Свіжий номер

3(503)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Лист парафії Помісної УКЦеркви св. Архистратига Михаїла до кард. В. Рубіна

Слава Ісусу Христу!

Його Еміненція
Кардинал Владислав Рубін
Префект Священної Конґреґації для Східніх Церков

Ватикан

Ваша Еміненціє!

З великим жалем, прикрістю та глибоким розчаруванням довелося нам читати Ваше письмо до Українських Владик, копію якого було переслано до канцелярії їх Блаженства, Блаженнішого Патріярха Йосифа, Кардинала Сліпого.

Як українська католицька парафія, вірна й лояльна Главі й Батькові Української Помісної Католицької Церкви їх Блаженству Блаженнішому Патріярхові Йосифові та як одиниця Вселенської Церкви, почуваємося до обов’язку зайняти становище в цій справі.

Стверджуємо, що Ваш лист, Ваша Еміненціє, є зневажливим та кривдячим для їх Блаженства, Блаженнішого Патріярха Йосифа та очолюваної ним Української Помісної Католицької Церкви, яка на протязі своєї тисячолітньої історії християнства принесла в жертву «гори трупів і ріки крови» за свою непохитну вірність Христовій Церкві, як це ствердив Блаженніший Патріярх Йосиф на Ватиканському Соборі після свого повороту з заслання.

Мусимо підкреслити, що поодинокі місця у Вашому письмі викликають у нас огірчення та обурення. Самий факт, що Ваша Еміненція переслали листа до канцелярії Блаженнішого, а не на руки їх Блаженства вказує на зневагу його церковного достойника, Глави і Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси, «Світоча і прикраси Вселенської Церкви», який вісімнадцятьлітнім мучеництвом в нелюдських обставинах засвідчив свою непохитну вірність Вселенській Христовій Церкві та Престолові св. Петра.

Закидаючи чи навіть натякаючи несубординацію чи нельояльність Римському Престолові цьому великому Ісповідникові Віри та Мученикові Христа ради,є справді образливим і кривдячим актом і може лише захитати довір’я загалу мирян нашої Церкви до особи Вашої Еміненції та очолюваної Вами Конґреґації. Ми питаємо Вас, Ваша Еміненціє, хто інший з живучих сьогодні духовних мужів, священиків, єпископів, митрополитів, кардиналів чи патріярхів засвідчив в більше^наявний спосіб свою вірність Христовій Церкві та Його намісникові?

Це тим більше зроджує в нас болюче розчарування, що після довгих років горезвісних торгів т. зв. детанту й «остполітік» ми свято вірили, що Ваша Еміненція на пості префекта Конґреґації для Східніх Церков, принесе повне відродження, справедливість і братню любов в світі Христової науки. Одначе, зміст Вашого листа в багатьох пунктах вказує, що політика Ваших попередників дальше продовжується, жертвою чого, як і перед тим, стала Помісна Українська Католицька Церква. Не розуміємо, в ім’я чого ведеться діялог з безбожним московським комуністичним режимом, що на протязі десятиліть переслідує Христову Церкву, а Українську Катакомбну Церкву старається зліквідувати всіми силами і засобами, включно з ганебним актом так званого львівського «собору» з 1946-го року, а представник Ватикану в Москві збув цей факт мовчанкою так як би це не йшлося про частину Христової Церкви взагалі. Сам Божественний Спаситель, проганяючи диявола від себе, вказав, що і нам не слід входити в діялог з дияволом та його вірними слугами, тим більше коштом частини Вселенської Церкви та її вірних.

Турбує нас вислів Вашої Еміненції про «льояльних католиків» та їх поведінку супроти Святої Столиці. Другий Ватиканський Собор закликав до більше активної ролі мирянства в Вселенській Церкві. Послух мирянина і «льояльного католика» сьогодні включає також участь цих людей в церковному житті, включно з конструктивними критичними заввагами, коли до цього виникає потреба. Сліпий послух та острах в нашому розумінні не роблять мирянина більше «льояльним католиком».

