Залишитися осторонь пониженого або Мобінг-2

Христос Воскрес! Дорогі учасники форуму, редакції закрила можливість продовжувати дискусію навколо цієї теми з двох причин: по-перше абсолютно очевидним є те, що дискусія перейшла в перепалку, серію взаємних звинувачень. Для кожного зрозуміло, що такого роду «ділення» не має шансу в найменшій мірі залікувати рани, але навпаки – їх роз’ятрює. З іншого боку ситуація склалася таким чином, що обидві сторони конфлікту звернулися до редакції журналу «Патріярхат» з пропозицією провести незалежне журналістське розслідування. Без ентузіазму, але із зрозумінням я прийняв цей виклик і зараз готуюся найближчим часом виїхати до Мюнхена. У Німеччині я зможу бути 3-4 дні (це буде у червні, але ще не відомо коли точно, бо ще не маю ані запрошення, ані візи). Як показує досвід – цього часу не є забагато, щоб докладно вияснити ситуацію. Тому прошу, якщо хтось вважає, що володіє інформацією, яка може пролити світло на дану ситуацію, прошу повідомите мене найкраще через електронну пошту (didula@ucu.edu.ua), або на мобільний телефон – +38 067 366 79 02. Але насамперед прошу про молитву. З повагою, Петро Дідула, редактор ж-лу «Патріярхат»

Вельмишановний пане Перте Раджу Вам дешо умірити свій запал,та конкретно відповісти на мною задані запитання. З написаного я так зрозумів, або редакція журналу Патріярхат мусить принести свої вибачення о. Головачеві, або Ви мусите вибачитись перді мною. Що ж до Колегії в Айхштеті, то тут мушу вибачитись я, повірив на слово. Що ж до освіти, та посад, то тут Ви глибоко помиляєтесь, я не вчився у Львівській Семінарії, немаю богословської освіти, а такі „теологи” забирають у мене навіть ті остатки віри, що мені були передані моєю мамою. Та й посад у Церкві не займаю, а інтерес до цієї справи у мене виріс після знайомства з Владикою та статті у журналі (читаю, тобто читав, знаєте деколи). Ось Вам ще одина причина вибачитись переді мною, бо Ви висунули мені публічні звинувачення, які з дійсність немають нічого спільного. І як я зауважив, Ви досить агресивно відповідає, що не крсить Вас, бо людина яка стоїть за правду зазвичай є спокійною, але це так роздуми. Ну і наостаток скажу, що досить сильно розчарувався у Церкві. Люди (читай священики), які закликають всіх жити у мирі, злагоді, самі зачинають чвари, породжують ненависть. Ті які вчать мене любити ближнього, самі готові горло перегризти один одному. То кому потрібна така Церква? Мені ні. Бувайте, велике „ніщо”.

Продовжую: Запам’ятайте собі одне: В порівнанні з о. Віктором Головачем під теологічним, моральним і людським аспектом Ви були, є і завжди будете велике „ніщо” , дарма що Ви наразі займаєте значний пост канцлера у єпископа Петра Крика.

Миколо! Так справді! То де правда? Ви розповсюдили єхидно неправдиве твердження що „Знаю, що отець дав згоду піти до Айхштету, та ректор Колегії чомусь відмовився” , але ухилилися від відповіді поставленої Вам „bonmot”-ом: „Миколу: поясніть прошу посторонньому хоча б варіант Айхштету. Оскільки Колегія в Айхштеті не належить до структур юрисдикційно підлеглих Владиці Петру (Das COr ist eine selbstaendige Einrichtung der Dioezese Eichstaett und untersteht dem Bischof von Eichstaett. - http://www.bistum- eichstaett.de/cor/zielsetzung/index.html), не зрозуміло, яким чином Владика Петро міг би запропонувати о. Віктору перехід до колегії, хіба що обговорив це з Ректором і НАПЕРЕД отримав того ж ЗГОДИ. А в такому разі Ваша мова про те, що "ректор Колегії чомусь відмовився" виадається логічно не послідовною!” А тепер Ви намагаєтеся запрезентуватися в ролі арбітра, і в шатах пошукувача правди й істини прикриваєтеся цитатами, власною і цитатою редакції, яка в поданий Вами спосіб, ніколи не могла бути висловленою отцем Віктором в сторону редакції, дарма, що в редакції часопису „Патріярхат” можливо хибно зрозуміли думку і слово о. Віктора, і так само хибно їх опублікували. Кажу беззаперечно: Отець Віктор не одержав від єп. П. Крика ні одної дійсної і правосильної пропозиції на душпастирську працю в Німеччині. Навіть Вам з Вашою мінімальною теологічною освітою, завершеного трьохмісячного пострадянського богословського курсу, чи може навіть і однорічного навчання в Львівській духовній академії в навчальнім 1991/1992 році, повинно бути відомим, що кожна пропозиція зміни праці пароху, має бути поданою на письмі, щоб стати правосильною. Запам’ятайте собі одне: В порівнанні з о. Віктором Головачем під теологічним, моральним і людським аспектом Ви були, є і завжди будете

Цитата Mykola : Думаю, що Валдика поступив занадто радикально, звільнивши о. Головача, але також знаю, що о. Головачу пропонували: або залишитись адміністратором у Мюнхені,або вернутись до Франкфурту, та обидва варіанти Отець відхилив. Цитата Терплячий мюнхенець: "Mykola": Ані Ви, ані ніхто інший з канцелярії Владики не може представити писемні докази на наведені Вами так зв. "пропозиції".... Коментар «Патріярхат»: На думку того ж таки о. Віктора, проблема полягала не в тому, що він не мав пропозицій пастирської праці в Німеччині.... То ДЕ ПРАВДА??????

Продовжую: Напевно не один читач ставить собі тепер питання, чи автор коментаря вже "залишився осторонь пониженого" і чи не своїм коментуванням лобіює сторону й позиції єп. Крика. Коли так, тоді редакція часопису "Патріярхат" покинула свій шляхетний намір інформувати суспільство про факти з життя церковних спільнот, та заступатися за покривдженими священикам чи мирянами, які зазнають сваволі єрархів УГКЦ. На кожний випадок: Будь ласка, не коментуйте цього, до чого Ви не спосібні!

Читаючи далі коментар редакції часопису "Патріярхат" (Патріярхат, нр. 3, 2008) питаю себе: Шановна Редакціє! Для кого Ви написали цей недоречний коментар? Із одної сторони не даєте до відома, статті, які були Вам надіслані і які підтримують позицію Екзархії, щоб "не поглиблювати конфлікту", а з другої сторони цитуєте у Вашому коментарі з тих же статтей чи листів фрази, які ображають о. Віктора. Повторюючи брехню сторонників Екзархії, про підтримування о. Віктором писання анонімок, Ви його "apriori" прилюдно засудили, не маючи на Ваш засуд ніякого доказу. Ваш коментар є просто відлунням слів і віддзеркалюванням способу мислення екзархіяльної канцелярії і всіх її блискучих екзархіяльних представників: Наприклад: "Що може радикально змінити в служінні священика зміна його статусу із "пароха" на "адміністратора"? Це Ваше наївно риторичне запитання образливе для о. Віктора! Чомусь Ви не ставите питання про ціль приниження статусу цього священика. Мюнхенській парафіяльній громаді відомо, що в Екзархії і особливо в її канцелярії уміло створюють "доречні причини" для оправдання свого злочинного вчинку - безпілставного звільнення пароха, а вірніше, - викинення його з родиною на вулицю. Також тут, у Вашому коментарі не місце на інфантильні вислови про довіру. Безсумнівно, що вона потрібна, але не забувайте, довіра неможлива, коли кривда кричить до неба. І не може, і не буде довіри до того часу, поки кривда не буде направленою. Напевно не один читач ставить собі тепер питання, чи автор коментаря вже "залишився осторонь пониженого" і чи не своїм коментуванням лобіює сторону й позиції єп. Крика. Коли так, тоді редакція часопису "Патріярхат" покинула свій шляхетний намір інформувати суспільство про факти з життя церковних спільнот, та заступатися за покривдженими священикам

"Перечитуючи уважно статтю "Мобінґ в прицерковних колах. Або священик в пошуку справедливости" (Патріярхат, нр. 2, 2008), хочу неодмінно ствердити, що в названій статті на мій погляд, немає нічого, що "подано неправдиво і тенденційно", як про це пише в свойому листі до редакції єп. П. Крик. Навпаки, згадана стаття написана об"єктивно, виважено й здержано. Тут представлено факти, а інтерпретування залишено читачеві. Знаючи особу єп. П. Крика, не дивує таке його твердження, Притаманне особі єпископа Крика - що все треба знайти "винного". Це може бути якийсь "неугодний священик", або автори статті, або "непотрібне сміття" - довголітні й вірні парафіяни мюнхенської катедри. Прикро, що єпископ робить такі твердження завжди "ex officio", і тим самим хоче надати кожному своєму твердженню більш переконливої сили. Читав і прочитував я далі листа преосвященого єпископа, та ніяк не міг зрозуміти його зв"язку з проблематикою, описаною в статті. Пострадянська, редакторсько вигладжена риторика листа, стала дуже придатною для наголошення єпископської автократичної влади. В листі читаємо: "Адміністративне урядування, фінансово-господарська діяльність, душпастирське служіння та інші аспекти входять у коло моїх обов"язків і, водночас, дають певні права". Але тут треба конче додати доповнення, а саме це, що таке розуміння "посади" єпископа, здатне для того, щоб вважати людей за бездумну масу, яка має ходити до церкви, купувати "Християнський Голос" і мовчати.