Сестри латинської та греко-католицьких церков ділились досвідом життя у підпіллі
Записала розмову Орися Гачко
На початку липня у Львові відбулася унікальна конференція за участю монахинь та членів згромаджень посвяченого Богу життя як римо-католицьких, так і греко-католицьких церков із десяти країн світу. Мета цієї конференції полягала у тому, щоб навзаєм поділитися досвідом життя монаших згромаджень у підпіллі, а також привернути увагу окремих згромаджень до того, щоб цей досвід був у відповідний спосіб зафіксований для майбутніх поколінь. У конференції взяло участь 28 сестер із Англії, Голландії, Болгарії, Литви, Німеччини, Румунії, Словаччини, США, Угорщини та України. Своїми думками про конференцію діляться д-р Мері Савой та Маргарет Некі (вони представляють згромадження Святого Йосифа з Канзасу), головні промотори цієї конференції.
Мері Савой: У 1993 році сестра Маргарет і я відгукнулися на заклик Конференції католицьких єпископів США. Вони просили сестер-монахинь із США взяти участь у короткотермінових місіях у країнах колишнього радянського табору Центральної та Східної Європи з тим, щоб відновлювалися монаші чини та згромадження на цих територіях. У 1993 році ми були відряджені до Східної Європи. Ми зустрічали сестер, які виходили з підпілля і розповідали нам свої історії про те, як перебували під тиском і в ув'язненні в час правління комуністів. Між 1993 і 2000 рр. ми зробили дев'ять подорожей і за цей час чули багато історій про сестер, які були репресовані у комуністичних часах. У нас виникло питання, чи хтось збирає усі ці історії, і ми самі зайнялися цією діяльністю. Це забрало нам кілька років. Потрібно були вияснити, чи хтось вже займався такою справою, тобто збиранням прямих свідчень від сестер, які потерпали від комуністичного режиму, адже такі свідчення мали велику цінність самі по собі. Таким чином, ми дізналися про Інститут Історії Церкви у Львові, який провадить систематичний збір таких свідчень. Тепер ми тісно співпрацюємо з цим інститутом і тому проводимо цю конференцію у Львові з тим, щоб цей інститут поділився таким цінним досвідом своєї праці з іншими.
На сьогодні ми організували ресурсний центр з шести жінок, які займалися різними дисциплінами: історією, соціологією, богослов'ям і т.д. Ми відвідували сестер-настоятельок, і вони були зацікавленні у підтримці цього проєкту. Ми переконані, що історії пережитття сестер є дуже повчальними. Люди в США завжди питають нас, як сестри змогли пережити комуністичний режим, дотримуючись дисципліни релігійного життя в таких обставинах, вийти з підпілля у 1990-х і продовжувати існувати повноцінним життям монашої спільноти? Усі дані, які ми зібрали, зберігаються в Чіказькому Католицькому Університеті.
Маргарет Некі: Сподіваємося, що учасники конференції зрозуміють важливість таких свідчень, і якщо в них досі немає архівів і відповідних методів збору інформації, після конференції вони займуться цим. Інша мета – ці люди, зібравшись разом, через власні свідчення і через особисте ділення отримують надію і підтримку одне від одного. Думаю, для Церкви, як візантійської, так і латинської, дуже важливо зібрати ці історії і свідчення. Надзвичайно важливо, що тут ми маємо співпрацю сестер східного і західного обрядів і жаль, що латинські сестри з України не взяли участі у конференції.
Записала розмову Орися Гачко