Свіжий номер

4(504)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Лист редакції «Патріярхату»

Слава Ісусу Христу!

Нью-Йорк, 25 липня 1981 р.

До
їх Святости
Святішого Отця Івана Павла II у Ватикані

Ваша Святосте!

Дозволяю собі, Ваша Святосте, донести до Вашого відома думки не тільки Редакційної Колегії журнала «Патріярхат», але також багатьох читачів у справі тайного листування московського патріярха Пімена до Вашої Святості і відповідь Вашої Святості московському патріярхові Пімену, змістом якого було питання «Торжественного осудження т.зв. «Львівського собору» з 1946 р.», схвалене нашими Владиками.

В першу чергу підкреслюю, що ми повністю солідаризуємось і піддержуємо деклярацію «Торжественне осудження т.зв. «Львівського собору» з 1946 £», яку схвалили наші Владики на чолі з Патріярхом Йосифом на Вами, Ваша Святосте, одобреному Звичайному Синодові Помісної Української Католицької Церкви в Римі, 2 грудня 1980 р. До речі, цей же Львівський псевдособор засудив, як не важний, ще в свій час Папа Пій XII.

Нас не здивувала реакція московського патріярха Пімена на «Торжественне осудження…» псевдособору нашими Владиками, бо ж вони знову пригадали, що в цьому насильному акті т.зв. «воз’єднання» Української Католицької Церкви з московською Православною Церквою брав активну участь тодішній патріярх Алєксєй. Головними аранжерами цього насильства були кремлівські вожді на чолі з Сталіним, а фактичними виконавцями було горезвісне НКВД. Львівський псевдособор був наявним насильством над нашою Церквою за її непохитну віру в Христові правди та за приналежність до Апостольської Столиці, за що Церква дорого заплатила: загинули всі Владики, за винятком одного живого свідка, Патріярха Йосифа, загинули сотні священиків і десятки тисяч вірних розігнано, розігнано жіночі й чоловічі монаші обителі, а їх членів вислано на важкі примусові роботи, де майже всі погинули. Напевно, жодна інша Церква не заплатила більшої ціни за приналежність до Апостольської Столиці, як Українська Католицька Церква. Це вже для багатьох відома і незаперечна істина. В наслідок нечуваного більшовицького насильства, в якому активну участь брав московський патріярх Алєксєй наша Церква в Україні стала одною з мовчазних Церков, але насправді вона не є мовчазною, наша Церква кричить, просить порятунку, але, на жаль, мовчазними стали вільні Церкви на Заході.

Ми є дуже розчаровані і до болю вражені Вашою відповіддю, Ваша Святосте, на листа московського патріярха Пімена у справі «Торжественного осудження…». Нас здивувало, що ця переписка у справі нашої Української Католицької Церкви велась у тайні, без відома її Голови, Патріярха Йосифа. А ще більше нас до болю вразило, що у відповіді Піменові не піддержано схваленого «Торжественного осудження…» нашими Владиками, але написано:… «незабаром повідомив всі нунціятури в країнах, де існують громади українців-католиків про те, що ці тексти не були одобрені й тим самим позбавлені будь-якого офіційного характеру». Не хочеться вірити, що такого змісту лист вийшов з Апостольської Столиці!

Сьогодні вже всім відомо, що діялог Ватикан-Москва нічого корисного для Вселенської Христової Церкви не приніс. Можна говорити про протилежне. Безоглядне переслідування Христової Церкви, дальше без змін, у Радянському Союзі, продовжується . Ми були проти цього діялогу в минулому, протестуємо проти діялогу Ватикан-Москва тепер і будемо протестувати в майбутньому. На жаль, у всіх версіях цього діялогу торгується нашою Українською Католицькою Церквою. Вважаємо, що Апостольська Столиця не повинна вести діялогу з антихристом, не зважаючи на жодні політичні, чи будь-які інші користі, які можуть бути з цього. Патріярх Пімен не діє в дусі християнської любови, але послушно виконує доручення вождів від атеїзму, які явно й активно діють проти Христової Церкви. Ми не віримо в діялог з дияволом! Ми віримо, що наша свята і незаперечна правда переможе.

Ваша Святосте, просимо взяти до уваги наші щирі думки та трактувати нашу Помісну Українську Католицьку Церкву на рівні з іншими Католицькими Церквами. Бажаємо Вам, Ваша Святосте, скорого видужання.

Остаємось з синівською відданістю!

Микола Галів (головний редактор)

Копії одержують: Патріярх Йосиф і Кардинал Владислав Рубін.

Поділитися:

Популярні статті