Цього року Португалія була центром не лише для Чемпіонату з футболу, а й для з’їзду активних мирян із цілої Європи. З 2 по 7 липня 2004 року у знаменитому португальському прочанському містечку Фатімі відбувся Европейський Форум Національних мирянських комітетів. Цей Форум як організація було створено в 1985 році з метою сприяти контактам та співпраці таких комітетів в Европі. Організовують його раз на два роки. Цього разу до Фатіми з’їхалися представники 26 країн Европи – як дійсні члени Форуму, так і спостерігачі. УГКЦ представляли п. Мирослав Маринович – віце-ректор УКУ, директор Інституту Релігії та Суспільства – та автор цієї статті Ольга Зарічинська, директор Центру мирянського лідерства при УКУ, яка ділиться своїми враженнями від участі у Форумі:
Україна поки що залишається на цьому Форумі спостерігачем. На жаль, ми ще не маємо інституції, яка координувала б та представляла діяльність усіх мирянських організацій України чи то у Греко-Католицькій, чи в Римо-Католицькій Церкві. На цьому Форумі Україну представляла лише делегація від УГКЦ, проте вже на наступний Форум організатори планують запросити представників обидвох католицьких громад України. Можливо, на той час в обидвох згаданих Церквах уже сформуються “парасолькові” (об’єднувальні) мирянські організації, які за дорученням своїх єрархій і представлятимуть мирян України.
Найголовнішим досвідом, який я отримала на цьому Форумі, стало глибоке усвідомлення мною того, що християнське майбутнє Европи значною мірою залежить від злагодженої праці поодиноких мирян і мирянських організацій з різних країн континенту. Для українців було б помилкою вважати свою державу европейською, але не брати участь у такій злагодженій праці. Про християнські підвалини нашого спільного Европейського Дому можна говорити не лише на підставі певних історичних фактів, а й насамперед тому, що сучасні проблеми, які існують в Европі, потребують саме християнських рішень. Від кожного з нас залежить, чи буде Европа християнською чи цілковито секуляризується.
Окрім спілкування та обміну досвідом на Форумі були презентовані й обговорені в малих групах актуальні богословські та релігійно-соціяльні теми. Особисто для мене заглиблення у документ Другого Ватиканського Собору Gaudium et spes (“Радість і надія”) було надзвичайно цікавим і стало поштовхом до переосмислення ролі Церкви в сучасному світі. Цей документ повинен стати основою нашого життя в европейському суспільстві.
Так склалось історично, що західноевропейські країни вже пройшли певний шлях, який нам ще належить пройти, проте ми можемо скористатися досвідом та знаннями наших братів у Христі. А східноевропейські країни стають для західноевропейських підставою для певної надії та втіхи, бо саме Центрально-Східну Европу представляла переважно молодь. Трагічний, але й значущий досвід переслідування християн підпільної Церкви, яка вижила й зміцнилася, стає для всіх прикладом ревності у вірі та приводом для призадуми перед небезпекою нинішніх нігілізму й пасивності.
Повернувшись до України, я поділилася цим здобутим досвідом, а також натхненням, яке отримала у місті Богородиці, з учасниками Літньої Школи мирянського лідерства – тобто з молоддю практично з усієї України. Відбулося обговорення. У розмові з цими зовсім юними представниками активного мирянства нашої Церкви я ще раз відчула особливе благословення Богородиці, яке так сильно проявляється у Фатімі. В атмосфері цього обговорення я зрозуміла, що вже не довго чекати, щоб Україна була представлена на Европейському Форумі Національних мирянських комітетів не як спостерігач, а як повноцінний учасник.
