Науковці ламають стереотипи україно-ватиканських відносин
Тарас Антошевський
Не секрет, що ставлення до Католицької Церкви і Апостольської столиці не у всіх регіонах є позитивним. Багато в чому це є наслідком плекання радянською системою ставлення до Ватикану як до ворога. Подолати такі негативні стереотипи, а також об’єктивно, на науковому рівні оцінити українсько-ватиканські відносини в історії і нині має за мету цикл наукових заходів під загальною назвою «Україна і Ватикан».
Перший з таких відбувся у формі колоквіуму в листопаді 2007 року. А 28—29 березня 2008 року понад сотню молодих та іменитих науковців зі всіх регіонів України зібралися на конференцію в Івано-Франківському Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. На ній працювали 6 секцій, присвячених історичній, суспільно-політичній, соціяльній, церковно-канонічній, богословсько-літургійній, духовно-культурній, освітній, екуменічній та пасторальній тематикам.
Контроверсійний тон і відкритість у дискусії задав усій конференції на пленарному засіданні один із ініціяторів її проведення проф. Анатолій Колодний, керівник Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ. Він звернув увагу, що в історії між українцями і Римським Апостольським Престолом не завжди були позитивні відносини, особливо коли Католицька Церква, на його думку, ставала на боці поляків в україно-польських конфліктах. Також він дорікнув, що й зараз Ватикан не зовсім справедливо ставиться до українських католиків, зокрема, зволікає з визнанням Патріярхату УГКЦ, беатифікацією митрополита Андрея Шептицького.
Ніби опонуючи йому, виступив єпископ Діонісій Ляхович, голова Патріяршої курії УГКЦ, з доповіддю «Апостольська столиця і українська еміграція: вчора і сьогодні», в якій розказав про опіку Церкви над українськими емігрантами. Він детальніше зупинився на заслузі Греко-Католицької Церкви щодо збереження національної ідентичности українців у Бразилії і на тому, як тепер Церква опікується новими хвилями емігрантів. Лише в Італії діє близько 90 греко-католицьких парафій, які надають не лише духовну опіку. Владика також звернув увагу на те, що ці нові емігрантські парафії вносять свіжу хвилю християнського життя і презентують українську культуру. Також єпископ Діонісій повідомив, що за останні десятиліття кілька тисяч українців отримали стипендії від Ватикану на навчання.
Особливо цікавою була доповідь колишнього посла України у Ватикані проф. Григорія Хорунжого «Міжнародна політика Ватикану та його взаємини з Україною». Він детальніше розповів про «дипломатичну кухню» Апостольської Столиці, про відкритість ватиканських інституцій, про важливість повноцінних дипломатичних відносин з Ватиканом з огляду на впливовість цієї держави у світовій політиці. Г. Хорунжий зауважив, що Україна не ставиться поважно до цих можливостей, зокрема, не підписано жодного договору про культурну, освітню чи іншу співпрацю. А між іншим саме Святий Престол визнав трагічні події 1932—1933 рр. як голодомор української нації. Він також зауважив, що ніколи не чув, щоб у Ватикані протестували, коли в УГКЦ Главу цієї Церкви називають Патріярхом, що, на його думку, можна вважати майже фактичним визнанням Патріярхату.
Серед інших з цікавими доповідями виступили співорганізатори конференції, проф. о. Святослав Кияк («Історичні корені та становлення українсько-ватиканських відносин у доберестейський період»), проф. Людмила Филипович («Католицька концепція міжрелігійного діялогу: зміна акцентів»).
На завершальному засіданні Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Іван Юркович високо оцінив рівень конференції та наголосив, що важливо звертати увагу не так на ті теми, які є конфліктними, наприклад, історичні, які можна по-різному інтерпретувати, а на ті, які сприяють діялогу і співпраці. Він чітко зазначив, що Україна є частиною Европи і творить її східно-християнську духовність. Підсумовуючи конференцію, її учасники наголошували, що важливо познайомити з її результатами ті регіони України, де Католицьку Церкву і Ватикан сприймають вороже. Григорій Хорунжий закликав більше говорити про християнство, а менше про конфесійні розбіжності. Всі старші науковці схвально відзначили, що молоде покоління науковців не обтяжене «світоглядом радянської епохи». Продовження циклу наукових заходів «Україна-Ватикан» відбудеться восени 2008 року в Одесі та в Римі.
