З історії праці Змішаної православно-католицької комісії
Підготував д-р Ігор Шабан
Від останньої спроби об'єднання християн під час Флорентійського Собору (1439) пройшло п'ять з половиною століть. Стільки часу було потрібно чекати на відновлення нової фази діялогу. Лише у другій половині ХХ століття знову почали розмовляти між собою дві сестринські Церкви. Відлік нової ери православно-католицького діялогу розпочався у 1965 році завдяки взаємному зняттю анатем, проголошених 1054 року Церквами Риму та Константинополя. Це було фактичним підтвердженням наявної принципової єдности у вірі та послужило початком «діялогу любови» між Фанаром і Римом. Уже 1975 р., у десятилітню річницю взаємного «знесення» анатем, Вселенський Патріярх Дімітріос І і папа Павло VІ вирішили утворити спільну комісію з метою розпочати міжцерковний богословський діялог. У 1979 р. під час пастирської подорожі Івана Павла ІІ до Туреччини було врочисто проголошено початок діялогу на світовому рівні та визначено дату майбутньої першої зустрічі у невеликому монастирі св. Апостола Івана на острові Патмос, де у 1980 році відбулось офіційне відкриття богословського православно-католицького діялогу.
На своїй першій зустрічі, яка відбулась на грецьких островах Патмос та Родос 29 травня – 4 червня 1980 року, комісія визначила теми розмов та порядок роботи. Відтоді наступні зустрічі повинні були відбуватись щодва роки, почергово в католицьких і православних обителях. Коли члени комісії не мали змоги зустрітись усі разом, відбувалися засідання підкомісій, на яких обговорювали наболілі богословські проблеми.
Розпочатий між двома християнськими Церквами богословський діялог набирав з часом властивого йому ритму, відкриваючи все виразніше свою внутрішню динаміку та мету.
Відповідно до прийнятих рішень на острові Патмос та Родос, було заплановано декілька засідань підкомісії Координаційного омітету, перша з яких відбулась у 1980 році в бенедиктинському монастирі у м. Шевтонь (Chevetogne) у Бельгії;
1981 – засідання Координаційного комітету у м. Венеція.
1982 – на другому засіданні комісії (м. Мюнхен) було підписано спільний документ «Таїнство Церкви та Євхаристії у світлі Таїнства Святої Трійці»;
1984 – третє засідання в Православній Критській Академії в м. Гонія (Греція, 30 травня –8 червня). Під час зустрічі розглядали відношення між вірою, святими таїнствами та єдністю Церкви. Досягнуто загальної згоди у розумінні святих таїнств Хрещення, Миропомазання та Євхаристії;
1986 –четверте засідання Змішаної комісії у м. Барі (Італія, 29 травня - 7 червня); на цій зустрічі вперше виявилась поважна криза у стосунках між Церквами, викликана так званою «Македонською Справою» (православні вважають, що Римський Престол визнав на практиці самопроголошену та неканонічну Македонську Православну Церкву); додались закиди католицького прозелітизму серед православного населення та питання «доцільністи» участи в їх розмовах представників Східних Католицьких Церков;
1988 – п'яте засідання в православному монастирі Новий Валаам (Uusi Valamo) у Фінляндії. На зустрічі прийнято спільний документ на тему таїнства Священства у сакраментальній структурі Церкви з особливим наголосом на апостольську тяглість (сукцесію) для освячення та єдности Божого Люду;
1990 – шосте засідання у Фрайзинґу (Німеччина). З огляду на те, що Східні Католицькі Церкви, отримавши свободи у деяких посткомуністичних державах (СРСР, Румунія, Польща та Чехословаччина), намагались повернути собі у власність ті сакральні об'єкти, які на той час знаходились у власності Православних Церков, центральною темою майбутніх зустрічей ЗК було обрано питання «унії» та «уніятизму»;
1993 – сьоме засідання у м. Баламанді (Ливан, 17 – 23 червня). На цій зустрічі опрацьовано спільний документ «Уніятизм, колишній метод пошуку єдности та сьогоднішній пошук повноти сопричастя «, у якому дві сторони засудили «унію» як середник отримання єдности, визнаючи одночасно право Східних Церков на існування та працю для добра своїх вірних. Згодом цей документ був апробований Верховним Архиєпископом УГКЦ Мирославом-Іваном Любачівським.
2000 – восьме засідання після довгої семирічної перерви у м. Еммітсбург (Балтимор, штат Мариленд, США, 9 – 19 липня). Представники двох сторін з 11 держав обговорювали виключно справу «унії». Зустріч була безрезультатною. Замість спільного документу проголошено лише комюніке зустрічі. Не вирішено також, коли і де відбудеться наступне засідання.
