«Як Мене послав Отець, так я посилаю вас»
Преподобні Брати і сестри! Ми, зібрані на Синоді Єпископи УГКЦ, бажаємо звернутись до усіх Вас, що у монастирях, чинах, згромадженнях звершуєте свій монаший подвиг. Ваше іночеське життя це великий скарб у нашій Церкві. Вже саме існування богомпокликаних осіб до такого життя є видимим знаком Божої благодаті для Церкви й народу. Сердечно вітаємо Вас, бо радіємо що Ви прийняли Боже запрошення.
Іночеське життя у нашій Церкві існує у дуже різних формах — від традиційного монашого до спільнот мирян, які приватними обітами зобов’язуються до особливого служіння. Усі ці роди іночеського, чи майже іночеського життя мають своє місце і свої особливі завдання, які звичайно називаємо харизмами. Коли сьогодні звертаємось до Вас хочемо передати Вам, від імені всієї Церкви, місця та обставини, у яких на цю пору треба здійснювати Ваші харизми. Це називається післанництвом. Бажаємо пояснити про що розходиться.
У Євангелії, записаній святим апостолом Іваном, читаємо про таку подію: наш Божественний вчитель і Господь Ісус Христос кличе Филипа словами — «Ходи за мною!» (Ів. 1, 43) Пилип, обрадуваний цим, біжить до свого приятеля Нафанаїла, щоб з ним поділитись своєю радістю: «Ми знайшли Того, що про нього писав був Мойсей у законі й Пророки, — Ісуса, Сина Йосипового, із Назарету.» (Ів. 1. 45). Филип ділиться своєю радістю. Кожна людина, яка зустріла Ісуса Христа у святому хрещенні чи впродовж свого життя, відчула його незбагненну любов та спочатку захопилась, а чим далі зрозуміла значення цього — тоді у неї родиться нестримне бажання поділитись цим з іншими. Це є змістом євангелізації.
Святий Євангелист Матей в останній главі свого Євангелія передає нам Господні слова: «Ідіть і навчайте!» (Мт. 28.19). Це є вказівка на виразне завдання надане Апостолам і їхнім наступникам, іншими слова-
Ми — це є післанництво. Вже, відколи біля Ісуса зібралась група з 70-ти учнів, з яких Ісус вибрав 12 Апостолів він їх посилав, вказував їм, що мають робити, як мають поводитись і дякував своєму Отцеві за їхні успіхи. Післанництво починається від Бога Отця, який посилає свого Єдинородного Сина, як Воплочене Слово поміж людей, щоб остаточно об’явив Божу Любов і повернув людей до Бога. Ісус Христос — воплочений Божий Син встановив Церкву, щоб продовжувала його післанництво. «Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх». (Ів. 17:18).
Післанництво це більше аніж тільки із нутра душевної радості передавати іншим добру новину, це чітка вказівка, яку одержала Церква і яку вона через єпископів-наступників Апостолів передає кому треба. І ми сьогодні звертаємось до Вас, дорогі брати й сестри: «Ідіть та здійснюйте свою харизму!».
Здійснювати це післанництво можна у багато різних способів стільки, скільки є іночеських харизм. Ми посилаємо Вас туди, де наша Церква ще не утверджена, де немає ще стабільних структур нашої Церкви, будь це у границях України, будь це поза її межами. Щоб допомогти Вам зрозуміти деталі цього післанництва, уповноважуємо нашого співбрата Владику Гліба (Лончину), якому доручаємо з кожною монашою спільнотою дуже серйозно ознайомитись та застановитись над тим, як конкретно здійснювати це післанництво.
Посилаючи свою Церкву, Господь наш Ісусу Христос обіцяв і дарував їй Святого Духа. Ця Божественна особа – Святий Дух буде з Вами у здійснюванні Вашого післанництва — у цьому не сумнівайтесь ані на хвилину, а ми, Ваші Владики, будемо з Вами у наших молитвах, помислах і діях.
Благословення Господнє на Вас!
Любомир, від імені Синоду Єпископів УГКЦ
Дано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, 30 вересня 2008 року Божого
