о. Петро ЗУЄВ, клирик УПЦ (МП), директор Центру Богословських Студій у Києві. Рішенням Священного Синоду УПЦ бере участь у переговорному процесі з УАПЦ.
Цей конгрес доказав, що в середовищі УГКЦ є зацікавлення до східної богословської традиції. Але водночас я не думаю, що екуменічний досвід Антіохійського Патріярхату, де православні можуть причащатися в уніятських храмах, а уніяти у православних, ближчим часом може бути реальним для України. Але я радію зі самого стремління УГКЦ (чи, принаймні, частини цієї Церкви) до того, щоб прийняти євхаристійне спілкування з Православною Церквою. Потрібно завжди бажати неможливого. Адже саме радикалізм наших прагнень робить нас християнами. Я вірю в щирість устремлінь цього форуму. Але ми повинні розуміти, що є метою подібних проєктів. Якщо це створення ще однієї унії, то я не думаю, що з цього щось вийде. Відновлення сопричастя між Церквами Сходу та Заходу — це завдання всеправославного масштабу. З традиційно-православної точки зору спілкування може бути відновлене тоді, коли буде досягнуто догматичної однозгідности. Але, проводячи активну екуменічну політику, «ортодоксофіли» зі середовища богословів УГКЦ можуть стати тим мостом, завдяки якому Захід буде пізнавати Православ'я і його традицію з нутра католицького світу. Чи можливе неможливе? Церковна тридиція показує, що таке стається, зокрема коли глава Церкви настільки очевидно вмішується в її історичне існування, що відбувається те, що дотепер навіть неможливо було припустити. Разом з тим католицька сторона повинна усвідомлювати, що православ'я не лише дорожить своєю єдністю, але також живе цією єдністю, оскільки помісні Церкви — це не конфедерація Церков, а власне єдина Церква.
