Візит делегації Константинопольського Патріархату породжує більше запитань, ніж відповідей.
З офіційним візитом 19-21 травня в Україну відвідала делегація Константинопольського Патріархату. Впродовж цих днів митрополит Гальський Еммануїл (Адамакіс), представник Константинопольського Патріархату при Євросоюзі, архимандрит Елпідофор (Ламбрініадіс), генеральний секретар Синоду Константинопольського Патріархату, та протоєрей Василій зустрілися з Предстоятелем УПЦ (МП) Митрополитом Володимиром, Предстоятелем УПЦ КП Патріархом Філаретом, Главою УГКЦ Патріархом Любомиром, Президентом Віктором Ющенком. Також гості побували у Львові, де зустрілися з представниками місцевих єпархій УПЦ (МП), УГКЦ та УАПЦ. Президент запросив Патріарха Варфоломія І на святкування 1020-ліття християнства в Україні. Виглядає на те, що візит мав ознайомчий характер. Проте в ньому є кілька цікавих фактів, які викликають певні рефлексії.
Хто приїхав?
Традиційно до відносин Вселенської Патріархії з українськими православними були залучені клирики українського походження, свого часу це були світлої пам’яті архиєпископ УПЦ в США Всеволод Майданський або єпископ Іларіон Рудик. Цього разу прибули особи без прив’язки до України і які, можливо, «не засвітилися» в українській справі.
Можна припустити, що Константинополь вирішив продовжувати українські контакти «з чистої сторінки». Що це дає? В першу чергу, це намагання не обтяжувати минулим досвідом ангажування в українські справи. Приїхали не прості священнослужителі. Посада генерального секретаря Синоду Константинопольського Патріархату дозволяє бути втаємниченим у всі справи Церкви, а при Євросоюзі Константинопольська Патріархія, як відомо, поважно представлена — як головний рупор православних об’єднаної Європи. Отже, приїхали ті, що вміють вести дипломатичні справи, що не будуть керуватися емоціями діаспори, але що мають високий статус на Фанарі.
З ким зустрілися?
А тут є на що звернути особливу увагу. По-перше, візит до Президента мав особливу «для посвячених» рису його готували без участі Олександра Сагана, промотора та учасника україно-константинопольських відносин ще з 2004 року, який нині очолює Держкомнацрелігій, але вже не є працівником Секретаріату Президента, на який і було покладено організацію цього візиту.
Звичайно, був візит і до Предстоятеля УПЦ (МП) Митрополита Володимира. Офіційний сайт УПЦ знову повідомив, що Константинопольський Патріархат визнає в Україні лише їх повноцінною Православною Церквою і що гості не приїхали запропонувати готові рішення для сьогоднішніх церковних проблем, а щоби вивчити ситуацію.
Але цього разу представники Константинопольського Патріархату провели зустріч також з керівництвом УПЦ КП на чолі з Патріархом Філаретом, що саме по собі вже вагомо. До речі, на цій зустрічі, яка відбулася в приміщенні Патріархії УПЦ КП, були присутні заступник голови Секретаріату Юрій Богуцький і лідер організації «За Помісну Церкву» народний депутат Петро Ющенко, брат В. Ющенка. За повідомленням прес-служби УПЦ КП, Патріарх Філарет виклав позицію своєї Церкви з основних проблемних питань. «Ми готові до діалогу, — відзначив владика, — якщо він вестиме до утворення в Україні єдиної Помісної і автокефальної Української Православної Церкви». Варто зауважити, що не було сказано, як це часто повторюється, що така Церква вже існує, і що це сама УПЦ КП, яку достатньо визнати. Тоді митрополит Еммануїл відзначив, що Вселенський Патріархат як Церква-Матір уважно слідкує за подіями в Україні та прагне сприяти розв’язанню існуючих міжправославних проблем.
Константинопольські гості зустрілися також з представниками УГКЦу Києві та Львові. Цей крок є особливо символічним. Ще декілька років тому Патріарх Варфоломій критично поставився до ідеї надання Римом УГКЦ патріархального статусу. Водночас в УГКЦ не заперечували, що історично матірною для неї була саме Константинопольська Церква. Може, це зрозуміли також на Фанарі, якщо захотіли поближче познайомитися з позицією і справами українських греко-католиків, навіть побувати у соборі св. Юра у Львові.
Ні прес-служба УАПЦ, ані інші мас-медіа не повідомили, чи зустрічалися гості з керівництвом УАПЦ в Києві. Натомість відомо, що вони зустрілися з єпархом найбільшої в УАПЦ Львівської єпархії владикою Макарієм та настоятелем Успенської братської парафії УАПЦ Львова. Варто нагадати, що два роки тому Львівське ставропігійне Свято-Успенське братство УАПЦ звернулося до Патріарха Варфоломія з проханням відновити ставропігійний статус братства, який йому в 1589 році дарував Патріарх Константинопольський Єремія П. І, як твердять у самому братстві, ніхто цей статус не скасовував. Про що йшлося на цих зустрічах — публічно не відомо, але важливий сам факт цих зустрічей. Особливо тому, що певний час львівська єпархія УАПЦ була в стані напружених відносин з Предстоятелем УАПЦ Митрополитом Мефодієм.
Що з цього може вийти?
Сам факт цього візиту більш, ніж дуже важливий для православних справ в Україні. Знову прозвучала заява Вселенської Патріархії, що вона вважає себе Церквою-Матір’ю для православних в Україні, що цікавиться і відслідковує справи у пра- вославному житті України. А звідси і сподівання тих запальних російсько-православних, які думали, що зі смертю архиєпископа Всеволода в Константинопольському Патріархаті не буде кому активно ангажуватися в українські справи, розвіялися.
Не дивно, що в російських ЗМІ моментально прозвучали думки (практично у всіх однакові), що Константинополь і брати Ющенки хочуть «відірвати» Українську Церкву від Москви. Навіть було запропоновано Московській Патріархії взяти приклад з Газпрому: перекрити поставки зі заводу в Софріно (монополіст поставок сакрально-ужиткової продукції) в Україні, і «наші єрархи вмить втратять дохід». Московські мас-медіа з покликанням на джерела в УПЦ (МП) впевнено говорять, що віруючі цієї Церкви абсолютно проти автокефалії і що лише певні єрархи та священство за звичкою «повинуються» автокефалістським побажанням українських можновладців. Сумновідомий лідер української філії Союзу православних громадян Валерій Кауров просто назвав візит представників Константинопольського Патріархату «вторгненням», яке буде мати «катастрофічні наслідки для України, Православ’я і для самого Президента Ющенка». Його ідейний натхненник і керівник московської організації СПГ Кирил Фролов поширив у ЗМІ свій «компрометуючий погляд» на історію автокефального руху в Україні та УПЦ КП зокрема. Отже, російські ЗМІ знову розгорнули пропагандистську антиконстантинопольську і антиавтокефальну кампанію.
Російські «Новые Известия» поставили також питання, що буде робити Патріарх Алексій II, чи поїде він на святкування 1020-ліття в Україну, якщо в цих святкуваннях буде брати участь Патріарх Варфоломій? Секретар Відділу зовнішніх церковних відносин МП о. Ніколай Балашов висловив позицію, що в Україну Константинопольського Патріарха має запрошувати Московський. Але чи визнає Константинополь Україну канонічною територією МП, щоби очікувати на таке запрошення? Понад три роки тому архиєпископ Всеволод заявив на зустрічі з Президентом України, що Вселенська Патріархія визнає кордони Московської Патріархії в межах встановлених 1593 року, тобто без українських земель. Ніхто цієї заяви єрарха Вселенської Патріархії на високому рівні не заперечив.
Не менш цікавим є розвиток подій довкола Успенської Церкви у Львові. Два роки тому говорили про намір відкривати на базі цієї парафії подвір’я Константинопольського Патріархату в Україні, таким чином відновлюючи статус її ставропігійності. Чи справа за ці два роки зрушилася з місця, чи Синод Константинопольської патріархії прийняв у цій справі якесь рішення? Наразі про нього нічого не чути, але не виключено, що готується канонічне обґрунтування позитивного рішення.
І однозначно цікавим для аналізу є факт зустрічі з представниками УГКЦ. Чи змінить Патріарх Варфоломій своє ставлення до неї? Чи відбудуться наступні офіційні зустрічі? І яке це має відношення до міжправославних справ в Україні?
А ще дуже важливо, чи буде брати участь константинопольська делегація в офіційному державному святкуванні 1020-ліття хрещення України і хто саме входитиме до цієї делегації? Впевнено можна сказати, що для багатьох українців буде великою радістю вітати на своїй землі Предстоятеля тієї Церкви, яка стала понад тисячу років тому матір’ю київського християнства.
