У цьому випуску розглянемо релігійне життя східної діяспори українців у державах СНД та Балтії, що здобули незалежність після розпаду Радянського Союзу, а також у інших азіятських країнах.
Російська Федерація
Число етнічних українців начислює у 3 млн. осіб, та й то, очевидно, без врахування цілковито асимільованих. Дві третини з них проживають у Сибіру та на Далекому Сході, куди потрапляли спершу як переселенці на «вільні землі», згодом як репресовані, а врешті як працівники нафтогазової та інших галузей промисловости. Наприклад, лише в Тюменській обл. проживає понад 600 тис. вихідців із України. Є цілі «українські» регіони, такі як «Зелений клин», «Сірий клин» тощо.
У релігійному житті федерації майже безроздільно панує Російська Православна Церква* (68 єпархій).
УПЦ КП на території Росії має три єпархії: Білгородсько-Обоянську (архиєп. Іоасаф Шибаєв), Богородську (архиєп. Адріян Старина) та т. зв. Сибірську митрополію Істинно-Православної Церкви КП (єп. Варух Тищенков). Усі єпархії малочисельні. Діяльність Церкви зазнає перешкод. Так у 2003 р. група вірних на чолі з о. В. Мельником розпочала працю над зведенням храму у м. Владивосток. Через жорстку протидію місцевого єрарха РПЦ Веніямина (Пушкаря) справа була призупинена. Інші невдалі спроби мали місце у Хабаровську та коло Біробіджана.
Греко-католики
На початку XX ст. Митрополит Андрей Шептицький призначив екзархом Греко-Католицької Церкви Росії о. Леоніда Фьодорова. Рішення про створення Екзархату Ватикан не скасовував. Довідник Annuario Pontificio вказує на цей екзархат як на вакантний. Були спроби відродити екзархат, так би мовити, «знизу». У січні 2005 р. ординарiєм для католикiв вiзантiйського обряду Росії було призначено владику Йосифа Верта, єпископа дієцезії Преображення Господнього в Новосибірську, актуального голову Конференції Католицьких Єпископів Росії. Ординаріят поділяється на чотири округи, за числом дієцезій РКЦ в Росії, територіям яких вони відповідають, а саме: Матері Божої у Москві, Преображення Господнього в Новосибірську, Святого Климента в Саратові та Святого Йосифа в Іркутську. Два останні округи не мають парохій, а лише координаторів. Потенціял зростання Церкви дуже великий. Припускають, що у Росії нині проживає від 100 до 300 тисяч членів чи вихідців із греко-католицьких сімей. Російська влада часто не бажає реєструвати греко-католицькі парохії у складі РКЦ, покликаючись на специфіку обряду. Тому сьогодні гостро стоїть потреба організації окремої структури для греко-католиків Росії. Наразі доволі автономно діє дві групи греко-католиків: одна – це корінні росіяни, друга – вихідці із Галичини. Сьогодні йдеться про те, щоб створити Російську ГКЦ, яка б об'єднала усіх греко-католиків.
Казахстан . Ще у 1980-х роках число українців тут сягало майже 900 тис. осіб. Нині в о но з різних причин поступово зменшується. Проте й зараз українці залишаються третьою (після казахів і росіян) етнічною групою країни (близько 3,5%). З кінця 1950-х років серед політичних в'язнів та репресованих м. Караганди та інших поселень працювали греко-католицький єпископ Олександр Хіра із Закарпаття, о. Олексій Зарицький та інші. Перший храм греко-католики посвятили 18 вересня 2005 року. Тісна співпраця обох католицьких Церков продовжується і до нині – краще розбудована РКЦ дозволяє греко-католикам використовувати власні храми там, де у цьому є потреба.
Греко-католики в Казахстані, натомість, досі не зорганізовані в єдину структуру. 1 грудня 2002 року протоєрея Василя Говеру, пароха греко-католицької парафії в Караганді з квітня 1997 р., номінували Делегатом Конгрегації Східних Церков для греко-католиків у Казахстані та Середній Азії.
Стосовно інших держав цього регіону – колишніх республік СРСР, то число українців у них, станом на 1989 рік, становило: Узбекистан – 153 тис. осіб, Киргизстан – 108 тис. (2,5 % населення), Таджикистан – 41 тис., Туркменистан – 36 тис осіб. Про їх громадське й культурне життя, а тим більше – релігійне, відомостей небагато.
Православні вірні в Казахстані належать до трьох місцевих єпархій РПЦ , у інших державах – до Ташкентської і Середньоазіятської єпархії РПЦ .
Також бракує наразі відомостей про релігійне життя українців у державах Закавказзя .
Молдова . Українці живуть переважно на етнічних землях на лівому березі Дністра – нинішньому Придністров'ї (Трансністрії). Проте й у центральній Молдові – історичній Бессарабії, є села з українських переселенців, такі як Гиржавка, поруч з яким знаходиться чоловічий монастир, колись дуже відомий. Більшість населення Молдови, зокрема й українці – православні, належать переважно до Кишинівської митрополії РПЦ (або ж ПЦ Молдови) на чолі з Митрополитом Кишинівським і всієї Молдови Володимиром Кантаряном, що включає 6 єпархій.
УПЦ Київського Патріярхату прийняла 27 липня 2005 року у своє лоно настоятеля молдовського монастиря св. Миколая у Кондриці поблизу Кишинева архимандрита Філарета (Панку), нарікши його єпископом Фалештським і Східно-Молдовським, проте йому досі не вдається зареєструвати свою конфесію через протидію влади і Московського Патріярхату.
Білорусь . Церква у цій державі протягом століть становила невід'ємну частину Київської митрополії. Саме тут, у Бересті, єрархи Київської Церкви прийняли Унію 1596 року. Протягом століть Білорусь становила основний терен Унійної Церкви, доки 1838 року на синоді в Полоцьку її було остаточно зліквідовано шляхом «возз'єднання» з Російською Православною Церквою. З жовтня 1989 року існує Білоруський екзархат РПЦ (відомий теж як Білоруська ПЦ ) на чолі з Митрополитом Мінським і Слуцьким Філаретом (Вахромєєвим), Патріяршим Екзархом Білорусі, який включає 11 єпархій. Відомо кілька спроб створення Білоруської автокефальної ПЦ, що наштовхнулися на жорстку протидію РПЦ і влади.
У схожих умовах діє Білоруська ГКЦ . Нині вона не має єрархічної структури. 1994 року було призначено Апостольського візитатора для греко-католиків Білорусі архимандрита Сергія Ґаєка. Білоруські греко-католики, яких налічується 3 тис. осіб, мають близько 15 парохій, об'єднаних у деканат. У Полоцьку є чоловічий Борисоглібський і жіночий монастирі студійського уставу.
Країни Балтії
Українців у Литві близько 22 тисяч. Православні належать переважно до Віленської і Литовської єпархії РПЦ, очоленої м и тр. Хризостомом (Мартишкіном). Проте, греко-католицька (унійна) традиція живе у Литві досі. Нині у Вільнюсі є василіянський монастир Святого Йосафата (ігумен о. Павло Яхимець, ЧСВВ) з храмом Пресвятої Тройці, навколо якого гуртуються близько 100 вірних.
У Латвії українців є близько 60 тис. (2,6% населення). Очевидно, більшість з них є православними (яких у країні є 15,2%) і належать до Латвійської Православної Церкви (МП) на чолі з Митрополитом Ризький и всієї Латвії Олександром (Кудряшовим), або ж відносять себе до невіруючих (49,5%). Заснований у березні 1998 року греко-католицький протопресвітеріят з трьома громадами підлягає місцевому митрополиту РКЦ і об'єднує переважно російських східних католиків. У Ризі діє студитський жіночий монастир.
В Естонії українцями себе визнали майже 26,5 тис. осіб віком понад 15 років (2,4% населення – друга, після росіян, нацменшина). У переважній більшості вони становлять діяспору радянського періоду, мешкають у містах півночі та сходу країни. Серед тих, які змогли окреслити свою релігійну приналежність (43,2% усієї меншини), 87,4% вважають себе православними. Православ'я в Естонії поділене між двома конфесіями. Естонська ПЦ Московського Патріярхату , на чолі з Митрополитом Талліннським та всієї Естонії Корнилієм (Якобсом), орієнтована головно на «російськомовних» мешканців Естонії, до яких, переважно, належать і українці. До іншої Церкви – Естонської Апостольсько-Православної Церкви (Константинопольського Патріярхату) на чолі з Митрополитом Стефаносом (Харамбідесом), яка об'єднує переважно етнічних естонців, належить і уродженець України о. Євген Назаренко, що відкрив українську парохію св. Петра і Павла при катедральному соборі св. Георгія у Таллінні.
Греко-Католицька Церква не є автохтонною для Естонії, проте відомо, що унійні парафії існували тут ще з часів становлення Унії 1596 року. Нині в країні діють дві громади УГКЦ. Парохія у Таллінні, заснована 1991 року, нараховує близько 300 осіб. Храм Матері Божої Троєручниці – заступниці всіх невинно скривджених, посвячений владикою Любомиром Гузарем 14 жовтня 2000 року, є частиною Українського культурного центру, що включає, зокрема, музей сакрального мистецтва та недільну школу монастирських і народних ремесел «Лабора».
3-12 листопада 2006 року усі три країни відвідав з офіційним візитом владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Єпископ-помічник Глави УГКЦ, якому, поряд з владикою Глібом Лончиною, доручено опікуватися громадами Церкви там, де ще немає її сформованих структур, зокрема й у країнах Азії.
Ізраїль і Палестина . Українці потрапляли на Святу Землю віддавна. У 1960-80-х роках сюди з України у складі змішаних сімей емігрували тисячі етнічних українців. Нині їх може бути до 40 тисяч, проте докладної статистики бракує, а громадського життя не спостерігається. У середині 1990-х рр. єромонах-студит Євтимій Волянський з Канади плекав плани заснування в одній з місцевостей поблизу Єрусалима духовного центру, що мав би слугувати притулком для український прочан у Святу Землю. На жаль, їх досі не вдалося здійснити. Натомість, Російська ПЦ має в Ізраїлі, окрім чотирьох жіночих монастирів та храму, Російську духовну місію в Єрусалимі, яка обслуговує чисельних православних прочан з колишнього СРСР, зокрема й вірних УПЦ (МП). Також РПЦ має свої парохії та представництва в Ірані, Китаї (Гонконг), Лівані, Монголії, Сирії, Таїланді та Японії.
Сирія, Йорданія, Ліван . У цих країнах, зокрема їх столицях, є певне число українців, зокрема з мішаних шлюбів та колишніх радянських спеціялістів.
Китай. У міжвоєнний час тут розвивалося українське життя політичної еміграції, зокрема у Шанхаї та Харбіні, та нині воно практично припинилося.
Стосовно інших держав Азії, то відомості про українську діяспору там ще скупіші. Можна припускати, що певна кількість українців проживає в державах, які підтримували тісні стосунки з колишнім СРСР, та у великих центрах сучасного бізнесу.
На загал, про релігійне життя українців у країнах Азії надто мало відомо, тож усі цікаві інформації, зауваження та виправлення просимо надсилати на адресу редакції або автора: taras@risu.org.ua
*Які мотиви побіжного включення до нашого розгляду Російської Православної Церкви – Московського Патріярхату (РПЦ)? По-перше, ця Церква веде своє походження від Київської Церкви. По-друге, хоч і УПЦ (МП) і залишається невід'ємною часткою РПЦ, саме до неї в Україні належить близько 20% громадян України. Те саме стосується і діяспори, зокрема східної, де часом окрім єпархій чи храмів РПЦ немає інших Східних Церков. Суттєвим також є той факт, що клир, у тому числі й єпископат РПЦ, у значній мірі складається з вихідців з України, зокрема зі Західної.
