Д-р Ігор Шабан – Голова відділу моніторингу та статистик Патріяршої курії у Києві
Суперечності між православними, що постали у праці Змішаної комісії, коментує д-р Ігор Шабан
Упродовж століть на Сході й на Заході викристалізувались дві найбільші еклезіологічні моделі Церкви – католицька (орієнтована на Рим як центр вселенської церковної єдности) і православна (яка не має єдиного обов'язкового центру). Питання такого єдиного центру й породило певні непорозуміння між православними учасниками діялогу під час останньої зустрічі Змішаної комісії в Белграді (2006).
Усі православні богослови погоджуються з фактом, що має бути єпископ «перший серед рівних», яким до схизми 1054 року був Єпископ Риму, а після схизми де факто став Патріярх Константинополя. Однак Православні Церкви розходяться в розумінні примату й ролі Константинопольського Патріярха. Одні схильні бачити в цьому приматі лише першість честі (номінальний титул, який не надає жодної реальної влади над іншими Церквами), де всі Православні Церкви перебувають у сопричасті «між собою» – і саме це є запорукою католицькости (соборности), хоч саме сопричастя з Константинопольським Престолом не є обов'язковим; інші вважають Константинопольського Патріярха єдиною особою, яка має певну, обмежену, та все ж владу над Православним Сходом, або вважають його вищою судовою інстанцією.
Єпископ Віденський Іларіон (Алфеєв), Московського Патріярхату, вже один раз порушував цю тему в своїй доповіді на засіданні Богословської комісії Єпископської конференції Швейцарії (24 січня 2004 року), де, зокрема, зазначив, що питання примату в рамках Вселенської Церкви не вирішене всередині світового православ'я й що це значно затримає прогрес обговорення цієї теми між православними й католиками.
Подібні питання мали бути винесені на всеправославний Собор, який не відбувається вже впродовж усього останнього тисячоліття. Підготовка Собору розпочалася у 1960-х роках, однак сьогодні припинена. Більшість богословів переконані, що питання, які торкаються еклезіології Православних Церков, їх догматичного вчення й канонічного устрою, є дуже делікатною справою. Єдиний шлях до їх вирішення – це пошук консенсусу всередині православ'я. А вже потім можна буде розпочати правдивий та плідний діялог між Православною та Католицькою Церквами.
Тому до того часу, доки такий собор не скликано, на думку єпископа Іларіона, ніхто не може запроваджувати загальні православні зміни і Московський Патріярхат не вповноважений винаходити якусь нову еклезіологію для того, щоб наблизити модель Православної Церкви до Католицької.
Д-р Ігор Шабан – Голова відділу моніторингу та статистик Патріяршої курії у Києві