Церква в Україні

Київська Церква

Під час Архиєрейської Літургії в Тернопільському катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (19 жовтня) Патріярх Любомир зачитав грамоту про призначення владики Василя Семенюка, адміністратора Тернопільсько-Зборівської єпархії, правлячим архиєреєм (єпархом) цієї структурної одиниці УГКЦ. Після виходу з підпілля протягом 1989—1992 рр. греко-католики України належали до трьох єпархій Львівської, Івано-Франківської та Мукачівської. На Синоді Єпископів, який відбувся у Львові 16-31 травня 1992 року, було визначено новий територіяльний устрій, згідно з яким кількість єпархій збільшилась на чотири: Тернопільську, Зборівську, Самбірсько-Дрогобицьку, Коломийсько-Чернівецьку. Згідно з рішенням Синоду Єпископів, який проходив у Бучачі в серпні 2000 року, створено дві нові єпархії — Стрийську і Сокальську та реорганізовано Тернопільську і Зборівську через створення Тернопільсько-Зборівської та Бучацької єпархій. Першим єпархом Тернопільської, а відтак Тернопільсько-Зборівської єпархії був владика Михаїл Сабрига. З дня його смерти, 29 червня 2006 року і досі, єпархією керував владика Василь Семенюк з титулом адміністратора.

У Зарваниці відбулася Тридцять друга сесія Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ (20-21 жовтня). В її роботі взяли участь 13 архиєреїв, які діють на території України. Владики затвердили Статут Колегії Єпархіяльних радників на трьохрічний випробувальний термін. Вирішено розпочати працю над ще двома документами: Статутом Душпастирської ради та Положенням про обов’язки декана, Упродовж роботи Синоду багато уваги було присвячено розгляду Проєкту боротьби за тверезий спосіб життя, який подала Комісія душпастирства охорони здоров’я. Основний наголос зроблено не на боротьбу Церкви з алкоголізмом, а на тверезий спосіб життя. Іншими темами Тридцять другої сесії Синоду єпископів були питання українсько-польських взаємин, затвердження з внесеними змінами і доповненнями Статуту Загальноцерковного фонду на потреби УГКЦ у країнах, де не створено церковних структур Церкви, та питання юрисдикції над Львівською духовною семінарією Святого Духа.

«Із суто політичних міркувань Росія боїться єдиної Помісної Православної Церкви в Україні більше, ніж нашого вступу до НАТО, — це сказав в інтерв’ю газеті «Сільські вісті» Патріарх Філарет, Предстоятель УПЦ КП. — Це й знайшло своє відображення в Універсалі. Підписавши його, різні політичні сили в той чи інший спосіб погодилися на участь України в НАТО, однак висловилися категорично проти своєї Церкви. Хоча для кожної розумної людини очевидно, що якщо є своя незалежна держава, то має бути й своя незалежна Церква. Це аксіома, підтверджена православ’ям Болгарії, Румунії, Греції, Сербії, Грузії», —підкреслив першоєрарх УПЦ КП. За його словами, Росія розуміє, що Церква Московського Патріярхату в Україні — це велика ідеологічна сила, яка може впливати на українське суспільство й утримувати Україну під російським протекторатом. Тому «на догоду зобов’язаним Москві політикам, цей пункт в Універсалі знівелювали». «У Москві чудово розуміють, який вплив має Церква на душі й уми людей. Він, цей вплив, далеко важливіший для Росії, ніж газ. Бо газ рано чи пізно закінчиться, а віра нікуди не дінеться», — наголосив Патріярх Філарет.

