9-11 травня 2006 року в Києві відбувався ХХІІ Міжнародний конгрес родини, який мав назву „Родина – спільнота любови”. Проводити такі конгреси в різних куточках світу вже стало традицією. А розпочалося все з того, що у 80-х роках минулого століття знайшлися люди, стривожені станом родини та занепокоєні небезпеками, що загрожували сім'ї, які вирішили поділитися своїми думками з іншими, а також шукати вирішення різних питань, пов'язаних з подружжям та родиною. Перша зустріч відбулася в Латинській Америці й набула міжнародного розголосу.
Цьогорічний конгрес не випадково відбувся в Україні. Організатори завжди обирають для його проведення таку країну, в якій сім'я перебуває під особливою небезпекою, де є нагальна потреба нагадати про покликання сім'ї та її значущість для суспільства. В Україні картина справді не втішна: збільшення кількости розлучень, розбиті еміграцією сім'ї, рання статева ініціяція та невпорядковане статеве життя, збільшення пар, які живуть „на віру”, насильство в сім'ї, зростання кількости абортів, поширення контрацепції, покинуті діти... Це все свідчить про занепад традиційних моральних та сімейних цінностей.
Вихованням дітей дедалі частіше займаються не батьки, а чужі люди, школа або телебачення (бо батьки якщо не пияки, то за кордоном на заробітках). Звідки діти, які виростають у таких обставинах, знатимуть, що таке любов, якщо вони не були занурені в любов? Звідки знатимуть, що таке сімейний затишок і безпека? Звідки знатимуть, що таке вірність, якщо телебачення переповнене фільмами та програмами, що пропагують насильство, жорстокість, вбивства, вільні та безвідповідальні статеві зв'язки? Часто при цьому нав'язується переконання, що подружню вірність неможливо культивувати в наш час. Проблема алкоголізму, токсикоманії, наркоманії також нищить сім'ю. Як стверджували учасники конгресу, Україна побиває сумні рекорди за кількістю ВІЛ-інфікованих, повій та курців, і саме в нас діти проводять найбільше часу перед телевізором. Це ще не весь перелік того, що загрожує благові подружжя та сім'ї, а тому є перешкодою для гармонійного розвитку особи та принижує її гідність.
Без сумніву, Боже Провидіння дало нам чудову нагоду для задуми над ситуацією з нашими сім'ями, над нашими проблемами, а також щоб послухати, що на цю тему говорять інші. Адже ця небуденна подія привела до столиці України чимало закордонних гостей зі США, Нідерландів, Бельгії, Франції, Великобританії, Латвії, Польщі та Чехії. Слід віддати належне організаторам за те, що вони запросили компетентних і кваліфікованих доповідачів з України та з-за кордону. Програма конгресу була насиченою і цікавою, оскільки тематичні блоки сесійних засідань передбачали обговорення всіх найважливіших питань, зокрема взаємовідношення сім'ї з суспільством, аналіз сучасної родинної політики в Україні, визначення причин виникнення заробітчанства та пошук шляхів вирішення цієї проблеми. Було підкреслено, що пріоритетами для Української держави мають бути сім'я і народження дітей. Тільки так можна подолати демографічну кризу в нашій країні. Сім'я є першою школою суспільних чеснот, таких як чесність, справедливість, відданість, єдність, повага. На жаль, споживацька ментальність і прагнення лише матеріяльного добробуту стають для багатьох важливішими за збереження сім'ї. Це часто закриває подружжям шлях до народження або всиновлення дітей і веде до егоїзму, а егоїстичне суспільство приречене на загибель. І хоч так багато говориться в нас про те, що без сім'ї немає міцного суспільства, це саме суспільство в багатьох моментах легковажить питанням сім'ї, недостатньо ще турбується про неї.
Другий день конгресу було присвячено роздумам про отриманий від Бога дар та відповідальність за нього. Передовсім це було повернення до джерел, зокрема до божественного джерела – Святого Письма, яке подає нам правду про „створення чоловіком і жінкою” та задум Бога стосовно них. Боже слово допомагає відкрити красу і велич подружньої любови, яка має бути плідною і відповідальною. Відповідальність за плідність покладено на кожну подружню пару. Невміле користування цим даром може призвести до особистих і суспільних негараздів. Про це говорила п. Мерседес Арзу Вілсон з Гватемали – одна з засновниць Конгресів родини, яка нині є президентом фонду „Сім'я двох Америк”. Пані Вілсон спростувала низку мітів, що їх поширюють виробники контрацептивів, і наголосила на прямому зв'язку застосування контрацепції з абортами, що в результаті призводить до „голокосту” в сучасному світі. Доповідачка не обмежилась лише показом негативів, а й відкрила учасникам конгресу перспективу переваг відповідального ставлення до дару плідности й відкритости до нового життя.
