Андрій Сабінич

Огляд книги: Rowan Williams. Passions of the Soul. Bloomsbury Publishing. 160 p.

Що таке пристрасті? Чи потрібно з ними боротися? І якщо так, то як це робити? На ці питання шукає відповіді в своїй книзі «Пристрасті душі» Роуен Вільямс – англіканський єпископ, теолог і поет, 104-й архиєпископ Кентерберійський. Пропоную вам підсумок найважливіших тез із цього видання.

Про що книга:

– про духовні пристрасті і те, як вони псують нам життя;

– про те, що Заповіді блаженства є «ліком» від пристрастей;

– про те, чому потрібно перестати оцінювати власні емоції та віддавати їх Богові (і що це означає насправді).

Щоб уникнути труднощів перекладу, відповідні цитати з книги подаю у примітках в оригіналі.

Головне

Роуен Вільямс стверджує, що ключовим елементом якісного і сповненого любові духовного життя є розуміння того, як і чому виникають пристрасті та як із ними боротися. Під пристрастями Вільямс розуміє емоції та психофізіологічні процеси всередині людини: гнів, хіть, жадібність, відчай тощо.

Натомість кінцева мета зростання в духовному житті – апатея (apatheia). Це красиве слово співзвучне з апатією, але геть відмінне від неї за визначенням: означає свободу від страстей. Апатея – постійний процес, у якому наші емоції та природні інстинкти не спотворені страхом, неврозами та егоїзмом. Тоді ми вповні «живемо в Бозі».

Жити в Бозі означає жити в стані правдивого сприйняття (в оригіналі –truthful perception), де наші пристрасті інтегровані й трансформовані Божою благодаттю. Зробити це можна, живучи за Заповідями блаженства, зростаючи від гордості до вбогості духом, від гніву до смирення, від егоцентричності до миротворства тощо. Почати цей шлях потрібно з водночас простої та надскладної практики: споглядання своїх емоцій та імпульсів без будь-якої оцінки. Чисте сприйняття та фіксація, немов вони – хмари в небі чи автівки на дорозі. Це дозволяє збудувати певну духовну дистанцію між нами та пристрастями. Згодом у цій дистанції з’являється місце для Бога та Заповідей блаженства, які поступово інтегруються в наше мислення і процес ухвалення рішень.

У своїй книзі архиєпископ Вільямс посилається на корпус Передання східного християнства, зокрема Євагрія, Йоана Касіяна та ранніх отців Церкви (Климент Александрійський, Ориген, Григорій Ніський).

Коротко про духовні пристрасті

Пристрасті – це емоції, почуття та імпульси, які можуть заважати нам жити з Богом, жити щасливо. Самі пристрасті є невід’ємною частиною життя, але проблеми починаються тоді, коли вони контролюють нас: затьмарюють мислення та спотворюють те, як ми дивимося на світ і людей. Щоби приборкати пристрасті, потрібно не заперечувати чи усувати їх, а радше зважати на те, що вони існують. Ця нейтральна позиція важлива, щоб не впадати в надто глибоку інтроспекцію, заплутуючись у павутинні себе, своєї психіки та підсвідомого. Окрім чесного та прозорого прийняття своїх пристрастей, наша найбільша надія у звільненні від їхнього контролю не в людських, а в Божих діях.

Практичні кроки до прийняття «духовного себе» та відкритості на Божу любов автор окреслює Нагірною проповіддю. На його погляд, саме Заповіді блаженства, дані нам Христом, є антидотами до пристрастей. 

Ось як Вільямс виокремлює вісім головних пристрастей і шляхи їх опрацювання:

• Ненажерливість – надмірне бажання мати більше, ніж нам потрібно: їжі, майна чи навіть духовних переживань. Виникає через відмову визнати нашу залежність від Бога і бажання знайти задоволення в речах, а не в Ньому¹.

Від голоду природного до голоду духовного:

Проблема: вдоволення себе понад міру природно відволікає нас від інших, привчаючи потурати собі та своїм бажанням.

Вирішення: «Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться» – звісно ж, це про прагнення до справедливості та турботи про інших.

Діяння: розрізняти потреби й надмірне: це справді мені потрібно чи я просто не хочу собі в цьому відмовити?

