Ліліана Гентош. Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика Бенедикта ХV і українсько-польський конфлікт у Галичині в 1914-1923 рр. // Львів, видавництво «ВНТЛ-Класика», 456 с.
Авторка досліджує сторінки східноевропейської політики Апостольського престолу через призму проблематики пристосування Католицької Ц еркви до багатогранних змін, викликаних складними модернізаційними процесами у світі: становленням масової політики, створенням національних держав, демократизацією суспільного життя. Усі ці зміни не викликали схвалення Католицької Церкви. Демократизм і націоналізм, які стали «винаходами» модерности, Ватикан сприймав як загрозу усталеному, освяченому традицією порядку речей. На початок Першої світової війни політика самоізоляції та протиставлення, породжена модернізаційними процесами, вичерпали себе і все більше ставала небезпечною для майбутнього Католицької Церкви. Дослідження охоплює період з 1914 по 1923 рр., тобто в основному час понтифікату папи Венедикта ХV. Саме цей понтифікат став висхідною точкою для змін в Католицькій Церкві. Складні роки Першої світової війни та повоєнного мирного врегулювання стали для Католицької Церкви часом пошуку місця й ролі у модерному світі. Замість традиційно негативного ставлення до модерного суспільства та намагання самоізолюватися від нього приходить бажання та спроби знайти порозуміння й сформулювати значення Церкви у модерному світі.
Авторка ілюструє свої тези фактичним матеріялом з історії діяльности Католицької Церкви у Східній Европі, де Римський Престол зіткнувся з іншим типом модернізації, яскравим виявом якого стало творення національних держав після розпаду багатонаціональних імперій. Цей процес призвів до виникнення міжнаціональних конфліктів. Тут Апостольський престол фактично відмовляється від різко негативного ставлення до націоналізму та до виникнення національних держав, а успішно знаходить modus vivendi з новою Східною Европою, встановлюючи дипломатичні відносини з Польщею, Литвою, Українською Народною Республікою та навіть з більшовицькою Росією. Авторка широко використовує фактологічний матеріял та джерела з різних архівів, які стосуються українсько-польського конфлікту в Східній Галичині (1918 – 1923 рр.).
Українсько-польський конфлікт у Галичині став виразною маніфестацією націо- і державотворчих устремлінь, достатньо змодернізованих українського і польського суспільств. Діяльність Римської курії, її дипломатів стосовно українсько-польського конфлікту в повоєнній Польщі стала спробою вироблення позиції в ситуації міжнаціональних конфліктів між католиками та пошуком шляхів залагодження цих конфліктів і через державні, і через церковні інституції. Особливістю українсько-польського конфлікту, який виявився найзатяжнішим і найкривавішим, стала приналежність ворогуючих сторін до різних обрядів Католицької Церкви – латинського та грецького. Цей конфлікт викликав особливе занепокоєння Римської курії, яка саме намагалася активізувати свою діяльність стосовно православної Росії. У ватиканських планах « навернення» Росії важлива роль відводилася українському греко-католицькому та польському римо-католицькому духовенству, на яких покладалася можлива місійна робота серед православного населення .
Основою для книги стали документи ватиканських архівів, що вперше в такому обсязі були залучені до дослідження цієї теми. Крім ватиканських архівів, авторка використала документи українських та польських архівів.
Резюмуючи, автор показує, як у складний воєнний і повоєнний час провід Католицької Церкви намагався знайти новий підхід до таких визначальних явищ модернізації як демократизація суспільно-політичного устрою та національні рухи за утворення власної державности. В другому випадку політика Ватикану продемонструвала більшу гнучкість, толерантність і прагматизм та запропонувала зовсім нові ролі для Католицької Церкви – посередницьку, миротворчу та гуманітарно-допомогову, які вже сьогодні розглядають як традиційні.
Книжку можна придбати у книгарні видавництва «ВНТЛ-Класика», тел (032)2978316, www.vntl.com
Дмитро Олійник