Останнім часом у нашій Церкві все помітнішою стає тенденція до поступового послаблення строгости посту. Частково це можна зрозуміти, однак насторожує інше: разом зі злагідненням посту відбувається і втрата його розуміння, значення, місця й ролі в духовному житті.
1 січня Блаженніший Любомир проголосив 2008 рік Роком покликань у нашій Церкві. Цьогорічна діяльність Церкви звернена в надзвичайно цікавий вимір — покликання. А що це, властиво, таке — покликання?
Звільнити чужих, працевлаштувати своїх, створити такий клімат праці, в якому небажані люди не даватимуть ради сповнювати свої обов’язки. Цій суспільній хворобі науковці-психологи й журналісти вже придумали назву — мобінг. Сьогодні мобінг процвітає і в державних установах, і у приватних фірмах. Історія, про яку йдеться в цій статті, дає всі підстави стверджувати, що це явище не оминуло також і Церкву.
Кенія — чудова африканська країна розумних, працьовитих людей, які цінують освіту більше, ніж мені коли-небудь довелося засвідчити в будь-якій іншій країні світу. Через сфальсифіковані вибори у грудні 2007 року ця країна перетворилася на нічний кошмар, країну насильства та братовбивства. Я вперше побачила, яким могутнім і жахливим монстром є жага помсти.
1 грудня 2007 року відбувся Архиєрейський Собор УПЦ МП, на якому фактично було презентовано нове обличчя цієї Церкви. чи справдяться ці нові надії на об’єднання православ’я в Україні? Невідомо, але реальні можливості для цього з’явилися.
«Архиважливим сьогодні для нашої Церкви є скріплювання почуття загальної відповідальности всіх вірних за Церкву, її поширення до автентичної форми і розмірів. Сьогодні святкуємо, бо подивляємо працю Фонду, його різноплановість, пластичність, красу презентацій, блискавичну реакцію на різні соціяльні потреби» (о. д-р Борис Ґудзяк).
Редакція