Вісімдесята річниця з дня народження – дата для кожної людини поважна. Добрий час поглянути у пройдені літа й десятиліття та підбити підсумки виконаного Ювілятом за цей його некороткий вік. А час, коли проходило життя нашого Ювілята і цілого нашого покоління, був до того ж часом таких складних, і навіть загрозливих перемін.
Чимало людей, оглянувшись на пройдений свій шлях з висоти такого поважного віку, відчувають якийсь тихий жаль, що не всі мрії їхнього життя сповнилися, не все так гарно заплановане замолоду – виконане. Проте ці застереження не можуть у ніякому випадку приходити на гадку, коли розглядаємо хоч приблизно життя й трудопис сьогоднішнього Ювілята, Олександра Пришляка.
Коли у повному розпалі Другої світової війни по Україні залунав клич: „Хто живий, в ряд ставай!”, – молодий студент Олександр один із перших добровольцем зголосився на службу Україні, щоб так, як колись Січові Стрільці, боротися за волю України.
Його професійна кар’єра інженера-механіка йшла вперед безупинно від студій на Українській Технічно-Господарській Академії в Німеччині до завершення званням бакалавра із механічної інженерії на престижному Гартфордському університеті. Так же поступав він планомірно на своїй праці від конструктора вимірювальних машин аж до головного інженера та управителя-менеджера, а згодом поважного інженера-конструктора. До його доповідей, презентацій та семінарів зі спеціялізованих ділянок новітньої електронної техніки з великою увагою прислухалися фахівці.
Однак для свідомого українця-патріота – та ще й поставленого не на своїй території для вдержання там і поширення християнського українства – такий перелік досягнень далеко не міг би бути задовільним. І самозрозуміло, таким він і не остався для нашого Ювілята.
Свій диплом учителя, здобутий поряд із технічним знанням, Олексадр Пришляк використовував справді сумлінно, йдучи постепенно від учителя школи українознавства в американському Гартфорді, де йому довелося провести все своє активне життя, аж до директора цієї школи, і далі до заступника голови шкільної ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки, до голови комісії матуральних іспитів при шкільній раді, автора та упорядника численних шкільних програм, правильників та документів для вжитку всіх наших шкіл країни.
Наділений Богом музичними здібностями, він використовував їх також невтомно, вдосконаливши ці задатки професійно попри всі інші свої студії. Прямував і в цій ділянці поступово вгору, як учитель співу в українській школі, організатор шкільних та окружних хорів штату Коннектикут, національного хору «Діброва» – з широким репертуаром та численними успішними виступами. Врешті, викладав Олександр Пришляк також церковну музику в Духовній Семінарії УГКЦ у Стемфорді.
Громадська ділянка життя теж не могла остатися поза його увагою. Вніс він не малу лепту своєї праці у створення катедр українознавства при Гарвардському університеті, так званого “Гарвардського проєкту”, де й був між іншими представником Фонду Катедри Українознавства на своє місто і штаті. У свій час діяв як голова відділу УККА в Гартфорді, а також як голова Об’єднання організацій Гартфорду в околиці. І при цьому всюди опрацьовував невтомно зв’язки української громади з місцевою адміністрацією та політичним життям на всіх його щаблях. Адже ці зв’язки вважаються одним із найважливіших завдань української спільноти у світі, для ширення правди про нашу справу.
Всі ці праці й успішно виконані завдання довгого й плідного віку Олександра Пришляка, попри їхню вражаючу численність і різноманітність, не могли б так живо цікавити читачів “Патріярхату”, якби не його особливо оживлена діяльність саме в змаганнях нашої Церкви до завершення своєї структури Патріярхатом. Як довголітній ( понад 25 років ) Голова Краєвої Управи Українського Патріярхального Товариства Америки та заступник ГоловиУкраїнського Світового Патріярхального Об’єднання, був він завжди особливо активним та помічним у всіх їхніх акціях, був беззаперечним авторитетом у вирішенні численних проблем та труднощів цього руху.
Тут варто згадати, що після проголошення Незалежности України Олександр Пришляк був співорганізатором Світового Конгресу Українського Патріярхального Світового Об’єднання (1992 р.). На цьому Конгресі був створений Світовий Християнський Конгрес УГКЦ.
В 1996 році, напередодні Патріяршого Собору, він організував конференцію на тему “Роля Мирян в Церкві”.
Нехай же благословить Всевишній нашого Ювілята і на дальші многі, щасливі та успішні роки. А його добрий приклад хай заохочує та притягає до наших справедливих змагань нові й молоді сили – так дуже потрібні саме на теперішньому переломному й кінцевому етапі шляху наших багатолітніх чесних прямувань!
Леся ХРАПЛИВА-ЩУР