Міжцерковні відносини

П‘ятий рік поспіль 1 листопада відбуваються спільні молитви на Личаківському цвинтарі у Львові, на місцях поховання українських та польських воїнів, які загинули у братовбивчій польсько-українській війні 1918-1920 років. Урочисте вшанування полеглих очолили Глава РКЦ в Україні кардинал-митрополит Мар’ян Яворський та духовенство Української Греко-Католицької Церкви. Після спільної молитви на польських та українських похованнях кардинал Яворський подякував усім за цю акцію. «Думаю, це великий крок вперед у навчанні, що таке бути разом», зазначив він. Своєю чергою митрофорний протоєрей УГКЦ отець д-р Михайло Димид відзначив, що така молитва є відповіддю на заклик Христа поводитися мудро. «Лише Христова перспектива, накреслена нам Євангеліями і натхненна Святим Духом, дозволяє нам погодити те, що політично не завжди можливо». У коментарі для РІСУ перший віце-ректор УКУ директор Інституту релігії та суспільства Мирослав Маринович наголосив на актуальності не лише для України, а й для Европи загалом події, яка несе у собі ідею порозуміння та примирення: «Завжди існували та існуватимуть люди, неприхильні до ідеї порозуміння, рівно ж як були і будуть люди, які розуміють значення християнського примирення, важливість творити атмосферу співпраці. Таких активістів діялогу є багато і з польського, і з українського боку. Вірю, що це продовжуватиметься й надалі. Колись любов до Батьківщини спонукала воїнів обох армій воювати один з одним. Сьогодні ця ж любов до Батьківщини одних та других спонукає шукати порозуміння та налагоджувати співпрацю».

Патріярх Любомир від імени єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства надіслав подячні листи головам Єпископських конференцій римо-католицьких єпископів України, Литви та Латвії за підтримку греко-католиків після насильної ліквідації УГКЦ у 1946 р. «На загальному тлі негативних спогадів про пережиті переслідування нам дуже приємно було згадати про те, що наші співбрати християни, які, хоч самі у ці часи лихоліття зазнали певних обмежень в офіційному існуванні і своїй діяльності, були готові допомагати нашому духовенству і нашим мирянам. Ця допомога виявлялася у різні способи, але завжди несла зі собою загрозу можливих репресій», — сказано в документі.

Церква, суспільство, держава

Члени Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій підтримали законопроект про надання права релігійним організаціям засновувати навчальні заклади (автор В. Стретович). Проте у Верховній Раді народні депутати його не прийняли. Серед причин вони назвали положення Конституції про відділення Церкви від школи. Подібно й депутати з лівих партій, вкрай негативно поставилися до ідеї викладання християнської етики в загальноосвітній школі. Водночас, як неодноразово заявляли експерти, в шкільних підручниках подають атеїстичний світогляд та пропагують релігійну нетерпимість, зокрема в гуманітарних предметах. У підручниках з історії, наприклад, неправославні конфесії нерідко представлено як ворожі, чужі.

«За визначний особистий внесок у розбудову Помісної Православної церкви в Україні, — йдеться в указі Віктора Ющенка (№ 890/2006), — багатолітню церковну діяльність в утвердженні ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди в суспільстві постановляю: Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня предстоятеля Української Православної Церкви Київський патріархат, Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (Денисенка Михайла Антоновича)». Відповідний указ Президент України підписав 18 жовтня 2006 року. 25 жовтня виповнилося 11 років з дня інтронізації владики Філарета на патріярший престол.

Рада національної безпеки та оборони України визнала, що «суспільно-політична ситуація в Автономній Республіці Крим продовжує залишатися складною і суперечливою, дестабілізуючі чинники та джерела загроз національній безпеці України в регіоні не нейтралізовано». Тому силові органи влади та кілька інших державних служб отримали завдання навести порядок на півострові. Серед пріоритетних напрямків — міжрелігійний мир і злагода. СБУ в 2005-2006 рр. проголосила персонами non grata іноземних громадян, яких звинувачено у розпалюванні міжнаціональної і міжрелігійної ворожнечі на території України, зокрема в Криму. Після свого обрання прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив, що має намір добитися зняття цього статусу щодо кількох громадян Росії задля покращення добросусідських відносин з цією державою.

Духовенство та миряни УГКЦ і РКЦ відзначили 25-ліття з дня оголошення Апостольського повчання Папи Івана Павла II Familiaris Consortio (Сімейна спільнота). З цієї нагоди в Києві відбулася конференція, організована Митрополичою комісією у справах сім’ї УГКЦ, Благодійним фондом «Родина — спільнота любові» та Інститутом родини та подружнього життя Українського Католицького Університету. «Попри кризу, яка походить зі середини подружжя, ми нині є свідками атаки на самі основи сімейного і родинного життя, коли підсумнів ставлять традиційну концепцію подружжя як союзу чоловіка і жінки, коли чинять спроби усунути зі законодавств деяких країн самі поняття «сім’я», «батько і мати», «родина», замінюючи їх дезорієнтуючими поняттями «партнерство», «родичі», «зв’язок», не кажучи вже про спроби легалізувати одностатеві зв’язки, включно з правом усиновлення», — наголосив у промові владика Богдан Дзюрах.

Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій засудила будь-які спроби законодавчо встановити одностатеві шлюби в Україні. У відкритому листі з цієї нагоди наголошено, що Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій занепокоєна спробами деяких громадських організацій законодавчо встановити в Україні одностатеві шлюби або зареєстровані одностатеві партнерства. У зв’язку з цим ВРЦіРО від імени представлених в ній основних християнських, юдейських та мусульманських конфесій України звертається до Верховної Ради України з пропозицією чітко та недвозначно зафіксувати в законах України те, що подружжя (сім’ю) можуть створити виключно чоловік і жінка.

Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я та «Справедливість і Мир» УГКЦ з благословення Патріярха Любомира організували низку заходів, які є виразом солідарности з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІД. Акції було приурочено до 1 грудня, коли світова спільнота відзначає День солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД. Ця дата є нагодою нагадати, що ця нищівна хвороба щороку вбиває за даними ООН 3 мільйони людей у цілому світі, а тільки за 2005 рік в Україні померло від СНІДу 2 185 чоловік. Ця дата також є нагодою молитовно підтримати 39,5 мільйонів людей, що живуть з ВІЛ/СНІД та 4,3 мільйони заражених у 2006 році. В рамках акції було оприлюднено Звернення Комісій, а також проведено у співпраці з Львівською міською організацією християнської молоді ҮМСА, «Caritas-Україна» і лічницею ім. А. Шептицького молитовну акцію (1-го грудня) та вишкіл для душпастирів, соціяльних працівників і волонтерів, які допомагають хворим на СНІД.

Підготував Тарас Антошевський
За матеріялами RISU.org.ua

Голодомор 1932-1933 рр. визнано геноцидом Українського народу

Верховна Рада Україна прийняла закон про Голодомор 1932-1933 pp. Закон визначає, що Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 pp. в Україні визнано наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідности Українського народу і є протиправним. За закон проголосували члени фракцій «Наша Україна», БЮТ і СПУ та двоє регіоналів — галичанин Тарас Чорновіл та Ганна Стеців. На думку оглядачів, закон проголосовано завдяки поправці, яку вже в час обговорення законопроекту вніс спікер парламенту Олександр Мороз. Він запропонував замінити словосполучення «геноцид української нації» на «геноцид українського народу», пояснивши цю поправку таким чином, що, мовляв, останній варіянт передбачає, що у 1933 році в Україні поряд з представниками української нації гинули також представники інших народів.

Провідники УПЦ КП, УГКЦ та РКЦ в Україні 16 листопада оприлюднили Звернення до спікера Верховної Ради України Олександра Мороза та народних депутатів, в якому наголосили на необхідності визнати Голодомор 1932-33 років актом геноциду українського народу. Вони акцентують на тому, що представники радянської влади з ідеологічних мотивів у 1932-33 роках запланували та здійснили одну з найбільш масових у світовій історії акцій винищення мирного населення. «У межах колишньої УРСР, а також у місцевостях, де у значній кількості проживали українці, свідомо і цілеспрямовано за вказівками найвищого керівництва СРСР місцева влада вилучала всі продукти харчування, в першу чергу зерно. Результатом цієї акції стало знищення шляхом штучного голодомору від 7 до 10 мільйонів наших співвітчизників», — йдеться у зверненні. За переконанням перцюєрархів, «зло не може бути подолане доти, доки воно не буде визнане злом та засуджене». Владики попросили народних депутатів підтримати президентський законопроект та законодавчо визнати геноцидом одну з найбільших трагедій української й світової історії.

Поділитися: