100 років тому на чужій землі без власного кутка та сталого заробітку,
прагнучи заспокоїти християнські потреби, кілька осіб зібралися разом
і заснували парохію св. Миколая
З історії
У житті кожної парохіяльної громади є ювілеї, які надовго вкарбовуються в пам'ять. Але столітній ювілей належить до виняткових, адже він підбиває підсумок цілої епохи.
Перші українці з'явилися у Сполучених Штатах Америки наприкінці ХІХ століття, поступово заселяючи її обширні простори, а перші піонери Середнього Заходу стали обживати ці терени на межі століть. У більшості це були вихідці з Галичини — русини, або ж як вони самі себе тоді називали — карпато-русини, а до їх числа входили лемки, бойки та гуцули. Ці землі у ті часи належали до Австро-Угорщини, де простому люду велося не дуже добре і доводилося шукати кращого життя за межами рідного краю.
Тут, за океаном, емігрантам теж було не набагато солодше, але можливість, хоч і важкою працею, заробити та фінансово підтримати родину давала наснагу до життя. Але попри місцеві гаразди була й велика проблема для нашого брата, а саме: відсутність українських храмів, у яких можна було б молитися та брати участь у святих літургіях рідною мовою.
Багато поневірянь та труднощів довелося зазнати в чужому краю нашим заробітчанам, душа котрих потребувала спілкування з Богом. І врешті-решт знайшлися відважні та рішучі особи, котрі взяли на себе відповідальність за доленосне рішення — створення української церковної парохії, яка об'єднала українських емігрантів міста Чикаґо. До грона таких ентузіястів належав закарпатський священик отець Віктор Ковалицький. Ідейно-духовні творці української парохії на цьому не зупинилися й було вирішено придбати церковний храм на перехресті вулиць Супіріор та Бікердайк, який продала українцям данська громада.
В останній день 1905 року на перших сходинах засновників було прийнято рішення назвати парохію іменем святого отця Миколая. А вже 2 січня 1906 року було підписано контракт купівлі цього храму. Вартість церковного об'єкту становила 8 000 доларів. Група засновників складалася з 33 осіб, а вже на першій Службі Божій, яку відслужив отець Віктор Ковалицький, були присутні понад п'ятдесят осіб. І з кожним місяцем число парохіян зростало. Та вже незабаром церква стала затісною для невпинно зростаючої української громади і було вирішено збудувати мурований храм. Тодішній парох отець М. Струтинський знайшов відповідну площу на перехресті вулиць Оуклі та Райс, яка й була куплена за 8 000 доларів.
Будівництво нового храму розпочалося навесні 1913 року, а 17 листопада того ж року владика Сотир Ортинський Чину Святого Василія Великого, перший єпископ для українців Америки, посвятив наріжний камінь храму, а на Різдво 1915 року в новій церкві була відправлена перша Служба Божа. Так став до ладу храм, що з 1961 року був Катедрою святого отця Миколая.
Урочистості
Підготовка до cвяткового бенкету розпочалася два роки тому. Завчасно була замовлена найбільша в мегаполісі Чикаґо зала, що так і зветься «Бальна зала» (Ball-Room), яка розташована у розважальному комплексі Navy Pier, на узбережжі озера Мічиґану.
У величезному вестибюлі та ще більшій бенкетній залі, наче в мурашнику, панувало пожвавлення. Честь поблагословити урочисту трапезу було надано ректору Катедри святого отця Миколая отцю Богдану Налиснику. В цей момент усім передалося піднесення і хвилювання отця, коли він дякував Господу за тих людей, що понад 100 років тому на чужій землі без власного кутка та сталого заробітку, відчуваючи прагнення до заспокоєння християнських потреб, зібралися разом й спромоглися на таку грандіозну справу, як заснування парохії та побудову величного храму. Блаженніший Патріярх Української Греко-Католицької Церкви Любомир довершив благословення.
