Інтерв’ю Блаженнішого Любомира про цьогорічне засідання Патріяршого Синоду Єпископів УГКЦ у Філядельфії.
27 вересня розпочав свою роботу Патріярший Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Кор.: Ваше Блаженство, цьогорічний Патріярший Синод Єпископів відбудеться в Філадельфії, у США. Чому вибрано таке місце проведення для цього Синоду?
З двох причин. Перша причина така, що ми хочемо підкреслити, що наша Церква знаходиться в Україні як на матірній землі, але також через свої поселення є і в інших країнах, і на інших континентах. І що це та сама Церква, а не якийсь додаток, хоч діяспора — група загублених людей, але там справді та сама Церква; що ми як Церква є вдома також і там, де є наші люди. Друга причина така, що якраз сто років тому, 1907 року, до США, прибув перший наш владика — Владика Сотер Ортинський. Спочатку його така адміністративно-урядова позиція була дуже невиразна, слаба, але в короткому часі вона через його дуже наполегливу працю і через краще зрозуміння зі сторони місцевих властей скріпилась. Але не в тому є сам зміст. Зміст у тому, що там вже був наш владика, який організував, підтримував народ, який надавав цілому нашому церковному життю певний напрям. Як відомо, це була дуже здібна людина, прекрасний проповідник. Шкода, що він так швидко, вже 1916 року, помер. Але він зробив дуже велике діло. Щоби відзначити, що наша Церква має свою структуру у США вже 100 років, було вирішено це засідання Синоду провести саме у Філадельфії. Ми надіємося, що за 5 років щось подібного станеться і в Канаді. Чому? Бо це буде сторіччя від приїзду Владики Никити Будки до Канади, коли також почалося офіційно структуральне існування нашої Церкви, коли вже був владика, коли формувалася наша Церква в повному своєму виді.
Кор.: Ваше Блаженство, минулорічний Патріярший Синод в основному застановлявся над темою священства, тобто виховання священиків, формування їхніх покликань і пастирське служіння священиків. Які головні теми цього разу й чи вдалося завершити тему священичу?
Ні, не вдалося завершити, бо показалося в нашій праці впродовж двох останніх Синодів 2005 - 2006 рр., що це тема дуже обширна, яка вимагає з різних причин і, власне, задля своєї ширини і задля того, що наша Церква є в різних обставинах, має різні інститути виховання, щоби все це зібрати разом, щоб виробити певний образ, якого священика ми хочемо бачити у нашій Церкві. Тим більше, що є в нас обмін священиками. Багато священиків з України працюють у Північній Америці, працюють у Західній Европі. Священики з Південної Америки — в Північній Америці, в європейських країнах. Одним словом, є обмін, і тому ми хочемо, щоб священик, який переїде з одного краю до другого, не був розгублений, але щоб він розумів ту нашу спільноту. Отже, ця тематика продовжується ще цього року. Ми надіємося, що тепер ми її закінчимо. Ми дуже хотіли би після цього Синоду видати спеціяльний документ про наше священство. Якщо дискусії підуть добре і якщо ми дійдемо до певних спільних, випрацьованих, виважених позицій, тоді такий документ з’явиться вже цього року. Але це є продовженням того, що було. Натомість цього року ми хочемо як головну тему заторкнути те, що є дуже актуальним у нашій Церкві й у Христовій Церкві взагалі — справу євангелізації. Це значить поширення науки Христової в народі на різних рівнях, різними способами. Одним словом, проповідь Христової науки. Над цим ми хочемо застановитись, беручи під увагу ту особливість нашої Церкви, що ми є, як я вже кілька разів сказав, у різних обставинах, але всюди ми є одна Церква. І наш спосіб бачення Христової науки, наш спосіб бачення християнського життя, те, що є специфічним для нашої Церкви, має бути спільним усюди, де ми є. Але головною справою є не занедбати проповідь Христової науки. Бо є багато людей, які належать до Церкви, але з різних причин не мають доброго знання своєї віри. І ми хочемо допомогти тим людям, щоб вони краще пізнали віру. Є інші люди, які хоча живуть в Україні чи між нашими людьми на поселеннях, але з різних причин не мали нагоди пізнати Христову благовість, і дехто з них навіть не є хрещений, але шукає Бога. Ми хочемо й тим людям також представити Христову науку відповідно до їх потреб, до їх здібностей розуміти, сприймати і жити за тою наукою.
