Іноді, а навіть часто, за круглістю дати, яка наче засвідчує Боже благословення, втрачаємо біблійний сенс засновків ювілею: «святий це час для вас», «нехай ніхто не кривдить ближнього свого» (Лев. 25, 11—22). Проте, на щастя, є дуже яскраві винятки. Нещодавно свій перший значний ювілей — 10 років — відзначив Фонд святого Володимира. Як для умов свіжої ще держави і майже такої ж недавньої легалізації УГКЦ, це значний вік.
«Взірець св. Володимира: не дати скривдити слабкого, поєднати віру і служіння — близький нашим ідеалам, мріям», — пояснюють лідери Фонду обрану назву. Фонд діє з благословення Блаженнішого Патріярха Любомира кардинала Гузара, Глави УГКЦ, і задля розгортання церковних структур. Проте відкритість до інших Церков, екуменічна спрямованість і соціяльна праця були притаманні йому також від народження. Це засвідчила участь фонду на міжнародному ІІ Екуменічному конгресі у Граці 1997 р. Починаючи роботу в 1997 році, ініціятори створення Фонду окреслювали перспективну програму дій як відгук на актуальні обставини релігійного й державного життя України. Тоді переважали харитативні й освітні цілі, морально-психологічна та матеріяльна підтримка української сім’ї, її віднова, що й досі є пріоритетним напрямком праці Фонду св. Володимира. Проте лейтмотивом ювілейного вечора зустрічі друзів ФСВ стало не констатування, що спрямованості зусиль не змінено, а підсумування, що зроджений як відгук на суспільну потребу, Фонд є плодом живих і теплих людських зустрічей та, починаючи з малого кола заангажованих друзів, саме до творення такої спільноти й покликаний.
З динаміки суспільних процесів кінця 80-х — початку 90-х років, коли, як зазначив ректор УКУ о. д-р Борис Ґудзяк, відчувалося запрошення до неймовірних подій, він особливо згадує дім родини Крип’якевичів. «Надії, які там плекались щодо відродження Церкви, у значній мірі здійснено», — стверджував ректор УКУ. І згадував це о. Борис не випадково, бо власне пан Роман Крип’якевич, син відомого історика й українського громадського діяча Івана Крип’якевича (знаного також під псевдонімом І. Холмський), його дружина пані Леся та їхні приятелі заклали ФСВ.
«Архиважливим сьогодні для нашої Церкви є скріплювання почуття загальної відповідальности всіх вірних за Церкву, її поширення до автентичної форми і розмірів, — сказав о. Борис. — Сьогодні святкуємо, бо подивляємо працю Фонду, його різноплановість, пластичність, красу презентацій, блискавичну реакцію на різні соціяльні потреби».
Про масштаби праці звітував на ювілейній зустрічі Голова Фонду Ігор Матушевський. Названо переконливі кількісні показники розподіленої матеріяльної допомоги, що дуже вагома була у важкі 90-і роки, але й сьогодні є значним підкріпленням для багатьох молодих сімей, людей старших і немічних, а в багатьох фарс-мажорних обставинах нерідко єдиним виявом соціяльної допомоги. Запам’яталось, що особливу увагу Фонд приділяє розбудові Центру Родини, долаючи багато труднощів. «Ці десять років були для нас великим катехизмом», — зі щирістю і особливою вдячністю за просвітлюючі зустрічі з різними благодійниками й за подолані труднощі сказала пані Леся Крип’якевич. Вразило те, що пенітенціярна система отримує з допомогою ФСВ, зважаючи на обставини сучасних українських тюрем, просто казкові Миколайчики, які, як зауважив тюремний капелан о. Ігор Цар, зігрівають і привертають серця й найбільш асоціяльних груп.
ФСВ значною мірою є й інтелектуальним проєктом, готовністю до роздумів і нових рішень. Насамперед слід згадати участь ФСВ у церковних та державних комісіях, соборах, форумах, в міжнародних мирянських семінарах, конгресах, конференціях, зокрема великої серії ініційованих ФСВ конференцій «Християнин і політика». «Нас є багато. Фонд святого Володимира — це також чимало львівських відомих науковців», — підкреслила пані Адріяна Огорчак, керівник Краєзнавчого центру «Паломник» при ФСВ, розповідаючи про програму підготовки екскурсоводів.
Отож діяльність ФСВ можна окреслити як самовідданну творчість і подиву гідну небайдужість до проблем церковного та національного відродження. Хоч, на жаль, пафос гасла «Бог і Україна» тепер ніби й пригас, та потреба його здійснення не маліє, а розгортається.
І досі ФСВ солідно виглядає на тлі інших мирянських організацій УГКЦ. Цей динамічний і кількісно нечисленний Фонд має багато поважних організацій-партнерів, навіть таких, що засновані ще за радянської влади. Є значно старші — Клюб греко-католицької інтелігенції, засвідчений культурологічними акціями, Марійська дружина, «Карітас», що далі розгортає свої структури. Важко порахувати кількість і тривалість діяльности молодіжних сестринських організацій, бо їм притаманна особлива невловима динаміка. Одною з перших була «Українська Молодь-Христові». Багато молодших, без сумніву, були натхненні ФСВ і часто навіть підтримувані ним (напевно, недарма саме ФСВ було доручено створення Довідника соціяльних служб Львівщини). Праця всіх спільнот доволі спеціялізована, хоч не часто має відповідну медіяльну підтримку. Спеціялізація сприяє ефективності праці мирянських організацій, а це означає глибинне переображення кожної окремої особи, що зустрілась із нею, спрямування душі до Бога.
