Тарас ГРИНЧИШИН, Релігійно-інформаційна служба України
Критеріїв, згідно з якими ми відбирали Церкви до розгляду у цій публікації, було два: по-перше, походження їх від Київської митрополії, а відтак від Берестейської, Ужгородської та Мукачівської уній; по-друге, наявність серед вірних значного числа осіб українського етнічного походження. Отож окрім власне українських, залучено й низку помісних Церков держав Центрально-Східної Европи, як Православних, так і Східних Католицьких.
Таким чином, серед останніх будуть Словацька та Угорська ГКЦ, греко-католики в колишній Югославії, а також т. зв. Рутенська (русинська) ГКЦ – на Закарпатті, в Чехії та США, як і українські греко-католики в різних державах світу – безвідносно, чи мають вони там власні структури, чи ні.
Серед православних розглянемо УПЦ Київського Патріярхату, Українські Церкви під юрисдикцією Константинополя, різні відгалуження УАПЦ тощо. Оскільки значна частина вірних не лише в Україні, а й в діяспорі належать безпосередньо до Московського Патріярхату чи до церковних юрисдикцій, які ведуть від нього своє походження, їх теж узято до уваги. За базову одиницю розгляду прийнято єпархію чи екзархат, за потреби – дрібніші структури.
Оскільки Патріярхат поширюється переважно серед вірних УГКЦ, на мапах, які публікуватимуться в журналі, буде нанесено більшість її парохій. Структури інших Церков представлятимемо більш схематично. Докладний їх розгляд є завданням окремого, повнішого видання, яке наразі готуємо.
Відразу зауважимо, що ця публікація не є чимось цілком новим. Найближчими за задумом є ґрунтовні праці о. д-ра Дмитра Блажейовського, зокрема англомовний Шематизм Української Католицької Церкви у діяспорі (1884-1988) , виданий до ювілею Тисячоліття Хрещення Руси-України та його український переклад під назвою Київська Вселенська Церква у діаспорі (1751-1988) , опублікований 1999 р. Видання ілюстроване численними мапами.
Проте за останні двадцять літ у світовому українстві сталися значні зміни: внаслідок нової, т. зв. «четвертої» хвилі еміграції, постала численна українська діяспора в країнах Середземномор'я (раніше практично відсутня), значно зросли громади в багатьох містах Західної Европи та Північної Америки. Водночас чимало малих парохій у сільській місцевості тої ж Канади припинили своє існування. Оригінальність цієї публікації також у тому, що подано статистику всіх Церков Київської традиції разом, чого так і не вдалося, попри бажання, зробити о. Дмитрові.
Основні дані, які взято з довідника Католицької Церкви Annuario Pontificio, з веб-сайтів Церков та єпархій, офіційної статистики України й інших держав, доповнено з численних публікацій та інших джерел. Однак часто ці дані значно різняться між собою, тож для узгодження розбіжностей упорядник звертався за консультаціями до компетентних осіб, включно з єрархами Церков.
Не маємо ілюзії, що у цій публікації вдасться уникнути неточностей. Тому просимо краще обізнаного читача звернути на це увагу упорядника. Усі виправлення та доповнення розглянемо і внесемо в підсумкове видання. Просимо звертатися листовно на адресу редакції Патріярхату або електронною поштою на адресу: taras@risu.org.ua .
Розпочинаємо з Канади – держави з давньою українською діяспорою та усталеним церковним життям. Далі, за задумом, будуть США, Латинська Америка та Австралія, країни Азії та Африки, Південна, Західна та Центрально-Східна Европа і насамкінець Україна – земля, найбільш насичена церковними структурами, які до того ж досі зазнають динамічних змін.
