Свіжий номер

3(503)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Кергонксон вшанував пам’ять Патріярха Йосифа

Вістка про смерть Блаженнішого Патріярха Йосифа глибоким сумом вкрила кергонксонську громаду. На церкві Пресвятої Тройці замаяв чорний прапор. Голова місцевого відділу Патріярхального Товариства відлетів до Риму, щоб взяти участь у похоронах.

В найближчу неділю, 9 вересня, після св. Літургії, о. парох д-р Б. Волошин і о. мітрат В. Білинський відправили Панахиду у вщерть виповненій вірними церкві. У проповіді о. парох подав змістовний перегляд життя і многогранної діяльности великого Покійника до Другої світової війни, а далі мученичий шлях як в’язня у сибірських таборах, поворот на волю під час Ватиканського Собору II і кипуча діяльність над здійсненням ідеї патріярхату, що виповнила останні двадцять років його життя в Римі. Його ідеї вивели нашу Церкву на новий шлях — трудний, але безповоротний, яким ми мусимо прямувати аж до досягнення мети, згідно з Завіщанням Блаженнішого.

В день похоронів, 13 вересня, вечірньою порою знову відправлено Панахиду. На тетраподі був портрет Блаженнішого Патріярха, святе євангеліє, єпитрахиль і чаша. І знову щирі, повні глибокої пошани слова о. пароха.

Поминки в сороковий день смерти Патріярха відбулися в неділю, 14 жовтня, щоб дати змогу всім парафіянам помолитися спільно на св. Літургії і Панахиді, що були відслужені отцями парохами, мітратом В. Білинським і В. Бойсаком.

Стараннями Патріярхального Товариства відбулися жалібні сходини в церковній залі, у якій висів портрет Патріярха Йосифа. Сходини відкрив голова Товариства М. Куриляк. Він привітав приявних отців і зібраних громадян та попросив о. пароха провести молитву, після якої вшановано пам’ять Патріярха однохвилинною мовчанкою.

З черги промовляв ред. М. Галів. Його промова була змістовна, глибоко продумана і виголошена з чуттям. З дуже ще недалекої перспективи прелеґент накреслив портрет спочилого Патріярха як мужа, що після важких тюремних знущань на волі, але на чужій землі, охопив всесторонньо і далекозоро сучасні потреби цілої нашої Церкви — на Україні в катакомбах, і Церкви на поселеннях по всіх континентах. Він збагнув небезпеки такого розпорошення. Рятунок нашої Церкви бачив у патріярхаті. Великим зусиллям він створив Патріярхат нашої Церкви, який досі ще не признаний Ватиканом, але вже закорінений серед більшости духовенства і серед широких кіл вірних. У своєму завіщанні Патріярх зобов’язав нас дальше безустанно працювати над здійсненням цієї кардинальної потреби нашої Церкви.

Прелеґент зокрема підкреслив вимогу Блаженнішого до нас, Божого люду, — високо цінити своє історичне минуле, таке багате, хоч «нераз трагічне; бути собою, плекати згоду. В Римі створив Блаженніший Патріярх непроминальні здобутки. Це — безцінний з мистецького боку собор Св. Софії, збережений від знищення наш історичний митрополичий двір з церквою святих Сергія і Вакха, з чудотворною іконою Жировицької Божої Матері, а також Український Католицький Університет імени Климента папи з філіями в країнах нашого поселення. В ньому була заснована бібліотека, якою користуються наші студенти, що студіюють богословію в Римі, а також молоді учасники літніх курсів, що відбуваються кожного літа. Блаженніший розгорнув також видавничу діяльність, зокрема в ділянці теологічної літератури. При патріяршому дворі започатковано музей. Патріярх Йосиф з’явився в Римі серед таких виняткових обставин, так несподівано, що ця подія викликала широке зацікавлення світової преси його особою, а разом з тим також нашою Церквою і Україною. До того часу наші справи були покриті глибокою мовчанкою.

У мистецькій частині місцевий хор «Золотий Гомін» під дириґентурою д-ра О. Волянського відспівав «Услиши, Господи» — Лаврівського, «Через поле широкеє» — аранж. А. Гнатишина і «Під Твою милість» — Д. Бортнянського.

Програму закінчено заключним словом М. Куриляка і молитвою.

Наприкінці д-р Дарія Міндюк висвітлила прозірки з похорону Патріярха Йосифа.

Д. Г.

Поділитися:

Популярні статті