• Хіть – це ставлення до інших як до об’єктів задоволення власного его. Це не лише про сексуальне, а про будь-яку внутрішню оптику, яка бачить людей інструментами для власного задоволення².

Від похоті до чистого серця:

Проблема: ми женемося за швидкоплинними жаданнями, перетворюючи інших на об’єкти задоволення наших потреб.

Вирішення: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» – налаштовувати тон і частоту своїх бажань на радіохвилю «Божа правда та любов FM». 

Праксис: фіксувати усі вхідні імпульси, оцінювати їх без зайвого завзяття і відпускати навсібіч без зважання.

• Жадібність – бажання постійного контролю й безпеки, зумовлене страхом і невпевненістю. За своєю суттю вона є бажанням забезпечити себе тільки власними силами, ігноруючи Провидіння й не довіряючи себе Богові³.

Від жадібності до милості:

Проблема: жадібність, джерелом якої є страх за себе, призводить до постійного накопичення заради накопичення. 

Вирішення: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» – про щедрість і прощення заради Божого, а не валютного достатку.

Праксис: менше зайвої фіксації на матеріальному і більше щедрості там, де її завжди не вистачає.

• Гнів – потужна внутрішня сила, яка нерідко засліплює нашу свідомість і призводить до деструктивної поведінки. Коли гнів контролює людину, вона не здатна бачити речі такими, якими вони є, з мудрістю та співчуттям⁴.

Від гніву до лагідності:

Проблема: гнів спотворює наші реакції на події навколо, не залишаючи місця співчуттю та життєвій второпності.

Вирішення: «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» – лагідність означає поступово відпускати контроль над своїм життям і намагатися частіше реагувати з милістю.

Праксис: поступово розуміти себе, щоб розуміти ті чинники, певні тригери, які нас провокують, і реагувати на них з максимально можливим терпінням та розумінням.

• Відчай – втрата надії пов’язана з вірою в те, що наші негаразди непереборні, а Бог не здатен пробачити їх. Відчай духовно паралізує людину, нехтуючи довірою Божому милосердю⁵.

Від відчаю до праведної стійкості:

Проблема: відчай позбавляє нас надії на будь-що добре, від чого ми стаємо цинічнішими та ізольованішими від навколишнього світу.

Вирішення: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» – радикальна, але посильна стійкість перед обличчям страждань, певність, що ми перебуваємо в Божій любові попри все.

Праксис: знаходити силу й натхнення вірити в Божу любов на прикладах тих, що переживали страждання з мужністю та благодаттю.

• Млявість – відсутність будь-якої мотивації до дій. Постійне заповнення внутрішньої порожнечі фантазіями про майбутнє, новинами та «корисною інформацією»⁶.

Від млявості до внутрішньої чесності:

Проблема: млявість і нудьга спонукають нас поступово відкладати духовне життя на другий план, особливо коли причиною є страждання.

Вирішення: не цуратися «засмучень», адже «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені».

Праксис: щиро й відкрито працювати з реальністю, особливо коли мовиться про важкі та складні емоції, розраду яким можна знайти тільки в Бозі.

• Егоцентричність – це коли самооцінка повністю базується на схваленні від людей навколо і постійного прагнення довести свою цінність іншим.

Від егоцентричності до миротворства:

Проблема: коли я оцінюю себе за думками і схваленням, отриманими від інших, це неодмінно породить заздрість і чергову непотрібну фіксацію на собі та «своєму».

Вирішення: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» – миротворство, пише Вільямс, полягає в гармонії між поглядами всередину себе й на Божу любов.

Праксис: чесно й критично подивитися на власну залежність від думки інших. Як тільки успіхи інших не псуватимуть вам настрій – це воно.

• Гордість – корінь всіх інших пристрастей. Відмова визнати свою залежність від Бога, яка спотворює наш погляд на себе та світ, перешкоджаючи зростанню в любові та смиренні.

Від гордині до вбогості духом:

Проблема: гординя руйнує наш зв’язок з Богом, спотворюючи уявлення про себе та людей і світ навколо.

Вирішення: цілком прийняти нашу залежність від Божої любові та благодаті.

Праксис: молитва вдячності та служіння іншим як постійне нагадування про те, що правдиво ми можемо спиратися тільки на Бога і Боже.

