Ми в нашому журналі старались справи т.зв. цвинтарної політики деяких наших владик і священиків не порушувати, щоби не загострювати питання і не роздувати ще більшого вогню, але події, які мали місце у Клівленді, що їх знову повторив о. парох Ярослав Сірко нас заставляють заняти в цій справі слово. Пословиця говорить, що риба починає від голови воняти. Цвинтарну політику колись вживали й в Чікаґо. Що ми розуміємо під цвинтарною політикою, це є тільки культурно-делікатний вислів, а фактично, це безсабашне і злобне зловживання деяких владик і священиків, які вживають різні шикани супроти родин померлих, що належали до патріярших парафій і не дозволяють їх поховати на цвинтарі, що є закуплений за гроші вірних і за гроші тих, що сьогодні до цієї чи іншої парафії не належать.
Звичайно тут трудно говорити про будьяку любов, а про християнську немає чого й згадувати. Тут хочеться підкреслити, що ця політика заборон може бути бумеранґом. Такі випадки мали місце у Філядельфії ще за адміністраторства Владики Василя. Перша справа була виринула з покійною Марією Процик, яка належала до патріяршої парафії св. Архистратига Михаїла у Філядельфії. З приводу цього відбувся діялог Філядельфії з Торонтом і в кінці Владика Василь погодився на те, щоби покійна була похоронена на укр. цвинтарі у Факс-Чейсі, а сам відправив заупокійну Службу Божу. На жаль з похороном проф. Михайла Тершаківця було відмінно і тому родина була примушена поховати батька на цвинтарі у Бавнд Бруку. В останньому часі цвинтарні шиканства сталися в тій же самій філядельфійській митрополії у Клівленді. Це був прикрий випадок з похороном сл. п. Олемяна Макогона і юнака пластуна сл. п. Юрія Городиського.
Хіба ж не потрібно тут підкреслювати в якій ситуації знаходиться родина покійного, чи скажемо у випадку трагічної смерти молодого пластуна Юрія Городиського, де батьки втратили свого сина і в тій хвилині замість прийти з розрадою, щоби зменшити їх душевний біль то о. Я. Сірко приходить не як працівник у Божому Винограднику, але як жорстокий володар показати свою силу над вірними, що створили свою патріяршу парафію, яка святкує українські свята за старим календарем.
Тут хочеться сказати о. Я. Сіркові і всім тим, що ставлять заборони хоронити українських вірних з патріярших парафій на українських католицьких цвинтарях, який є власністю громади; що дієте проти головної заповіді Божої — «Люби свого ближнього, як себе самого». Якже о. Сірко виявив свою любов супроти ближнього, супроти родин померлих, бо небіжчики вже Вашої любови Отче не потребують. А як же Ви о. Сірко справились з «Сім діл милосердя Щодо тіла» сема точка звучить: «Померлого похоронити», а в дальшому в «Семи ділах милосердя щодо душі» в четвертій точці написано: «Сумного потішити» о. Сірко, як же Ви мертвого похоронили і сумного розвеселили? Чи може ці чесноти не відносяться до Вас? Та ж Ви також добре знаєте вчення св. Томи, який каже, як можеш любити Господа Бога, коли не сповняєш його заповіді — люби ближнього, о. Сірко тут не сила, але любов і доброта може зробити більше. Ви належите до тих, що повинні перші показати любов і доброту. Практично, о. Сірко, Ви живете законами старого завіту — хліб за хліб, а камінь за камінь. Ісус Христос навчав нас і сам це своїми терпіннями і смертю на хресті показав, що за камінь хлібом нагороджав. о. Сірко, чи Ви бачите цей бумеранґ, який може Вас розкласти до чиста і показати, як мало Ви думаєте над тим, що голосите в церкві, як мало Ви є віддані Божим Заповідям. Чи Ви не вважаєте о. Сірко, що своєю цвинтарною політикою практикуєте терор супроти вірних Помісної УКЦеркви? Подумайте над тим і не забороняйте свойому братові священикові з патріяршої парафії св. Покрови, який має такі самі кваліфікації священика, як і Ви й належить до тієї самої Помісної УКЦеркви похоронити померлого на українському католицькому цвинтарі і запечатати гріб. Хай не повторяються дивовижі, що Отець патріяршої парафії, якщо покійний мав закуплене місце, допроваджує труну померлого до брами цвинтаря, де перебирає від нього «кращий», «стерильний не «прокажений» священик і запечатує гріб. Подумайте над тим і Ви побачите траґізм, який Ви свідомо піддержуєте і самі уводите. Ці слова гіркої правди не відносяться виключно до о. декана і пароха Ярослава Сірка у Клівленді, але до тих владик, що це впровадили і Митрополичої Адміністрації, а в першу чергу її сучасного адміністратора о. Тиханського.
Є побажаним, щоби над цією проблемою відповідальні церковні чинники серйозно застановились. Треба мати на увазі, що терпеливість також може мати свої границі. Можуть статись різні непередбачені наслідки. Ще і ще раз просимо покінчити з цвинтарною політикою, бо нею добра ми не принесемо для нашої Помісної УКЦеркви.
Наше подвійне щире і глибоке співчуття з приводу смерти і тих комплікації з сторони церковних чинників, висловлюємо дружині Оксані, дітям, сестрі та родині сл. п. Омеляна Макагона і батькам та родині покійного пластуна Юрія Городиського.