Далі слово було надано Патріярхові Любомиру. Патріярх, згадавши подію, що його привела до Чикаґо та подякувавши владиці Семенюку за те, що взяв на свої плечі нелегку ношу — керувати територіяльно великою чіказькою єпархією, зауважив, що бачить перст Божий у тому, що українці, змушені залишати Батьківщину, вміють закорінюватися скрізь у світі та високо несуть свою віру, будуючи храми і помножуючи парохії. Далі Блаженніший Патріярх звернув увагу присутніх на відзначення 91-х уродин єпископа-емерита Чиказької єпархії преосвященнішого владики Інокентія Лотоцького. Голова Церкви згадав ті часи, коли сам прийшов служити свою першу священичу службу в храм у Хамтренку, де настоятелем був тоді ще отець Інокентій Лотоцький. За вірне та тривале служіння Матері-Церкві, Блаженніший Любомир закликав визнати владику Інокентія людиною століття в українській Церкві Сполучених Штатів Америки.
Кардинал Френсіс Джордж привітав парохію зі століттям. Предстоятель Чиказької Єпархії УПЦ у США владика Всеволод також привітав владику Інокентія як свого вірного побратима, християнського проводиря і висловив побажання, аби якнайскоріше в Україні усі Церкви злилися в одну Помісну Христову Церкву.
Від української влади слово виголосив Генеральний консул України в Чикаґо Василь Корзаченко. Владика Інокентій у звичній для нього жартівливій манері подякував за привітання з нагоди його уродин та висловив надію, що нові покоління українців докладуть стільки ж сил, скільки доклали їхні попередники й у майбутньому достойно плекатимуть традиції парохії святого отця Миколая.
Церемонія святкування була перервана появою на святкуванні губернатора штату Іллінойс Рода Благоєвича, котрий звернувся до присутніх українським привітанням «Добрий вечір!» У своїй промові він згадав деякі деталі з історії парохії та сказав, що такі організації заслуговують на найвищу пошану в американському суспільстві. Не оминула свята українців й кандидат на посаду губернатора штату Джуді Баар Топінка.
Урочистий бенкет закінчився, але його розважальна частина тривала ще довго. Це був неформальний і дуже приємний момент. Він показав, якими близькими є між собою християни всіх конфесій незалежно від щабля єрархічної драбини та титулів.
Понтифікальна Літургія
Недільний ранок 5 листопада був чудовий — сонячний, ясний, майже без вітру та доволі теплий. О десятій годині ранку вдарив катедральний дзвін, який ожив внаслідок ремонту після багаторічного сну.
Урочисто просувалася вулицею Райс святочна процесія, яка формувалася біля щоденної школи отця Миколая. Попереду йшли вівтарні хлопці, позаду них — шановні гості, що зібралися звідусіль на урочисту Літургію. Величаво крокував Владика Всеволод, за ним — великий гурт священиків, сестри-монахині, представники прицерковних організацій із хоругвами, молодь Пласту та Суму, школярі школи святого отця Миколая, за ними йшли гості-владики, а завершував процесію Блаженніший Патріярх Любомир.
Коли учасники походу зайняли свої місця, хор заспівав «Будь ім'я Господнє благословенне» і священики та владики увійшли до храму та наблизилися до вівтаря. Кожний з присутніх отримав книжечку з Божественною Літургією на двох мовах із поясненням усього, що відбувається у святилищі під час таких рідкісних Понтифікальних Літургій. Тривало це священнодійство майже три години. У катедрі молилися понад півтори тисячі осіб.
Окрім того, на хорах зібралися хористи, які представляли храми різних українських конфесій та своїм співом внесли свою частку у величну Божественну Літургію. Зворушливо та радісно було на серці — разом молитися, співати та суголосно славити Всевишнього!
