Коротко про основне

Визнання патріярхату виведе Церкву на іншу площину

Перебуваючи з 16 по 26 лютого з душпастирським візитом у штаті Флорида (США), в одному з інтерв’ю Глава УГКЦ зазначив, що він поділяє зацікавлення держави в тому, щоб усі три Православні Церкви об’єднались. «Я також за те, щоб усе повернулось до одного», — зокрема сказав Патріярх Любомир. А відтак продовжив: «Правда, є одна проблема: чи держава є тим чинником, який повинен тим займатися? Мені здається, радше вона повинна створювати ті обставини, за яких кожна православна душа має почувати себе свобідною зробити вибір, і Церква має бути тим чинником, що знаходить у собі внутрішню силу для об’єднання. Я бачу, що це змагання з боку держави дещо перенаголошене. Проте я переконаний у тому, що Українська Православна Церква повинна бути автокефальною».

Відтак співрозмовники в цьому контексті торкнулися питання визнання патріярхату УГКЦ і значення цього акту у справі об’єднання Церков України. Щодо цього Блаженніший Любомир висловив думку, що це мало би, без сумніву, великий вплив, бо Рим є канонічною Церквою і патріярхат УГКЦ був би канонічним на повних церковних правах, що поставило би УГКЦ на зовсім інший рівень у світі. «Чи означає це, що всі бігли би до Греко-Католицької Церкви? Я не думаю. Бути католиком треба з інших, глибших причин. Але те, що визнання патріярхату вивело би цілу Церкву на іншу площину і в Україні, це без сумніву», — сказав Глава УГКЦ.

Незаконна діяльність лефевристів

У Зверненні Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства щодо діяльности лефевристського руху в Україні розглянено його генезу.

Зокрема у зверненні наголошено: «Охоплений великим смутком через поведінку монсеньйора Лефевра, Святіший Отець Іван Павло II Папа Римський у своєму Апостольському листі «Божа Церква» (Ecclesia Dei) від 2 липня 1988 року звернувся до Церкви з такими словами: „…В ситуації, що склалася, почуваюся зобов’язаним повідомити всім вірним католикам окремі аспекти, що їх особливим чином підкреслює ця сумна обставина… понад все бажаю звернутися до всіх з урочистим і водночас зворушливим закликом, закликом батьківським і братнім, до всіх тих, що ще досі в різний спосіб пов’язані з рухом архиєпископа Лефевра, залишитися з’єднаними з Вікарієм Христа в єдності Католицької Церкви та жодним способом не підтримувати цей рух“».

В Україні Лефевристський рух почав поширюватися на початку 90-х років минулого століття. Цей схизматичний рух очолили священики Любомир Гаєвський і Василь Ковпак, які в листопаді 2000 року заснували у Львові семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської. Сьогодні чотири священики та сім дияконів, що вчилися в цій семінарії і були висвячені екскомунікованими єпископами, працюють в Україні, видаючи себе за священиків УГКЦ.

«Базуючись на офіційних документах Римського Апостольського престолу, ще раз нагадуємо всім вірним, — сказано у Зверненні, — що всі священнодіяння цих священиків і дияконів є незаконними, а їх самих треба вважати некатолицькими священнослужителями. За формальне прилучення до схизми монсеньйора Лефевра передбачена кара великої екскомуніки (відлучення від Церкви) (кан. 1437 ККСЦ)».

(До теми Звернення журнал повернеться у наступному числі)

Обличчям до і від Патріяршого собору

У великодньому привітанні Патріярха Любомира вперше дуже твердо і переконливо наголошено на видимий центр Церкви — Київ із храмом Воскресіння Господнього на лівому березі Дніпра.

«Я згабав про храм, — пише Патріярх Любомир, — щоб підкреслити, що незалежно від місця на земній кулі, де ми в ці дні святкуємо Воскресіння Христове, ми всі, що звернені обличчям до Патріяршого собору в Києві, — об’єднані. Патріярший собор Христового Воскресіння нагадує нам важливий, стрижневий момент в історії людства — Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, перемогу добра над злом. Уявімо собі тепер, що ми не тільки звернені обличчям до цього храму, але й дивимося також від храму. Стоїмо немовби плечима до нього, ідучи у світ, натхненні думкою, переконанням, святою вірою у Христове Воскресіння. Ми почуваємо себе посланцями, які мають нести у світ Добру Вістку про Воскресіння, які живуть, не тільки шукаючи спасіння і добра для себе, але як ті, кому доручено ділитися з усіма тою доброю новиною, що Христос воскрес».