Дальше турбує нас загальний дух Вашого письма, який витворює враження, що українські владики є некомпетентні а то і другорядні члени Христової Вселенської Церкви, котрим Апостольська Столиця та Східня Конгрегація, що її префектом є Ваша Еміненція, мусить постійно підказувати та диктувати, коли і як поступати, коли скликати Синоди та навіть коли і як писати послання та листи до своїх вірних. Ви вказуєте їм як полагоджувати внутрішні справи нашої Церкви, а що вже зовсім тривожить та обурює нас, це те, що Ви, Ваша Еміненціє, закликаєте наших Владик до непідпорядкованости їхньому власному Главі і Патріярхові Йосифові. Саме цей дух листа зокрема турбує нас, бо він підписаний Вашою Еміненцією, людиною, що повинна бути прекрасно ознайомлена з внутрішньою структурою і духом Східніх Церков в загальному, а з Українською Помісною Католицькою Церквою — зокрема. Власне ця наглядна кривда від Вас, від особи, яка так близько співпрацює з Святішим Отцем Іваном Павлом II, людиною, яка безліч разів виступала з закликом до польського народу боротися за свої людські й релігійні права та взивала ввесь цивілізований світ йому на допомогу, була для нас зовсім несподіваною та тривожною.

Остання справа в Вашому листі, Ваша Еміненціє, яка турбує нас — це Ваше настирливе твердження, що Український Патріярхат не існує. Український нарід, подібно як і польський, уже не раз переживав тяжкі лихоліття, коли Емським чи Валуєвським указом нам забороняли читати і писати рідною мовою та вперто заявляли, що «України нєт, нє било і нє будєт». Але з Божою поміччю і вірою у справедливість ми пережили ці ворожі напади і, зберігши свою національну і релігійну ідентичність, вийшли з цього ще більше скріплені й згуртовані. Та це були напади ворогів. Сьогодні ми знаходимося в більше складнім і більше прикрім положенні, бо наші приятелі та співвіруючі у Христа стараються заперечити та відібрати нам наші віковічні права.

Справа Патріярхату Української Помісної Католицької Церкви — це не ідея сьогоднішніх днів. Це наше право, визнане й Гарантоване договором, підписаним Апостольською Столицею та прийняте і вживане Соборами і Синодами Української Церкви ще від часу Берестейської Унії 1596 року.

Наше становище в цій справі — це одноголосна підтримка і згідність із ствердженнями Нашого Блаженнішого Патріярха Йосифа, що «Український Патріярхат… не є ні дарунком, ні концесією, ні овочем політичних чи дипломатичних чи альхемічних махінацій. Патріярхат — це справа свята і священне право Помісної Української Католицької Церкви, органічної частини Таїнственного Тіла Христа».

Маємо віру й надію в Бозі, що Ви, Ваша Еміненціє, зревідуєте Ваше становище та направите заподіяну кривду Блаженнішому Патріярхові Йосифові, Українській Церкві та українському народові.

Віримо, що Східня Конгрегація на майбутнє не буде втручатися у внутрішні справи Помісної Української Католицької Церкви та залишить її самоврядування Патріярхові й Синодові Українських Владик.

Очікуючи відповіді Вашої Еміненції, остаємось з християнським привітом, віддані Вам у Христі

о. мітрат Зенон Злочовський (настоятель)
інж. Роман Левицький (голова Парафіяльної Ради)
Шашаровський Володимир (1-ший заступник голови Парафіяльної Ради)
Юрій Терлецький (фінансовий референт)
д-р Юліян Колтун (голова Братства Св. Михаїла)
інж. Степан Голуб (секретар Парафіяльної Ради)
мґр Роман Дубенко (2-йзаступник голови Парафіяльної Ради)
Василь Славятинський (скарбник)
Євгенія Колтун (голова Сестрицтва Св. Анни)
Михайло Крочак (голова Братства Молоді св. Івана Богослова)

Копії цього листа висилаємо до їх Блаженства, Блаженнішого Патріярха Йосифа і Митрополита, Високопреосвященнішого Степана Сулика.

 

Поділитися:

Популярні статті