Після закінчення Літургії всіх було запрошено до спільної фотографії. Сумнівно, чи вдалося професіоналам навіть із допомогою драбини всіх охопити — надто багатолюдно всіяв народ сходи, травники і тротуар біля храму. Після «фотосесії» увесь хрещений люд подався до нижньої зали Катедри, де Ювілейний комітет пригощав кавою, печивом, а священики і владики змішалися з вірними та в теплій й привітній атмосфері спілкувалися й обмінювалися своїми враженнями.
На паперті біля храму до фотографування ставали щораз нові групки людей, щоб увіковічнити для нащадків цей світлий спогад про славний столітній ювілей Катедри святого отця Миколая — однієї з найстаріших українських парохій поза Україною.
Кошти на Патріярший Собор
Почесним гостем святкування столітнього ювілею парохії катедри святого отця Миколая до Чикаґо приїхав Голова Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Патріярх Любомир. Першого листопада у співслужінні з духовенством інших українських церков та конфесій міста Чикаґо та околиць Патріярх Любомир відправив у Соборі святих Володимира і Ольги молебень за душі померлих, а дещо згодом, того ж вечора, в Українському Культурному Осередку відбулася його зустріч з вірними УГКЦ. Мета візиту Патріярха Любомира до США — знайти фінансову підтримку на завершення будівництва Патріяршого Собору у Києві. Під час зустрічі присутні складали щедрі дари на цю справу. До присутніх зі словом звернувся голова Фундації «Спадщина» доктор Юліян Куляс, котрий від імені Фундації склав пожертву в сумі 10 000 доларів, а ще 1 000 доларів — від своєї родини. Президент Українсько-Американської Федеральної Кредитної Спілки «Самопоміч» Богдан Ватраль у своєму виступі підкреслив важливу роль УГКЦ в об'єднавчих процесах не лише в Україні, а й у цілому світі. Саме ідею єдности та допомоги своїм братам і сестрам поза межами краю взяли до уваги свідомі українські емігранти, які в середині минулого століття заснували у Сполучених Штатах Америки мережу кредитно-кооперативних фінансових установ, що об'єднали українців діяспори. Богдан Ватраль зазначив, що сила української громади — в її єдності. Саме цій меті й підпорядковані всі зусилля як місцевої Кредитної Спілки «Самопоміч», так і всіх інших сімнадцяти українських кредитівок, об'єднаних у Центр Українських Кооперативів Америки. Сьогодні українська кооперативна родина налічує понад 105 тисяч членів, а її капітал перевищив два мільярди доларів. І все це з однією метою — допомогти українській громаді загалом та кожному її члену зокрема. Потужна фінансова сила, якою є український кооперативний рух у Сполучених Штатах Америки, є власністю не окремих осіб, а цілої громади. Від імени Кредитівки «Самопоміч» Богдан Ватраль склав щедру пожертву на добудову Патріяршого Собору в Києві у сумі 25 000 доларів.
Настоятель Собору святих Володимира і Ольги отець митрат Іван Кротець повідомив присутніх про ще одну щедру пожертву, яка надійшла з Гонконґу від Карла Герста, в пам'ять його батька Михайла Кіналя в сумі 25 000 тисяч доларів. Загалом сума пожертв від парафії святих Володимира і Ольги на будівництво храму Воскресіння склала понад 60 000 доларів.
У своєму слові Блаженніший Любомир сердечно подякував усім, хто щедрою рукою долучився до справи будівництва Патріяршого Собору Воскресіння в Києві. Він зазначив, що будівництво храму є виявом побожности та любови всього українського народу, бо лише завдяки спільним зусиллям усіх вірних Української Греко-Католицької Церкви їхня мрія здійснюється. Патріярх Любомир висловив надію, що ідеї єдности та взаємної любови пануватимуть у нашому народі та допомагатимуть долати всі труднощі на його шляху. Блаженніший Патріярх Любомир сказав, що його тішить злагода між українцями Чикаґо різних конфесій і він дуже зворушений прийомом, який влаштували йому у цьому місті, до якого він завжди приїжджає як до рідного дому.
Віра Журавська, Володимир Павелчак