Андрій Шкраб’юк

Церковний спів і церковний народ

Усі Східні Церкви, незалежно від того, «з'єдинені» вони чи ні, мають одну визначальну рису: їх богослужіння незрівнянно розбудованіше, складніше, багатше на обряди і тексти, ніж богослужіння Західної Церкви. Одразу хочу зазначити, що не маю жодного наміру протиставляти тут християнський Схід – Заходові, однак літургійний вимір Сходу суттєво відрізняється. І це не просто особливе багатство Східних Церков, це їхній унікальний внесок у скарбницю вселенського християнства. Це їхнє покликання, їхня місія в сучасному світі – свідчити про присутність Царства Христового на землі через літургійне життя.

Автономія Бога

Читаючи в юності злостиву парафразу Франка на 14-й псалом: «Говорить дурень в серці своїм» (зі збірки «Semper tiro»), я – годі підшукати інший вислів – не знав, що відчувати. Моя щойно здобута тоді віра обурювалася проти Франкової іронії, однак я також не міг позбутися тривожного відчуття, що в поетовій кпині є певна істина.

Вечірня в риштованні

До всіх трьох старих львівських катедр – греко-католицької, латинської і вірменської – я маю особливі почуття. У святому Юрі понад двадцять років тому я ввійшов у літургійне життя; під ґотичними склепіннями латинської катедри десь у той же час уперше (і напівпідпільно) прийняв Святе Причастя; а у вір-менському соборі ось уже четвертий рік керую хором.

© Патріярхат, 2004-2010.
Використання матеріалів журналу «Патріярхат»
дозволяється за умови обов'язкового посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання)
на журнал «Патріярхат».

Журнал «ПАТРІЯРХАТ»
Україна, Львів 79000
пл. св. Юра, 5
тел./факс: +38 (032) 299 56 40
ел. пошта: patriyarkhat [at] gmail.com