Кор.: Відповідаючи на це запитання, Ви згадали про те, що сподіваєтесь після Синоду цього року видати документ у справі священства. Чи передбачається якийсь окремий спеціяльний документ також і з питань євангелізації?
Побачимо, як буде розвиватися дискусія. Ми не маємо, так би мовити, вже у плані цього зробити, бо не знаю, чи ми є до того готові. Ми мусимо пізнати краще проблематику нашу: де є найбільша проблема, як найкраще підходити, як найкраще людям представити Христову науку. От, наприклад, поза межами України сьогодні дуже багато людей, що шукають кращого життя, кращої праці, більш заробіткової і т. д. Західна Европа повна таких людей, їх кілька мільйонів. Багато з них греко-католики. Щоб їм допомогти, щоб вони, з одної сторони, не втратили контакту з Церквою, а з другої сторони, щоб все ж таки поглиблювали своє розуміння, вимагає деякої студії, деякої застанови, кращого пізнання. І Синод буде старатися, щоб це пізнання набути. Щоб могти справді зробити такі рішення, які будуть корисні і практичні й здійснимі для вірних нашої Церкви. Тому годі мені сьогодні сказати наперед чи буде, чи ні такий документ. Моє таке враження, що радше ні, тому що тема є дуже широка. Може, одинока річ, яку ми випрацюємо, це буде наше становище, наше розуміння так званої місійної духовности. Це означає розуміти, як працювати, щоби здійснювати євангелізацію. І також, хоча може на першій сходинці, старатися пояснити, чому ми маємо євангелізувати.
Кор.: Ваше Блаженство, у підготовці до минулорічного Патріяршого Синоду було здійснено таке, так би мовити, ноу-хау, тобто було запрошено вірних до участи в підготовці Синоду. Бо звичайно Синод — це закритий робочий орган, у роботі якого беруть участь тільки єпископи. А тут була така ініціятива, що вірні могли писати свої пропозиції стосовно теми священства. Щось подібного було й цього року. Які результати такого діялогу з вірними та наскільки важливою є їхня участь у підготовці Синоду?
Ми справді минулого року почали вперше такий метод, і він пройшов успішно. Ми дуже вдячні тим, хто потрудився. Це було зрозуміло щодо теми минулорічного Синоду про священство. Цього року ми знову запрошували аж два рази і також одержали певне число комунікацій зі сторони мирян і священиків, і ми дуже за це вдячні. Ми дуже уважно перечитуємо й підсумовуємо, і це представляємо Синодові як інтуїцію, як натхнення, як спосіб бачення вірних нашої Церкви тих головних тем, які ми пропонуємо. Цього року ще було кілька пропозицій у справі священства, а інші були у справі євангелізації. Ми дуже вдячні. Ми би радо бачили більше таких листів, більше таких вкладів зі сторони духовенства чи мирян. З часом, я думаю, традиція таких листів, такого вкладу удосконалиться, навіть чисельно побільшиться. Ми маємо надію, хоч наш досвід за два роки вже дуже оправдав цю ініціятиву, і, ще раз повторюю, ми дуже вдячні всім, хто собі завдав труду, щоб свою думку висказати і в той спосіб допомогти праці Синоду.
Дякую Вам за інтерв’ю.
Отець Ігор Яців
На світлині: Поряд із Патріярхом Любомиром і владикою Глібом Лончиною голова УПТ п. Рома М. Гайда із супругом Ігорем Гайдою
Отець Ігор Яців