Ігумен Євменій. Отче, я — наркоман. Львів, Свічадо, 2007, 358 ст.
Це книга-порадник для священиків, які вирішили посвятитися нелегкому служінню людям з наркотичною залежністю. Автор має багаторічний досвід роботи з наркозалежними і пропонує свої, глибоко християнські за духом, і водночас цілком практичні, тверезі поради щодо боротьби зі згубною пристрастю до наркотиків. Слід відзначити, що о. Євменій є автором багатьох духовних книг на різні теми, але всіх їх об’єднує християнський оптимізм, віра у всеперемагаюче Світло Христового Воскресіння та глибоке відчуття відповідальности кожного християнина за долю своїх ближніх, особливо тих, що є в найбільшій потребі.
Оторіно Паскуато. Мирянин у Йоана Золотоустого. Львів, Свічадо, 2007, 247 ст.
Вихід у світ цього невеликого дослідження про погляди св. Йоана Золотоустого на різні сторони життя простих вірних є, хай і незначною, але все ж подією у контексті відзначення 1600 річниці з дня смерті святого. Автор є багаторічним дослідником і добрим знавцем творчости Золотоустого, і його висновки базуються на близькому знайомстві із текстами проповідей цього Отця Церкви. Аналізуючи різні аспекти життя суспільства і християнської громади у пізній античності, О. Паскуато розкриває перед читачем задум св. Йоана Золотоустого та інших Отців про трансформацію, преображення поганського суспільства у християнське. У цьому описі ми стикаємося з проблемами «християнізації» суспільного, сімейного, економічного життя того часу, з питанням ролі жінки в суспільстві, виховання дітей, релігійної просвіти тощо. Книга буде цікавою і для богословів, і для людей без спеціяльної освіти, але зацікавлених у вченні Святих Отців та історії Христової Церкви.
Олександр Шмеман. Євхаристія — Таїнство Царства. Львів, Свічадо, 2007, 271 ст.
Ця книга — одна з найкращих на сьогодні праць про Євхаристію і водночас — своєрідний підсумок всього життя і богословського доробку її автора. Протопресвітер Олександр Шмеман (1921-1983 рр.), визначний богослов і церковний діяч Православної Церкви Америки, присвятив свою богословську творчість і надзвичайно активну пастирську і просвітницьку діяльність відродженню в Церкві тих основ її життя, які були забуті чи відсунуті на другий план різними історичними та культурними обставинами. Головні тези творчості о. Олександра: повернення до розуміння Церкви як євхаристійної спільноти, що виявляється у причасті її членів Тілу і Крові Христа; есхатологічність християнства, його відкритість і спрямованість до Царства Божого, яке вже присутнє між нами, тут і тепер; розуміння християнства як «нового творіння у Христі» (2 Кор. 5, 17), а не нової релігії чи нового філософського напрямку, центральне місце богослужіння в житті Церкви. Червоною ниткою через всі книги автора проходить глибокий реалізм нового життя, яке дає людині і світові Христос через своє Воплочення, смерть і Воскресіння, а також відчуття незнищенної духовної радости від участи в Божому житті, яке дарується нам через Таїнства Церкви. У своєму доробку автор присвячує окрему увагу розгляду Святих Тайн Хрещення, Миропомазання, Покаяння і особливо — Євхаристії, яка, на його думку, є джерелом життя Церкви і Таїнством Таїнств. Книги о. Олександра перекладені на багато мов, під їх впливом сформувалося ціле покоління богословів і віруючих, а його прозріння стали невід’ємною частиною богословського самоусвідомлення сучасного християнства.