Підсумок

Із пристрастями можна і потрібно працювати. Робити це треба щиро, але без зайвого завзяття: ми лише даємо їм простір побути, щоб дати легкого копняка і розпрощатися до наступного разу. Щоби цей бій не лишав по собі пустоти, негативні емоції варто узгоджувати з відповідними Заповідями блаженства.

Незважаючи на те, що книга сповнена безлічі покликань та будується навколо складного терміна «апатея», суть її підходу подібна до тренування домашньої тварини. Ви запрошуєте її додому, але вона лише гавкає, невпинно стрибає і дзюрить усюди, де бачить. Та завдяки спокійній і наполегливій праці ця хаотична енергія поступово скеровується в добре русло. В підсумку усі всім друзі, усі всім задоволені, життя триває попри все.

Андрій Сабініч

У 2018 році американський католик Алекс Джоунс переживає духовну кризу, шукаючи відповідь у медитативних практиках. І за їх допомогою віднаходить свою віру в Христа, проживає духовне життя глибше, аніж будь-коли раніше. Згодом вирішує масштабувати внутрішній досвід медитації в готовий IT-продукт. Зі слів Алекса, Святий Дух зібрав його та однодумців та згуртував довкола мети створити додаток, який поєднає в собі католицьке передання у форматі медитацій.

Де-факто медитації були і є частиною християнської традиції, тож Джоунс не «винайшов велосипед», а радше творчо поєднав те, що варто було поєднати. Того самого року Алекс і команда звільнилися зі своїх місць праці й почали роботу над Hallow – тоді ще маловідомим додатком, який згодом отримає понад 100 мільйонів доларів інвестицій, а в лютому 2024 року стане популярнішим за Google та ChatGPT¹.

У цій статті я хочу стисло розповісти про об’єктивно добре та суб’єктивно погане у Hallow, який можна сміливо назвати найякіснішим з усіх християнських додатків, що є на ринку.

У вигляді ліричного відступу буде сумно, але чесно визнати, що поточний ринок християнських додатків для смартфонів майже відсутній. Це накладається на послідовну тенденцію падіння релігійності, в якій нема єдиної причини². Дехто тікає від інституції, декому важко ладнати з питанням теодицеї, а певна частка людей просто дрейфує у бік секулярності чи new age-рухів. Hallow має на меті бороти цей тренд, залучаючи людей до віри чимось новим для них.

Додаток орієнтований на англомовну римо-католицьку спільноту, але водночас його творці паралельно розвивають іспаномовний напрямок. Це не позбавляє застосунок практичної користі для християн усіх конфесій, але залишає теологічно-культурну рамку досить жорсткою.

Що всередині

За своєю суттю Hallow – це велика бібліотека аудіоконтенту, який складається здебільшого з guided meditations (з англ. – керованих медитацій). Алгоритм простий: увімкни медитацію, заплющ очі і слухай диктора, який «керує» медитативним процесом, пропонує зосередитися на Божій присутності: мовчанням, повторенням коротких реплік чи вільною розмовою до Бога. На тло можна поставити білий шум, хорал чи фортепіано.

Всі медитації спираються на католицьку традицію і Святе Письмо, поєднуючи це із сучасними практиками психічного здоров’я. Так, наприклад, майже кожна молитва чи розважання починається з коротких дихальних практик. Деякі вечірні медитації на кшталт Lectio Divina запросять вас розслаблено лягти і поступово відчувати кожну ділянку свого тіла. Весь спектр медитацій включає такі теми:

• Вдячність. Набір медитацій, спрямований на те, щоб розвивати дух вдячності до благословень у житті користувачів.
• Зцілення. Розрада і втіха тим, хто потребує емоційного, фізичного чи духовного зцілення.
• Розпізнавання й ухвалення рішень. Ці медитації пропонують розважання людям, які стоять перед важливим життєвим вибором.
• Ігнатіянський іспит совісті. Ґрунтуючись на вченні святого Ігнатія Лойоли, ці медитації закликають розважати про Божу волю в нашому житті та проводити іспит совісті.