У пошуку рівноваги між різними вимірами людини

Рівновага між особистісним та суспільним — такою була тема виступу Патріярха Любомира перед учасниками X Ювілейної Всеукраїнської науково-практичної конференції для молодих учених на тему «Діялог людей і культур як шлях нового гуманізму» (організатор Інститут релігії та суспільства УКУ).

Патріярх проаналізував поняття діялогу та гуманізму, які, за його словами, за останніх 50 років минулого століття «щораз більше потрапляли у неславу». Доповідач вияснив бачення Церквою рівноваги між особистісним та спільнотним у людині. Стараючись пов’язати та пояснити два терміни у заголовку конференції: «діялог» та «гуманізм», Блаженніший Любомир наголосив, що людина одночасно є індивідуумом і суспільним явищем, тому в процесі діялогу необхідно враховувати ці дві ознаки. «Дуже важливим для нашого діялогу і порозуміння є вміти втримувати рівновагу між цими двома сторонами», — сказав Предстоятель УГКЦ.

Блаженніший Любомир згадав ХІХ ст., «у якому ми могли побачити дві крайності: капіталістичну та комуністичну. У капіталістичній ідеології наголошували важливість окремої особистості, яка має використовувати всі свої таланти і розвивати свої можливості не дивлячись на інших. Інша крайність, яку втілював комунізм — наголошення важливості загалу і нехтування одиницею». На переконання Блаженнішого Любомира, ці крайнощі вказують на певні тенденції.

Відтак за аналогією промовець говорив про релігійне середовище. Адже і тут бачимо певні крайнощі. «Найголовніша справа для віруючого — спасти свою душу. На жаль, дехто до такої міри це наголошує, що не добачає потреби бути у спільноті і їй служити», — сказав Глава УГКЦ. Водночас додав, що від початків християнство намагалося забезпечувати рівновагу між одиницею і спільнотою. На завершення своєї промови Блаженніший Любомир сказав: «Коли ми одночасно дбаємо про всебічний розвиток і реалізацію своїх талантів, про якнайтіснішу співпрацю з іншими — лише тоді ми зможемо вести правдивий діялог і досягати правдивого гуманізму».

Церкву об’єднали … у телеефірі

На Великдень Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, у співслужінні з преосвященними владиками Діонісієм Ляховичем, Єпископом-помічником Верховного Архиєпископа, Богданом Дзюрахом, єпископом-помічником Київської архиєпархії, та численним духовенством УГКЦ відслужив урочисту Архиєрейську Божественну Літургію у храмі святого Василія Великого в м. Києві (вул. Смірнова-Ласточкіна, 7, біля Львівської площі). Літургія розпочалася о 9.00. Цю Божественну Літургію транслював Перший національний канал (УТ-1). Ефір тривав дві години і завершився об 11.00. Крім того, Перший національний канал близько чотирьох годин транслював також нічне богослужіння, яке розпочалось о 23.45.

Цьогорічною особливістю стало те, що автори змінили спосіб проведення трансляції богослужінь у храмах головних традиційних християнських Церков України. Коли в попередні роки кожна із конфесій (УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ) отримувала одну годину в ефірі телеканалу, то цього разу всі окремі трансляції були об’єднані в одну цілість. Ведуча ефіру п. Христина Стебельська почергово передавала голос представникам різних Церков для коментування. У той момент у кадрі показували трансляцію богослужіння саме тої конфесії, до якої належав коментатор. Такий спосіб подачі інформації створював об’єднуючий фактор для всіх Церков і творив один великий гімн прослави воскреслому Спасителю.

У проповіді, яка повністю потрапила в ефір УТ-1, Патріярх Любомир зосередив свою увагу на словах, які так часто у ці дні промовляємо: «Христос Воскрес!». «У важких життєвих ситуаціях нам не потрібно втрачати надії, не потрібно зневірюватися у можливостях воскреслого Спасителя все направити і змінити», — сказав на завершення свого слова Патріярх Любомир.

Засудили не вислухавши

Глава УГКЦ Патріярх Любомир разом з іншими керівниками релігійних конфесій підписав спільне Звернення до народу України, яке політики інтерпретували як «благословення» дострокових парламентських виборів. Звернення викликало різку реакцію коаліції, яка навіть звернулася до Папи Римського з проханням вплинути на своїх українських єрархів.

