Упродовж кількох останніх років мені довелося досить тісно поєднувати своє професійне життя зі справою визнання богослов’я в Україні. Довгорічне перебування в полі тяжіння богословської освіти та запальних диспутів навколо неї не лише утвердило мене в переконанні про важливість відродження суспільного авторитету та інтелектуальної ваги академічного богослов’я, а й змусило мене – за освітою філософа, не богослова – особисто, а не тільки з огляду на лояльність до своїх професійних обов’язків чи релігійних переконань, перейнятися питанням повернення богослов’я Україні.
Знову всі дороги ведуть до Риму. Весь світ прощається з Папою Іваном Павлом ІІ. Мільйони поспішають віддати цій Людині свою шану, повернути борг вдячности, засвідчити свою любов. Він знову об’єднав усіх довкола себе і довкола Христа. Він знову приковує нашу увагу до вічности. Тільки цього разу не лише своїм життям, а й своєю смертю.
