Курс лекцій про УГКЦ в Іннсбрукському університеті
Дмитро Улянчин
У знаному на весь світ Іннсбрукському університеті (Австрія) здавна навчалося чимало студентів з України. Дехто з них став провідниками Церкви в Україні , як-от Патріярх Йосиф Сліпий. П'ятеро випускників цього університету були проголошені блаженними мучениками Католицької Церкви. Сьогодні тут також навчається чимало українців, але професорів з України – одиниці. Директор Інституту історії Церкви, що працює в Українському католицькому університеті (Львів), доктор історичних наук Олег Турій нещодавно став одним із них. Завдяки ініціятиві українських студентів та офіційному запрошенню декана богословського факультету цього університету він провів 30-годинний навчальний курс під назвою “Українці-католики: до історії та сучасности Унійної Церкви”.
“Професор Невядомський, декан богословського факультету, сконтактувався зі мною і запропонував підготувати курс лекцій про УГКЦ, де йшлося б про історію УГКЦ в контексті сучасних екуменічних процесів, – згадує д-р Олег Турій. – Цікаво, що всі, хто зголосився здавати іспити з прочитаного мною курсу, були не українці. Я відчував з їхнього боку велике зацікавлення і симпатію до України. Мої студенти назагал дуже позитивно сприймали ініціятиви Синоду УГКЦ щодо патріярхату УГКЦ, щодо пошуку єдности Київської Церкви. Так само я бачив їхнє досить скептичне ставлення до централізації Ватикану. Вони дуже добре розуміють, що сьогодні наша Церква обстоює не якісь свої приватні, корисливі інтереси, а ті засадничі речі, які є важливими для всього християнського світу”.
Також д-р Олег Турій виступав у Відні та Зальцбургу перед провідними науковцями й політиками, яким роз'яснював сучасну політичну і церковну ситуацію в Україні. “До сесійного залу в Зальцбургу зійшлися послухати доповідь про Україну чільні представники наукових та політичних кіл цього міста, включно з колишнім губернатором, – згадує д-р Турій. – Загалом під час цих зустрічей я переконався, що зацікавлення Україною є дуже великим. Це можна пояснити зміною політичної кон'юнктури щодо України, особливо після Помаранчевої революції, але, на моє глибоке переконання, в Австрії існують набагато глибші причини зростання інтересу до України. Для сучасної Австрії Україна розкривається як реальний партнер, добре знаний від часів Австро-Угорської імперії та споріднений з нею в культурній площині”.