Окрім керованих медитацій, Hallow рясніє короткими та різноплановими молитвами й роздумами. Деякі з них «запаковані» в цілі курси (як-от ігнатіянська контемпляція або щоденна екзегеза), але більшість лежить у поодиноких тематичних добірках, зокрема:

• Ранкові та вечірні молитви. Посвята себе Богові, ранкові псалми з отцем Робертом Берроном та інші. Крім того, є окрема категорія біблійних історій на ніч.
• Молитви на щодень. Уподібнення Христу, історії біблійних чудес, уривки зі Святого Письма та іспит совісті.
• Розарій. Спокійні й розмірені медитації, які запрошують розважати над життям Христа та Пресвятої Діви Марії.
• Розмисли про святих. Низка медитацій, які висвітлюють життя святих, щоб надихнути сучасних вірян на духовні подвиги.

Зазвичай третьою окремою категорією контенту Hallow вважають музику. Її справді багато: і великодній рок, і лов-фай упереміш із хором, і сучасна інструментальна композиція. Втім українському читачеві виділяти це в окрему категорію не варто, бо сама музика, хоч і гарна, все ж таки залишається нішевою.

Натомість на роль окремої категорії заслуговують хорові співи. Від хору Сікстинської капели до традиційних співів Святомихайлівського абатства – коли мовиться про якісний хоровий спів, Hallow справді є що запропонувати. Гімни поділені на категорії, авторів, сесії й тематику. Тут і псалми, і традиційні літургійні мотиви (а ля Kyrie чи Miserere), і сучасний Chant of The Mystics від Patrick Lent.

Чому я так і не залишився з Hallow

Річна підписка на застосунок у 2022 році коштувала мені приблизно 3000 гривень. Тепер вона становить 3600 на рік. Це відносно середня ціна для сучасного додатка. Гроші точно не були витрачені дарма, але подовження підписки на наступний рік я так і не придбав. Чому? Про це варто розповісти докладніше.

Моєю першою емоцією під час ознайомлення із застосунком була зацікавленість. Натрапивши на яскраву, гарно зроблену контекстну рекламу в Facebook, я вирішив більше дізнатися про проєкт. Найдужче мене зачепила схожість Hallow з наявними додатками для медитацій Headspace та Calm, спрямованими радше на психологічне, аніж на духовне в людині. Відповідно почати з Hallow було просто, адже я розумів інтерфейс та логіку роботи аналогічних програм.

І хоча мене в Hallow найперше привабив дизайн, цільова аудиторія додатка завантажує його здебільшого через відомі персоналії, які озвучують контент. Але кожному своє, особливо враховуючи те, що ключова аудиторія додатка – молоді американські католики, яким потрібне високотехнологічне рішення для духовного зростання, а не цифрова Сікстинська капела.

Друга емоція, яку викликав у мене застосунок, – легкий дискомфорт. По-перше, використання релігійного символізму в маркетингу – стратегія, яка спрацювала зі мною. Я дійсно завантажив додаток і зробив річну підписку одразу ж після пробного періоду. З другого боку, озираючись назад, я ухвалив таке рішення переважно через власні смакові вподобання, а не об’єктивну якість контенту. Для Hallow найняли добрих дизайнерів і отримали мої гроші саме за це цілком справедливо.

Інтерфейс Hallow дуже простий: за пару натискань можна розпочати першу медитацію, підлаштувавши її під себе. Утім мій дискомфорт спричинило саме розмаїття наповнення. Приблизно перші 15 хвилин у Hallow я витратив на дослідження всього, що там є. У спробах підібрати щось для медитації «в моменті» я втратив саме відчуття перебування «в моменті».

За кілька місяців у дні, коли я заходив у Hallow суто заради внутрішньої дисципліни, де-факто підлаштовував свій духовно-емоційний запит під те, що мені траплялося в додатку.

Третя емоція – врівноваженість. Мій досвід із Hallow-преміум у перші місяці рухався подібно до синусоїди: враження від дизайну чергувалося із занадто великим розмаїттям медитацій, а артистичність озвучення з часом зробила їх нудними та штучно близькими до серця.

Зрештою, мені сподобалася медитація Letting Go, яка найбільше резонувала зі мною в різні періоди життя, часу і настрою. Ця медитація є сумішшю інтроспекції, своєрідного духовного іспиту та водночас об’єднана повною віддачею своїх проблем та переживань Богові. На жаль, я занадто бідний, щоби платити понад 3000 гривень за кількахвилинний трек у додатку, отже, навіть знайшовши «улюбленця», так і не «приліпився» до Hallow остаточно.