Коментуючи цю реакцію Парламенту, Глава УГКЦ сказав кореспондентові часопису «24»: «Моє враження, що реакція була все ж таки занадто емоційна, недостатньо продумана, адже Церква в будь-якому суспільстві є поважною інституцією, і її місце в суспільстві треба відповідно оцінювати. Емоційність полягає в позиції: хто не каже, як ми, той каже зле. Нібито ставлення до виборів — це обов’язково поділ між людьми різних переконань. Звернення до Папи мене здивувало. Ми пам’ятаємо, як багато з тих, хто нас засуджує, протестували проти того, щоб Папа приїхав відвідати Україну, а тут раптом таке набожне звернення до Папи. Набожне, але, на мою думку, не дуже ввічливе. Нам закинули легкодушність, брак мудрости, брак толерантности, нібито ми завинили перед нашою державою. Але якщо ми винні, то логічно було б спочатку поговорити з нами про це, запросити членів Всеукраїнської Ради Церков, які підписали Звернення, і запитати: „Чому ви так вважаєте? З нашої точки зору, ви робите державі шкоду“. А ми, в міру наших здібностей, пояснили б наше бачення. Але нас засудили, навіть не вислухавши».

Після події: «Виплинь на глибину»

Ці слова з Євангелія від Луки стали лейтмотивом лекції ректора Українського Католицького Університету отця д-ра Бориса Ґудзяка, якими він означив свої подальші плани на цій посаді під час інавгурації 16 квітня. Цього дня було офіційно розпочато нову каденцію ректора, повноваження якого 13 січня 2007 року Сенат УКУ продовжив ще на п’ять років.

Про надії, що їх наша Церква покладає на Український Католицький Університет, говорив у своєму слові й Великий Канцлер УКУ, Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. «Єрархія, духовенство й миряни — вся наша церковна й суспільна спільнота прагне бачити розвиток і зростання цієї установи, бо розуміє важливість науки для життя Церкви й народу», — сказав Глава УГКЦ.

Від імени Великого канцлера УКУ отцеві Борисові було вручено грамоту про призначення його, згідно зі статутом, на посаду ректора на нову каденцію. Рішення Сенату УКУ та його мотивацію представив присутнім голова Сенату, Преосвященний владика Гліб Лончина, який, зокрема, наголосив на тому, що важливим моментом у прийнятті рішення було те, що більшість членів спільноти УКУ бачить отця Бориса як провідника й розуміє його внесок у становлення і розвиток університету. За загальним визнанням, отець ректор є відкритим до нових ініціятив, він готовий до широкого діялогу, є прихильником демократичного стилю управління. «Для нього людина є осердям усіх процесів, і це створює можливості для всіх реалізувати свої прагнення та здібності», — зазначив владика Гліб.

Стрижневим моментом інавгураційного дійства була лекція ректора, яку отець д-р Борис Ґудзяк присвятив історії становлення УКУ та планам його подальшого розвитку, намагаючись якнайдетальніше поділитися ними зі спільнотою, друзями й доброзичливцями університету, майбутнє якого, за його словами, потрібно творити всім разом, не боячись «плисти на глибоку воду». Серед перспектив, які представив о. ректор, є розширення структури УКУ за рахунок створення нових навчальних програм та факультетів, наприклад, факультету суспільних наук, де були б такі спеціяльності, як соціологія, політологія, психологія, журналістика, право.

На інавгурації були присутні чільні представники державних органів, міської влади, громадських організацій, львівських університетів, працівники та студенти УКУ. Питання «Чи готові ми йти на глибоку воду» ректор адресував саме до них, підтвердивши свою готовність провадити. Успішність різноманітних проєктів університету і цілої інституції в цілому ставить перед УКУ запитання — зупинитися на досягнутому і плекати вже створені структури чи розвиватися далі? Ректор о. Борис висловив свое переконання, що ті обставини, які склалися, і ті потреби, які характеризують сучасне українське суспільство вимагають від університету подальшого росту. Одним із виявів цього росту є план розбудови студентського містечка по вул. Стрийській, де мають бути зведені студентська церква, навчальні корпуси, студентські гуртожитки, бібліотека, конференційний комплекс тощо. Побудову цього студентського містечка о. ректор назвав одним із головних пріоритетів своєї другої каденції на посаді ректора УКУ.

Департамент інформації УГКЦ

Поділитися: