У селі Новосілках біля Сянока у Польщі, прощаючи в останню дорогу батька ректора Львівської духовної семінарії Святого Духа о. Богдана Праха, блаженної пам'яті Павла Праха, я почув дивовижну історію про покійного та його родину. До війни місцева українська греко-католицька громада збудувала на горбочку кам'яний храм, що його встигли розписати. До будівництва цього храму дуже причинилася родина Прахів. Під час акції «Вісла» сім'ю п. Павла (разом з іншими) вивезли, а храм за заохотою комуністичної влади зруйнували, розібравши цеглу на інші забудови. Минули роки, сім'ї Прахів вдалося повернутись на рідні землі. Якось у селі постало питання, на якому місці збудувати римо-католицький храм. Родина Прахів вирішила віддати під нього частину своєї землі, де його і було збудовано. У вівторок, 27 березня, у прекрасний весняний день, о блаженнім успенні раба Божого Павла понад десять греко-католицьких священиків відправили Л ітургію у цьому римо-католицькому храмі, а поховали – на цвинтарі на тому ж горбочку, де колись стояв тепер уже зруйнований греко-католицький храм. Нас, посланців Українського Католицького Університету, просто потрясло це дивовижне християнське свідчення. Складаючи о. Богданові Праху наші глибокі співчуття, ми просимо в Бога: хай спочиває в мирі душа людини, що вміла так вірно любити і так по-євангельськи прощати!
