Додаткова інформація
| Amount Type | 50 ₴, 100 ₴, 150 ₴, 200 ₴, Інша сума |
|---|
Резолюції
прийняті на СВЯТОЧНИХ ЗБОРАХ-АКАДЕМІЇ
Парафії Святих Володимира і Ольги в Чікаґо 16 лютого 1969 р.
Зібрані 16 лютого 1969 р. в Чікаґо на Святочних Зборах для вшанування 77-их уродин Верховного Архиєпископа і Кардинала Кир Йосифа Сліпого, вірні Української Католицької Церкви в кількости понад 800 осіб однодушно приймають такі резолюції:
- Сердечно вітають їх Блаженство Kир Йосифа, Первоієрарха Помісної Української Католицької Церкви з Його 77-річним ювілеєм та бажають Йому сил, здоров’я і многих та благих літ у керуванні долею нашої Церкви, Заявляють свою синівську відданість Йому особисто і повну готовість всіляко підтримувати ідею утворення українського католицького патріярхату.
- Пересилають глибокий поклін і заяву вірности Голові Вселенської Католицької Церкви, Святішому Отцеві Папі Павлові VІ із заявою кожночасної підтримки і вирозуміння для Його мудрих і відповідальних заходів у керуванні всією Католицькою Церквою. Водночас гаряче просять їх Святість приспішити організаційне завершення нашої Помісної Церкви українсько-візантійського обряду утворенням для неї Київсько-Галицького Патріярхату.
- Закликають усіх наших Високопреосвященних і Преосвященних Архиєпископів і Єпископів відбути чимскорше Синод Українських Владик і на ньому одностайно прийняти постанову про патріярхат та поробити усі заходи для зміцнення, росту і єдности нашої Помісної Церкви.
- Зобов’язуються присвятити свій труд, працю і засоби для розвитку і розбудови Парафії Святих Володимира і Ольги, як твердині і прикладу релігійно-національного і обрядового відродження нашої Церкви в діяспорі, зберігаючи вірність традиціям, чистоти обряду та національний зміст нашої релігійно-національної культури.
- Ідучи слідами і в дусі Ватиканського Собору Другого, вітають міжхристиянську співпрацю різних Церков, а насамперед щиро пропонують і самі зобов’язуються здійснювати братні взаємини із своїми єдинокровними братами – православними українцями на основі рівности, взаємовизнання, любови і безінтересовної допомоги. Як сини одного народу і члени своїх заслужених і славних Церков ми повинні працювати в дусі зближення, а справу інституційної єдности залишаємо Божому Провидінню.
- Довідавшися про нові акти нищення української культури нашій батьківщині, зокрема про підпали Видубецького манастиря та руйнування історично-мистецьких пам’яток, зібрані протестують проти цієї брутальної форми нищення душі народу окупаційною владою. Прохають Міжнародню Організацію в справах культури, ЮНЕСКО поцікавитися цією справою і взяти під свій захист загрожені пам’ятники нашої минувшини.
Поділитися:
