Мобінг у прицерковних колах. Або священик у пошуку справедливости

Христос Воскрес! Дорогі учасники форуму, редакції закрила можливість продовжувати дискусію навколо цієї теми з двох причин: по-перше абсолютно очевидним є те, що дискусія перейшла в перепалку, серію взаємних звинувачень. Для кожного зрозуміло, що такого роду «ділення» не має шансу в найменшій мірі залікувати рани, але навпаки – їх роз’ятрює. З іншого боку ситуація склалася таким чином, що обидві сторони конфлікту звернулися до редакції журналу «Патріярхат» з пропозицією провести незалежне журналістське розслідування. Без ентузіазму, але із зрозумінням я прийняв цей виклик і зараз готуюся найближчим часом виїхати до Мюнхена. У Німеччині я зможу бути 3-4 дні (це буде у червні, але ще не відомо коли точно, бо ще не маю ані запрошення, ані візи). Як показує досвід – цього часу не є забагато, щоб докладно вияснити ситуацію. Тому прошу, якщо хтось вважає, що володіє інформацією, яка може пролити світло на дану ситуацію, прошу повідомите мене найкраще через електронну пошту (didula@ucu.edu.ua), або на мобільний телефон – 8 067 366 79 02. Але насамперед прошу про молитву. З повагою, Петро Дідула, редактор ж-лу «Патріярхат»

Хто немає відваги своє імя під свій коментар дати, а ховається за якійсь псевдоніми –цей немає ні характеру ні хребта! Тому, що я сам пережив людські та церковні якості Владики Петра Крика і його не зрозумілі рішення що до нашої парафії (заборонив вже роками існуючу Параф.Раду), я є тої думки, що кожна правда потребує відважних людей-парафіян, які за правдою обстають! Бо - хто довго допускає несправедливість, той прокладає шлях наступній несправедливості! Роман Кулич м. Новий Ульм-Сенден, Німеччина

Дорогі брати-католики у Німеччині! Христос посеред нас! Прочитав статтю і стало мені вельми сумно, але прочитав коментарі і мене охопив жах. Майже кожен мій брат самозакохано шукає та викриває винуватців. І нікому не спадає на думку молитися Господу, аби у мирі та справедливості управив цю неприємну ситуацію. Люди, ви на кого надієтеся у прагненні справедливості: на себе і прихильників, на високий церковний суд? Чом же про Бога - Суддю і Управителя Ви забуваєте? Багато пишуть про гоніння, бійки та утиски тих чи інших осіб. А де ж наше християнське смирення і любов, яка "все терпить, все прощає"? Де між вами той мир, до якого у Великодньому посланні закликав Патріарх Гузар? Чи це не наша християнська доля, нам даний Заповіт Христів про блаженство гнаних за правду та зневаги? Не обманюйтеся: християнам все сутужніше і сутужніше буде у цьому світі. Але наша відповідь, щит та зброя - не обвинувачення взаємні та сварки, нелюбов між нами, але Хрест та Слово Боже. Я не знаю Владику Крика і не маю уявлення про його людські та церковні якості. Але точно знаю: не мирянам судити епископа, згідно правила Другого Вселенського Собору. І пам"ятаю: навіть через поганого священника діє Бог у Таїнствах, які він уділяє. Тож ще раз прошу всіх нас ревно молитися Богу, аби мир та благодать від Нього панували в нашій Церкві, аби недруги Христові бачили, що вона є зцілювачем зранених людських душ, а не базаром. Не я собі від свого розуму надумав, що написав, тому прошу не гніватися на мене безпідставно. Молюся за вас, аби ми виявилися вірними Церкви в Філядельфії, а не Церкви в Лаодикії (Откровення 7-22).

Сумне явище. Думки протилежних мюнхенських сторін показують, що нікому дійсно не йде про о. Віктора. Під плащиком "о. Віктора" паралельно ведуться особисті порахунки. В цілій цій писанині проявився лиш один мінімальний вияв самокритики - коли диякон Шаповал на мент зізнався "Єдине, що жалію, це те, що сказав п. Куцанові, що опінія колишнього алькоголіка, мене не турбує" але не зробив з цього належного висновку, бо відразу опісля знову переключився в наступальний модус. На жаль, ніщо так не засліплює людей, як сварня і бажання "бути правим"... Думайте, люди по обидвох сторонах барикад, про кожне слово, що вийшло з Ваших вуст і не жийте в марній вірі, що саме Ви "перебуваєте в правді і любові, а Ваш опонент в неправді та ненависті". А вищі інстанції в Церкві нехай спокійно розглянуть, що і чому сталося між своїми священослужителями і вирішить, як вийти з доволі складного становища.

Анонімному „parafijanynu”: Своїм коментарем тільки ще раз показуєте власну жалюгідність і мерзенність. Як можете Ви комусь звертати увагу на недостойну поведінку біля храму, в той час, як саме Ви мене з храму викидали, при свідках сичали: „не ходити Вам до цієї церкви” , тільки тому, що була Вам слушна заувага за нечемне грубіянство до старої людини. А п. „відомий” з церкви кадило викидає, яке не придбав! Хто Вам дав право так розпоряджатися в церкві? Це Ваша приватна власність? Скалку в чужому оці бачите, а колоди в своєму не помічаєте?

Дорогий Читачу! Завдяки коментарям і їх формам Ви можете представити собі, чому велика частина вірних, до якої і я, як диякон, належу, бажаємо, щоб прийшло чимшвидше оздоровлення ситуації в Апостольському Екзрхаті в Німеччині і Скандинавії. Це, що тут появляється, є лише вершком страшного айзберґа! Найбільші документи не могли б передати ту картину, котра відбивається з коментарів антуражу Владики, поминувши його власні потягнення, проповіди і приклади. Незадоволення громади росте, розв'язка вже наближається (властиво почалася 2 квітня..), тому і ростуть реакції та шал тих, котрі думають, що викінчувати о. Віктора і його родину, чи обкидати болотом диякона Шафовала (як б могли - б видали на поліцію, або і самі б закаминували...) і його дружину, чи видворювати з Мюнхену сестер Розину чи Марію ЧСПДМ є розв'язкою проблеми. Ні! Проблемою є, на жаль, особа Владики, що немає жодних даних на виконування високого архиєрейського служіння і став предметом гри спритних представників свого антуражу. Тому - щира подяка всім "Миколам", "Парохіянам" і т. п. бо вони виконують надзвичайно добру роботу насвітлення того, що фактично а нас діється. Дай їм, Боже, з роси і з води, бо з калабані вони і так черпають!

"Parafijanyn": Ані я, ані моя дружина не потребуємо ховатися за криптонімами і виступаємо відкрито, на відміну від Вас. Чому? Бо за нами чисте сумління і правда та ми - на відміну від Вас - маємо відвагу стояти за нашими твердженнями і відкриваємо двері нашого дому кожній особі, бо нічого немаємо до приховання. Відносно подій 9 січня 2007 р. - не я хотів бити п. Андрія Куцана, а він і його дружина Іванна напали на мене біля церкви (є свідки), після того, як вони напали на заслужену парафіянку. Згадаю, що п-і Куцан провокувала мене при виході з церкви на Святий Вечір і в висліді моєї заяви, що я стараюся всіх, навіть її любити, почала нарушувати честь моєї матері і дістала нервовий рострій. Єдине, що жалію, це те, що сказав п. Куцанові, що опінія колишнього алькоголіка, мене не турбує. Він закричав, що помститься і хотів мене бити. І помстився, бо використав великий вплив своєї дружини на Владику Петра і мабуть покористувався, за звичкою цього подружжя, неправдою. Владика, не відбувши з мною розмови, заборонив мені під час телефонічного поклику до моєї роботи, вхід до вівтаря. На моє прохання дати заборону на папері - відмовився. Цікаво, що Владика не попросив мене перейти 300 м. до його резиденції, щоб сказати мені особисто. Видно, що не міг подитивися в очі. Від понеділка 22 січня 2007 р. я і моя родина є під охороною Суду мюнхенської архиєпахії, що є другою правною інстанцією для Апостольського Екзархату в Німеччині. Відносно тверджень про нищівну ролю в громаді - є люди іншої думки і ми - хвала Богу - живемо в відкритому суспільстві. Назвіть речі, що я зруйнував? Я свідомий що дещо збудував, включно з українською християнською родиною. На кінець скажу, що Ваше твердження про о. Віктора є свідченням, що Ви його не знаєте. З Богом, Параню!

Мені Вони, він як висвячений дияком і вона, як дружини диякона, в родині яких в перші мірі повинна панувати та практикуватись християнська любов та етика, які повинні бути прикладом живого євангелія серед людей і віруючих тим більше знаючи, в якій українській культурній установі він працює, направду жаль, що ввесь світ дізнається на сторінці коментарів вашого форуму (або вже нарешті час) запізнатись із правдивем лицем цього визначного українського діяча-патріота, який хвалитися своїми докторатами, досягненнями і який відважується ще говорити про можливі його свячення на священника? Справа отця Віктора стала лише інструментом в руках тих, яким направду не ідеться про саму справу та родини отця Віктора але використовують її для своїх злобних намірів-цілів, які базуються на жаль на брехні та неправди, використовуючи нехристиянські методи! Лише в одному даю пану Миколі належне: „історія навколо Екзархії в Німеччині направду надається на сюжет до кримінального фільму“, де в головній ролі грає Він, як ~Псевдо-Рамбо~, який мордує і нищить всіх і все в імені правди та справедливості! Направду ганьба Вам!

Вельмишановні читачі коментарів! Очими короткими рядками хочу висловити свій привеликий жаль, про кілька написані коментарі в стилі ~нище пояса~ та їх дописувачів. Знаючи панство Шафовалів-Тарапацьких, мені за них дуже встидно, що якраз Вони вважають за потрібне висловитись, подаючи коментарі в не зрівноважений спосіб. Яка велика злоба, безхарактерність, заздрість, гордість, фальшивість, зухвалість, панує в серці таких людей, які так брутально висловлюються? Щоб зрозуміте належно всю історію та підхід до справи, треба знати про факт, що Владика Кир Петро, (і це абсолютно виправдено), заборонив відправляти диякону Миколі, будь які літургії, (заки він не вибачиться) за те що хотів бити одного із мюнхенських парафіян після відправи перед церквою. Таким самим став позорищем в першій мірі себе та родині і по друге церкві. Хто їх добре знає, знає що від них і не моглося іншого сподіватись, як тільки нищення людей, організацій, дискредитацій, злоба! Всюди де вони діяли, вони залишили за собою спустошену землю! Направду жалько, що такими людми отець Віктор дав себе обступити та маніполювати! Але видно йому мабуть вигідно мати таких за собою! Лише сумно, що Владика Михаїль Гричиши висвятив таку особу на диякона хоча свого часу звернулись, і це кількакратно багато мирян та бувший парох о. Мирон з проханням, добре зважити про намір та точніше поінформуватись про кандидата! Мені Вони, він як висвячений дияком і вона, як дружини диякона, в родині яких в перші мірі повинна панувати та практикуватись християнська любов та етика, які повинні бути прикладом живого євангелія серед людей і віруючих тим більше знаючи, в якій українській культурній установі він працює, направду жаль, що ввесь світ дізнається на сторінці коментарів вашого форуму (або вже нарешті час) запізнатись із правдиве

Миколу: поясніть прошу посторонньому хоча б варіант Айхштету. Оскільки Колегія в Айхштеті не належить до структур юрисдикційно підлеглих Владиці Петру (Das COr ist eine selbständige Einrichtung der Diözese Eichstätt und untersteht dem Bischof von Eichstätt. - http://www.bistum-eichstaett.de/cor/zielsetzung/index.html), не зрозуміло, яким чином Владика Петро міг би запропонувати о. Віктору перехід до колегії, хіба що обговорив це з Ректором і НАПЕРЕД отримав того ж ЗГОДИ. А в такому разі Ваша мова про те, що "ректор Колегії чомусь відмовився" виадається логічно не послідовною!