Комісія «Справедливість і Мир» УГКЦ 14-17 травня 2008 року у Брюсселі ознайомилася з працею Європейського парламенту та вияснила роль церковних структур у політичному житті Європи.
12 квітня 2008 року у Нью-Йорку відбудуться величні святкування ювілеїв Блаженнішого Любомира: 75-ліття уродин і 50-ліття священства. Особливістю цього свята буде те, що його організовують і будуть його учасниками багато тих, хто особисто знає Главу УГКЦ чи то від шкільної парти, чи з часу спільної приналежності до Пласту, чи пам’ятають його, як свого душпастиря.
19 березня про це повідомив архиєпископ Львівський УГКЦ Ігор (Возьняк) під час прес-брифінгу в Українському Католицькому Університеті, присвяченому ініціативі журналістів «Львівської газети» — акції «Напиши листа Папі Римському» з проханням «пришвидшити беатифікаційний процес слуги Божого Андрея Шептицького».
До України, наших сіл і міст, до кожного українського серця надходить це велике свято – свято Світлої Надії, добрих сподівань і заповітних дум наших.
Представники понад 30 європейських країн доносять до своїх співвітчизників правду про Голодомор
23.11.2007 | події | Тарас Антошевський
«Питання Голодомору, можливо, як жодне інше, спростовує міф про відсутність уваги світу до України, адже кілька десятків країн світу визнали Голодомор», — зауважує доктор Леся Коваленко, голова Комісії «Справедливість і мир» Української Греко-Католицької Церкви.
Напередодні відзначення сумних роковин початку Великого Голодомору 1932-1933 рр. Комісія «Справедливість і мир» УГКЦ оприлюднює підсумкову декларацію Генеральної асамблеї Європейської Конференції Комісій «Справедливість і мир», що відбулася 21-25 вересня в Києві.
У рамках асамблеї відбувся семінар на тему «На шляху до примирення і порозуміння: навчитися на досвіді України», у ході якого гості з 31 країни Європи вивчали трагічне минуле української землі у ХХ ст., у т.ч. мали можливість поговорити з тими, хто пережив Голодомор, істориками, які досліджують цю тему, побувати в Інституті Національної Пам’яті.
Європейські гості багато знають про Голокост, але більшість з них вперше з жахом довідалися, що в центрі Європи, на території, яка свого часу була житницею континенту, більшовицька влада вчинила злочин, жертвами якого стало до 10 мільйонів українців. «Ми зворушені тим, як люди переживають своє минуле, і ми вдячні їм за відкритість, з якою вони ділилися з нами своїми історіями. Ці історії потрібно розповідати і робити це сьогодні, щоб не забути їх. Вони становлять частину національної та міжнародної пам’яті. Все більш і більш очевидною стає потреба у символічних місцях для роздумів і оплакування для того, щоб прийняти правду і дати можливість подіям минулого заговорити», — йдеться у підсумковій декларації асамблеї, яка має символічну назву «Необхідність правди».
Ділячись своїми враженнями після цих зустрічей, гості говорили про необхідність плекання пам’яті, для чого потрібно встановлювати пам’ятники жертвам Голодомору, проводити загальнонаціональні заходи, розповідати про Великий голод у школах. «Здатність ділитися і вчитися одне від одного — завданням кожного з нас, і вона сприятиме конкретному процесу примирення, який потрібен Україні… В майбутньому Європейська Конференція постійно молитиметься за український народ на його шляху до примирення зі своїм важким минулим», — йдеться у декларації.
Повернувшись до своїх країн, учасники асамблеї через світські та церковні ЗМІ розповіли про побачене в Україні. Завдяки цьому ще більше людей у світі довідалися про геноцид українців та інших народів на території України у ХХ столітті.
«Резолюція ПАРЕ від 25 січня 2006 року, — наголошує д-р Леся Коваленко, — говорить про необхідність засудження комуністичних злочинів, серед яких – голод в Україні 1932-1933 рр., містить заклик не зволікати з покаранням злочинців та відшкодуванням жертвам за їхні терпіння. Також йдеться про перегляд ставлення до комуністичної ідеології як причини цих терпінь. Учасники Генеральної асамблеї, яка відбулася в Києві, вважають, що започаткована праця запису свідчень жертв тоталітаризму, яку проводять різні інституції в Україні, повинна також поєднуватися з відшкодуванням страждань, освітою молоді, місцями пам’яті (де можна згадати чи помолитися) та солідарністю з іншими народами, що потерпіли чи потерпають від етнічних, релігійних, культурних чи економічних геноцидів. Те, що цей маленький вияв солідарності з Україною опублікований у понад тридцяти країнах Європи, дає велику надію».
Відповідальний: Тарас Антошевський, член Комісії «Справедливість і мир»
Повний текст декларації:
Європейська Конференція Комісій «Справедливість і Мир»
Генеральна Асамблея
21-23 вересня 2007 року, Київ
Заключна декларація
«Необхідність правди»
Марію, 18-літню студентку політехнічного університету, КГБ затримало через те, що її брат був членом підпільної повстанської армії. В той час, як ніхто не знав про її місце перебування, Марія пережила 10 днів допитів без відпочинку і сну. Все ще прагнучи знайти її брата, КГБ влаштувало засідку в будинку, де вона проживала. Її батька розстріляли, а молодшого брата і сестру вислали на заслання. Марія провела в концентраційному таборі 25 років.
Ми, члени Європейської Конференції «Справедливість і Мир», як мережа 31 національної комісії «Справедливість і Мир», що призначені своїми єпископськими конференціями виступати на підтримку соціальної справедливості і прав людини, брали участь у міжнародному семінарі «Єдність у небезпечній різноманітності», який відбувся у Києві в Україні 21-23 вересня на запрошення Української Комісії «Справедливість і Мир». Ми вдячні за це запрошення.
Ми прибули в Україну для того, щоб побачити і відчути ситуацію в країні, яка потерпає від важкого минулого. Для нас дуже важливо дізнатися про історію України, оскільки ми мало її знаємо. Ми робили це, слухаючи лекції, відвідуючи пам’ятні місця і спілкуючись.
Було боляче і водночас надихаюче зустрічати людей, які стали жертвами найжахливіших репресій та звірств. Ми почули про Голодомор, політичні і військові репресії, примусове виселення кримських татар, трагедію Биківні, вбивства в Бабиному Яру і страждання та мучеництво різних Церков. Ми зрозуміли, що здобуття незалежності не означає автоматичне і негайне припинення дискримінації.
Ми зворушені тим, як люди переживають своє минуле, і ми вдячні їм за відкритість, з якою вони ділилися з нами своїми історіями. Ці історії потрібно розповідати, і робити це сьогодні, щоб не забути їх. Вони становлять частину національної та міжнародної пам’яті. Все більш і більш очевидною стає потреба у символічних місцях для роздумів і оплакування для того, щоб прийняти правду і дати можливість подіям минулого заговорити.
Останньою катастрофою, яка випала на долю цієї багатостраждальної нації, став ядерний вибух в Чорнобилі. Це трагедія для цілої Європи і всього людства. В Прип’яті ми мали можливість стояти поруч в молитві мовчання. Ми зібралися для того, щоб подумати про масштаби цієї трагедії разом з євреями і мусульманами, греко-католиками і римо-католиками, а також із православними. Прийняти минуле – це складний і вимогливий процес, якого потрібно вчитися протягом довгого часу. Для того, щоб помилки і несправедливість минулого більше не повторювалися, ми повинні вчитися на прикладі своєї власної історії та подібних історій інших людей. Люди повинні мужньо зустріти свої страхи і полишити їх для того, щоб почався процес зцілення і примирення. Мир між народами і різними релігіями може стати основою для діалогу і розвитку.
Здатність ділитися і вчитися одне від одного є завданням кожного з нас і вона сприятиме конкретному процесу примирення, який потрібен Україні. Звідси випливає важливість контактів і співпраці на європейському рівні. Європейська Конференція Комісій «Справедливість і Мир» прагне відігравати, і вже робить це, активну роль в здійсненні цього процесу. В майбутньому Європейська Конференція постійно молитиметься за український народ на його шляху до примирення зі своїм важким минулим.
