Я мушу вмерти сьогодні —
Серце радощі рвуть!
Україна виходить з безодні,
Дзвони гудуть великодні,
Об’являється Божа могуть.
Прапор вносять до залу
Синьо-жовтий! Імперія — в шок!
І сходить з п’єдесталу,
Згубивши кепку злинялу,
Ненависти й зла божок.
Розпалися пута нестерпні,
Правда, як сонце, зійшла…
І писав я слова безсмертні…
А було це в суботу, у серпні,
Двадцять четвертого числа.
* Вірш написано в залі Верховної Ради України в перші хвилини
після схвалення Акту проголошення незалежности України. (Прим. ред.)
Поділитися:
