Сорок літ видання журналу Патріярхат – це сорок років випробування конкретної ролі мирян у житті УГКЦ. Потреба його існування в минулому була тісно пов'язана зі змаганням Патріярха Йосифа Сліпого за єдність УГКЦ у визнаному патріярхаті. Поділена на Церкву в катакомбах в Совєтському Союзі та у вільному світі (що перебувала у прямому підпорядкуванні конрегації Східних Церков), вона вистояла до великої міри завдяки мирянам. Причому роль мирян діяспори була не менш важливою, ніж роль мирян підпільної Церкви. Часи змінилися. Тепер один церковний провід УГКЦ, що має своїх вірних у цілому світі, сповнює нас надіями. Тепер усім церковним загалом чимраз більше ми усвідомлюємо, як різні аспекти самобутньої патріяршої Церкви потребують уваги не тільки єрархії, але всіх її членів. Для цього наш журнал особливо надається, щоб доступною мовою представити та ввести нас у процес спільного зростання. Що означає Патріярша Церкви під оглядом адміністративним чи духовним? Яка модель розбудови Церкви відповідає нашим потребам: Царгородська? Римська? Та, яка ґрунтується на історії Київської Церкви чи на сучаснії еклезіології?
В минулому взірцем для структури Церкви були світські моделі державних правлінь. Сьогодні імперські та феодальні моделі сліпого послуху і підпорядкування є застарілі. Парадигми церковної адміністрації мінялися з кожною епохою. Двотисячолітня історія дає цінний досвід провадження Христовою Церквою. Черпаючи із еклезіології сестринських Церков першого тисячоліття, Другий Ватиканський Собор дає нам сьогодні життєдайні парадигми розбудови церковного життя. Він визнає кожну Східну Церкву повноцінною, а тих, що в сопричасті з Римом, закликає повернутися до своїх східних духовних та літургійних коренів. У цьому процесі віднови знаходиться сьогодні ціла наша Церква. В процесі, часом, дуже болісному і затяжному. Питання, що стоїть перед нами: як ми будемо прямувати в цьому церковному відродженні згідно з Христовим баченням Його Святої Церкви? (Мт 20:25-26 і 28:18-20; Мк 10:42-43; Лк 22:25-26.)
За відповіді на ці питання несуть відповідальність Патріярх та Священний Синод. Але вимога патріяршого устрою – діяти цілою спільнотою. Синергія клиру та мирян у поєднанні зусиль означає, що ніхто не може залишатися поза рамками життєвих процесів Церкви. Ми самі себе зобов'язуємо до ознайомлення та розуміння того, що нам поручає Церква.
Вірність Христові в серцях поодиноких осіб складає цілість совісти Церкви. Те, що єпископ Калістос назвав sensus fidelium . Церковна спільнота формується з харизм поодиноких осіб, їх різноманітних талантів. Критичне думання та свобода совісти, доповнені відповідальністю, залишаються головною ознакою людини. Іншими словами – наш послух не є сліпий чи вимушений, він є добровільний. Адже ж Христос нас кличе друзями (Ів. 15:15).
Сподіваємося, що і надалі через посередництво мирян журнал Патріярхат гуртуватиме довкола себе людей, які ставлять перед собою ціль глибше пізнати природу Церкви, зокрема властивий для неї патріярхальний устрій. Це зацікавлення вже стало і неминуче ставатиме поштовхом для розвитку мирянського руху в Україні та діяспорі. Видавці журналу переконані, що критичне думання та конструктивний діялог є суттєвим для здоров'я церковної спільноти, а відтак і для цілого суспільства.
По-людськи зрозумілою є практика покладатися на різного роду авторитети і тим самим уникати власної відповідальности за здійснений чи нездійснений вибір. Надуману втаємниченість, яка зростає на цьому ґрунті, часто спостерігаємо і в церковних колах, що в цілому дуже шкодить Церкві. Сучасна криза правди та авторитету в суспільстві не оминула також і Церкву. Тому замовчування сумнівних явищ у Церкві не йде їй на збудування. Дуже сподіваємося, що журнал підніметься до такої конструктивної критики. Обізнаність у справі, критичне думання та конструктивно представлена проблема багато зробить для відновлення авторитету Церкви.
Перед журналом Патріярхат стоять великі виклики: як висловити застереження в якійсь справі без озлоблення? Як просвітити шлях для розв'язання даної проблеми? Чи маємо відповідальність реагувати, коли церковні люди осквернюють місію Церкви? Чим спричинитися для оздоровлення церковної спільноти? Чим можемо прислужитися, щоб авторитет Церкви мав належну пошану? Сумніваюся, чи є єдина відповідь на будь-яке з цих питань.
Чесна турбота задля торжества правди та справедливости є завжди на часі. Задля цих цілей постав журнал 40 років тому. У розбудові мирянського руху в Україні та на поселеннях він потрібний не менше, а може і більше. Це видання, що за стараннями мирян творить свого роду симбіоз між церковним проводом, мирянами, монашеством, сповнює таку важливу місію – взаємне доповнення різними харизмами. Провід не діє у вакуумі, а мирянство не діє без проводу. Синергія єднає нас усіх, щоби Христос справді перебував серед нас, а ми у Христі.
Дорогі колеги, разом із Вами тішимося, що вже пройдено такий довгий шлях, який, без сумніву, став визначним періодом в історії нашої релігійної та суспільної думки. Діяльність “Патріярхату” постійно утверджувала серед нашого народу думку про єдність та згуртовувала його навколо нашої Церкви. І це, безперечно, принесло свої плоди. Адже, як бачимо нині, наша Церква успішно росте й розвивається. Бажаємо Вам із Божою допомогою йти вперед і далі. А Ваша праця нехай і далі сприяє поступові нашої Церкви.