Мова йшла також про взаємини в сім'ї, відповідальність у любові, зокрема відповідальність членів подружжя за появу нового життя, про захист останнього, а також про взаємини між поколіннями. Ішлося і про “новий фемінізм” третього тисячоліття. Учасники зійшлися на тому, що нову жінку мають характеризувати природність, співчуття, розуміння, мудрість, інтуїція, воля, яка долає перешкоди, оптимізм, материнство, автентичність. Такий „новий фемінізм” сприятиме „культурі любови і життя”.
Важливо, що на конгресі прозвучали не лише якісь гарні теорії про сімейне життя, а й живі свідчення людей, які живуть у сім'ї і мають великий життєвий досвід. Так, наприклад, розповідаючи про родину як школу гуманізму, доповідач з Голландії подавав приклади конкретних перевірених кроків, завдяки яким можна досягти бажаної мети: приклади виявів вдячности, вірности, доброзичливого спілкування, піклування одне про одного, поваги, скромности, покори, прощення, спільної молитви.
Конгрес зібрав представників різних Церков і релігій. Слід згадати, зокрема, про присутність представників УПЦ (МП), УПЦ-КП, протестантських Церков, юдеїв і мусульман. У своєму завершальному слові Глава УГКЦ Любомир Гузар зазначив, що навіть якби конгрес не приніс інших плодів, то важливим є вже те, що принаймні в цьому визначному моменті відбулося особливе об'єднання навколо теми сім'ї, бо сім'я, незалежно від віровизнання, залишається засадничою цінністю і має бути спільнотою любови.
Учасники XXII Міжнародного конгресу родини переконані: щоб подолати проблеми розлучень, дітовбивства в лоні матерів, дитячої безпритульности, соціяльного сирітства, стрімкого поширення ВІЛ / СНІДу та інших хвороб, органам державної влади й місцевого самоврядування, Церквам, релігійним і громадським організаціям та всім людям доброї волі слід об'єднати свої зусилля з метою підвищення престижу сім'ї й забезпечення умов для її створення та розвитку Це означає, що кожен законодавчий та підзаконний акт повинен отримати оцінку з точки зору захисту родини. Зокрема, Україна повинна вдатися до таких дій:
• розробка таких програм і законодавчих актів, які спрямовані на допомогу родині і враховують традиційні духовні, морально-етичні та культурні цінності українського народу;
• узагальнення наявного досвіду та опрацювання спільних програм щодо статевого виховання, приготування до подружнього життя та відповідального батьківства, збереження репродуктивного здоров'я;
• профілактика наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння та ВІЛ / СНІДу;
• подолання дитячої безпритульности й соціяльного сирітства;
• соціальна допомога сім'ям;
• захист життя протягом усього часу від зачаття до природної смерти і скасування законодавчих актів, які дозволяють убивство дитини в лоні матері;
• продовження реформи системи опіки та піклування, з наданням пріоритетности сімейним формам виховання дітей;
• удосконалення та активне впровадження чинних законодавчих актів, які передбачають відповідальність ЗМІ за пропаганду жорстокости, насильства і сексуальної розбещености;
• докладання творчих та інтелектуальних зусиль до відтворення і пропагування в ЗМІ позитивного образу української родини;
• розроблення механізмів дійової співпраці на засадах соціяльного партнерства з релігійними і громадськими організаціями в розроблянні та реалізації соціяльних програм, спрямованих на допомогу сім'ям.
Переконана, що конгрес принесе добрі плоди, хоч, можливо, на них ще треба зачекати. Коли я спілкувалась у коридорах з різними людьми і питала про їхні враження від конгресу, то кожен казав, що відкрив щось важливе для себе, зміцнився у своїх переконаннях, познайомився з людьми, з якими можна співпрацювати для блага сім'ї. Це означає, що конгрес дуже збагатив усіх не лише на інтелектуальному рівні, а й передовсім на рівні серця. І це важливо, адже зміна суспільства завжди відбувається через зміну людських сердець. Тепер, коли ці люди повернулися до своїх середовищ, вони можуть стати євангельським „світлом” і „закваскою”, яка змінює світ на краще.