Четверта емоція – прийняття. У психології є такий термін, як «синдром каченяти», тобто невмотивована прихильність людини до чогось знайомого. Назва походить від поведінки самого каченяти, яке, щойно вилупившись, вважає мамою перший-ліпший об’єкт перед собою. Направду в щось схоже я втрапив із Hallow. Мені складно було прийняти, що, незважаючи на неймовірний дизайн, формат застосунку нічим не відрізняється від «секулярних» конкурентів. Ба більше, йому важко конкурувати з ними через власну конфесійну рамку.

Не можу сказати, що я пережив якусь глибоку духовну трансформацію абощо. Окрім цікавості й захоплення дизайном, я не мав ніяких специфічних очікувань та, відповідно, якихось розчарувань. Не побачив для себе користі в керованих медитаціях та віртуальних медальках за цілий тиждень користування. Для мене Hallow – це буквально додаток з подкастами із яскравим католицьким антуражем, але нічого більше. Не планую до нього повертатись, але не сумніваюся, що багатьом іншим він набагато краще «зайде» з погляду стилю життя і бажання чогось нового.

Об’єктивно добре

Інтерфейс. Додаток створений за всіма правилами сучасного дизайну мобільних застосунків: інтуїтивно зрозумілий, візуально легкий і водночас має характерну й унікальну візуальну складову.

Зручність. Hallow працює як простий музичний плеєр: можна обрати одну з кількох сотень тематичних медитацій (від Lectio Divina чи розарію до літаній або вільної теми) та під’єднати навушники для максимального занурення в аудіоконтент.

Гнучкість. На тому ж екрані можна обрати довжину сесії (від хвилини до години), увімкнути фонову музику (сам автор віддає перевагу змішаному григоріанському хоралу) чи створити власний молитовний план-набір.

Масштабованість. Молитовні плани можна поширювати на свою спільноту, родину чи окремих друзів, себто Hallow стане в пригоді й груповим молитовним зібранням.

Структурованість. Попри адаптивну архітектуру, Hallow дозволяє структурно підходити до вивчення Біблії та базових концептів католицького вчення. Там є щоденні рефлексії на уривки з Євангелія, курси «Катехиза за рік» та «Біблія за рік», а також медитації з розважаннями відомих осіб на кшталт єпископа Роберта Беррона, Метта Фреда чи отця Майка Шмітца.

Суб’єктивно погане

Начитка. Голоси, якими озвучені тексти й медитації, є специфічними. Попри те, що можна обрати з кількох жіночих і чоловічих, манера різкої зміни тональності або тембру залишає двоякі відчуття.

(Занадто) багато всього. У величезній бібліотеці медитацій, курсів та планів важче знайти щось конкретне і сфокусуватися на ньому. Беручи до уваги відгуки користувачів, навіть після кількох тижнів у додатку ви все ще не вичерпаєте весь контент, який є.

On the go–формат. Hallow зручний для прослуховування в дорозі, на прогулянці, увечері перед сном або ж вранці. Такий ритм молитовного життя підходить не всім. Є сенс спробувати додатки Calm чи Headspace, аби зрозуміти, наскільки такий формат пасуватиме вам.

Ціна–якість. Наразі річна підписка на Hallow коштує майже 70 доларів, що не є найнижчою ціною на ринку. Безкоштовний функціонал вкрай обмежений, а тижневого пробного періоду не вистачить для прослуховування навіть третини всього контенту.

Квантифікація духовного життя. Hallow дозволяє ставити цілі, рахувати хвилини в молитві, дні й записувати свої роздуми після молитов. Такий підхід чудово працює для спортивних додатків, але чи варто тужити із себе молитву, щоби просто не збити трьохсотденну смугу (streak), чи допоможе це в духовному житті?

Замість підсумку

На рівні ринку та конкуренції Hallow ставить високу планку і безумовно є одним із найкращих UI/UX-творінь сьогодення. Це гарна бібліотека подкастів, музики та медитацій, але єдиним інструментом духовного життя його залишати не варто. Розважати над Словом можна й без Hallow, але якщо візуальний і теологічний формат додатка вам до душі, то чом би й ні?

Андрій Сабініч