До Загальних зборів Українського крайового Патріярхального Об’єднання в Лондоні, травень 1985

Мирянський актив здає звіт про пророблену працю

Перше, що кидалося в очі спостерігачеві, це велика кількість делегатів та точність. У відміну до інших організацій, Загальні Збори УКПО були розпочаті у призначеній годині та вичерпали обширну програму в призначеному часі.

Вибір президії, комісій, складання привітів забрали неповну годину часу. Також звітування голови УКПО та фінансового референта були короткі та ядерні. Із звіту голови присутні довідалися, що УКПО має зареєстрованих 4,855 поодиноких членів і 16 організацій крайового засягу. Члени творять 77 клітин, з якими президія в той чи інший спосіб втримує контакт. Із тих 77 відділів майже 25 є більших, що розгортають на місцях різнородну працю, а інші — це менші клітини, часто зложені із кількох членів.

УКПО тісно співпрацює із Т-вом «Свята Софія» та Крайовим Комітетом 1000-річчя Хрещення України-Руси по лінії громадській та з патріярхальними священиками — по лінії релігійній, по влаштуванню імпрез чи організацій прощ тощо.

УКПО є членом УПСО та внесло прохання про реєстрацію до СКВУ. Відбуто три засідання Ради УКПО та 14 засідань Президії УКПО. Відбуто конференцію молоді в Галіфаксі в травні 1984 р. і в лютому 1985 р. в Лондоні. Представники УКПО брали участь у засіданнях чи в нарадах УПСО в Римі та в Америці. Влаштовано пересувну виставку з нагоди сорокліття смерти Митрополита А. Шептицького, присвячену його праці та його мисленню. В листопаді 1984 р. влаштовано крайову академію, присвячену Слузі Божому Андреєві в Манчестері.

В «Українській думці» поміщено 12 сторінок релігійного додатку п.н. «За єдність Церкви і народу» та виготовлено два збірники праць, присвячених роковинам Митрополита Андрея і також після смерти Патріярха Йосифа.

З нагоди поїздок до Риму відбуто авдієнції з видатними особами нашої Церкви, а також і в Римській Курії. На них порушувано справи ненормальних відносин, зокрема на терені Англійського Екзархату.

Між членами УКПО кольпорувалося 660 прим. «Патріярхату», 50 прим. «Вістей з Риму», а крім того деякі видання УПСО чи римських видань: 100 прим, матеріялів ІV Конгресу УПСО в Римі, 200 прим. — матеріялів Мирянських Конгресів до 1979 року та 100 прим, матеріялів, присвячених пок. Патріярхові Йосифові видання УПСО.

Тут варто зазначити, що від верифікаційної комісії присутні дізналися, що в залі є 76 делегатів із 149 голосами, які репрезентують 4,506 членів (на зареєстрованих 4,855). Оце й показник зацікавлення й активности.

Звіт фінансового референта був докладний і вичерпний, так що в дискусії дуже мало проблем і питань треба було вияснювати.

Фонди, що ними диспонує УКПО, складаються з трьох різних фондів.

Патріярший Фонд — недоторканий, передається цілком до диспозиції Т-ва «Св. Софії» згідно з волею св.п. Патріярха Йосифа.

Рахунок УКПО, що ним диспонує УКПО, складається з членських внесків, датків, прибутків з імпрез, оплат за курси та з продажу видань.

Третій фонд — це переходовий. На ньому лежать здепоновані гроші, приналежні іншим організаціям, які чекають на перелив.

На ПАТРІЯРШОМУ ФОНДІ помітний спадок пожертв після смерти Патріярха. Роки 1984-85 закрито сумою 9,544 англ. фунтів, які повністю переказано Т-ву «Св. Софія». Рахунок УКПО протягом року обернув сумою 5,000 англ. фунтів на рахунок прибутків і 5,700 фунтів на рахунок витрат, які покрито із залишку з минулого року.

На переходовому рахунку зберігається 3,000 фунтів. При тому варто зазначити, що запас нерозпроданих видань та борги клітин за нерозпродані видання становлять біля 6,000 фунтів. Треба ще зазначити, як клітини УКПО вив’язувалися із своїх фінансових зобов’язань. Коли приймемо до уваги, що існує 77 клітин, то на Патріярший Фонд на збіркові листи в лютому вплатило 46 клітин на суму 3,533. На Патріярший Фонд під церквами на протязі року вплатило 29 клітин на суму 4,682.01, на членські внески поодиноких осіб вплатило 54 клітини 1,019.32. Що ж турбувало учасників загальних зборів УКПО в Лондоні?

Ось деякі питання, що виникли за останній час: Як оживити працю в малих клітинах? Чи були наші представники у кардинала Ґлемпа? Чи Церква існує для нас, чи може існувати без нас? Чи каплицю на Тарасівці організує УКПО чи СУМ? Звідки взяти гроші на утримання місцевої церкви? Хто тепер рядить — Крилос, Синод чи Східня Конгрегація? Чи доцільно помагати Малій Семінарії, яка є на утриманні Східньої Конгрегації? Як поступати в обличчі дальших провокацій зі сторони єп. Горняка і священиків? Як змінити наставлення римо-католицького єпископату по відношенні до нашої УКЦеркви і патріярха?

Відповіді давали поодинокі референти, як теж деякі з членів Ради. Уділення абсолюторії та вибір нової Ради УКПО пройшли одноголосно при однім голосі, що стримався, і перевибрали Раду майже без змін. Потім була дещо ширша дискусія над проектом бюджету. Членські внески залишено без змін, вирішено посилити збірку датків на Патріярхальний Фонд. Обширні резолюції схвалено одноголосно і, як висловився один з дискутантів, вони якнайкраще та найповніше з’ясовують все те, про що ми турбувались на загальних зборах.

Точно о годині 19-ій відспіванням Молитви за Патріярха закінчено ділові наради.

Відрадним явищем було, що тим разом не було емоцій, не було пустої балаканини, не було порушено дрібних льокальних справ. Як референти, так і дискутанти торкалися самих основних справ — як покращати долю нашої Церкви, зокрема в Англії, як наладнати найуспішніше нашу внутрішню працю. Не було надмірного оптимізму, не було ні тіні якогось пригноблення із цього затягання розв’язки нашої ситуації згори. Кількість приявних делегатів і високий рівень дискусії вказували, що всі добре здають собі справу із стану ситуації та можливостей її розв’язки й докладуть всіх зусиль, щоб довести до її закінчення з вірою, що й на верхах відповідальні за долю нашої Церкви зроблять те саме.

Учасник

 Резолюції

З’їзду Українського Патріярхального Товариства в США, схвалені 4 травня 1985 р. в Філядельфії

1. Десятий делегатський з’їзд Українського Патріярхального Товариства, що зібрався вперше після смерти св.п. Патріярха Йосифа Сліпого, клонить голови перед маєстатом смерти нашого Глави і Батька та зобов’язується далі працювати в дусі відомого «Завіщання» покійного Патріярха.
2. З’їзд сердечно вітає Святішого Отця Івана Павла II, зокрема дякує йому за відзначення нашого теперішнього Патріярха, Блаженнішого Отця Мирослава Івана Любачівського, гідністю кардинала.
3. Шлемо гарячий привіт нашій страдницькій Церкві в Україні, висловлюючи подив для наших братів і сестер на рідних землях у їх змаганнях за релігійні й національні права нашого народу й Церкви.
4. З’їзд твердо стоїть на становищі, що Патріярхат нашої Церкви є дійсністю, і прохає Блаженнішого Патріярха Мирослава Івана робити дальші заходи про визнання Києво-Галицького Патріярхату Святішим Отцем або Вселенським Собором. При цьому з’їзд уклінно прохає Вселенського Архиєрея задоволити задушевні прагнення українського Божого Люду.
5. Делегати з’їзду звертаються до Конгрегації Східніх Церков і особисто до Кардинала Владислава Рубіна і Архиєпископа Мирослава Марусина, щоб ставлення цієї Конгрегації було уважливіше до нашої Церкви. Зокрема ми висловлюємо жаль з приводу видання Східньою Конгрегацією восени минулого року кривдячого нас листа з дорученням і забороною священнослужіння деяким одруженим священикам в системі нашої Церкви, а нашій Церкві закидаючи псевдо-патріотизм чи те, що ряд Владик і священиків поминають в молитвах Патріярха.
6. З’їзд підкреслює потребу ведення дальшої екуменічної дії з нашими братами-православними та з іншими українськими християнами, згідно з постановою Священного Синоду української ієрархії в 1983 р.
7. З’їзд підтримує вповні виправдані вимоги і клопотання українців-католиків у Польщі про відновлення власної ієрархії та вільніших умов дії нашої Церкви у тій країні.
8. З’їзд ще раз звертає увагу на нерозв’язану справу вірних у Великобрітанському екзархаті УКЦеркви і закликає відповідальні наші церковні чинники та органи Ватикану, у руках яких є розв’язка справи у В. Брітанії, щоб це було чимскоріше полагоджене шляхом замінення теперішнього екзарха-єпископа та респектування сумління переважаючої більшости вірних. Лише це приверне повний мир у церковному житті того екзархату.
9. В дусі підготовки до великого ювілею Тисячоліття Хрещення Руси-України, з’їзд закликає своє членство поглибити релігійну свідомість та краще знання серед загалу вірних патріярхальної проблематики, апелює до скріплення і мобілізації мирянського руху, плекаючи чесноти єдности, систематичної праці, взаємної пошани і толеранції.
10. З’їзд закликає український науковий світ продовжувати заходи академічного відзначення Ювілею Тисячоліття міжнародньою науковою конференцією на найвищому щаблі. Це тим більше потрібне, що стали відомі акти про те, що існують інспірації відзначити ювілей Тисячоліття спільно з речниками Російської Православної Церкви, яка співвинна у ліквідації нашої Церкви в Україні. Таким спробам диверсії треба виразно відповісти засудженням подібних ініціятив та їх авторів.
11. З’їзд заохочує український Божий Люд щорічно у місяці вересні відзначати «День Українського Патріярхату», що співпадає з річницею відходу у вічність св.п. Патріярха Йосифа. Евентуально іншу спільну дату для цих врочистостей слід узгіднити з УПСО та патріяршим осередком у Римі.
12. З’їзд звертається із закликом до владик і священиків творити епархіяльні й місцеві екуменічні комітети підготови ювілею Тисячоліття на всеукраїнській екуменічній основі. Закликаємо наші відділи на місцях підтримувати такі ініціятиви.
13. З’їзд звертається до місцевих відділів та членства Товариства із заохотою включитися у постійні збірки на Патріярший Фонд, що їх організує Товариство «Свята Софія» в США.
14. Делегати з’їзду уважають за конечно потрібне далі розбудовувати організаційну структуру Товариства, поширюючи його мережу відділів та збільшуючи число фізичного членства.
15. З’їзд закликає членство до дальшої підтримки і розбудови журналу «Патріярхат», який повинен осягнути найширші кола мирянства та через покращану сітку кольпортерів і збільшення пресового фонду повинен стати на тверді фінансові основи.
16. У сорокліття початку нищення Української Греко-католицької Церкви в Україні з’їзд пропонує крайовій управі та місцевим відділам почати активнішу оборону і допомогу нашій Церкві в Україні різними доступними нам формами і засобами.

За Резолюційну Комісію:
Василь Пасічняк — голова,
Ігор Гайда, Микола Галів, Василь Маркусь і Леонід Рудницький — члени.

Поділитися: