Ми щиро вдячні Вам за ту духовну опіку, що її Ви здійснюєте через свій журнал. Ті примірники, котрі до нас завжди вчасно доходять (мабуть з Божої ласки, бо ж з нашою поштою трапляється все), я передаю до бібліотеки культурологічного товариства «Спадщина» (я його очолюю). То ж Ваша опіка охоплює не одну душу. Вибачте, що не завжди вчасно відгукуємося, маємо так багато кривавого клопоту на ниві українського відродження, що кожному з тих, хто прагне не самореклями, а хоч маленького реального і конкретного поступу, не вистачає годин у добі, років у житті.
З великою душевною радістю прочитали ми, віруючі УАПЦ у Харкові, мудре слово пана Миколи Галіва про нашу ситуацію і зокрема про такого шанованого нами Патріярха Мстислава. Його приїзд до Харкова у грудні 1992 р. був великою підтримкою для вірних УАПЦ, бо дії Філарета (Денисенка) спричинили розбрат, який важко долати.
Не хотілося обтяжувати Вашу увагу нашими прикрощами, тим більше, що не все так безнадійно, як здається ззовні. Немає церков, зате є міцні громади віруючих. Я сама належу до Успенської громади, котра утворилася найперша в місті, але, пройшовши через різні етапи боротьби, своєї церкви так і не одержала, у церкві продовжуються концерти, а нас молитися не пускають навіть у маленький приділ. Але духовної опіки ми не позбавлені. Маємо її від ієромонаха о. Ігоря (Юрія Ісіченка) і сподіваємося, що з Божої ласки матимемо і свій храм, і свого постійного настоятеля.
Зусиллям отця Ігоря та Харківського братства сподіваємося скоро мати Дмитрівський духовний центр (в нинішньому кінотеатрі «Спорт»— колись Дмитрівська церква). Харківське крайове братство, очолюване п. Ніною Немировською, послідовно і переконано підтримує позицію Патріярха Мстислава. Братство проводить велику місійну і благодійницьку роботу в Слобідській Україні. Тож хай кожному воздається по ділам його!
Хай береже Вас Бог.
З вдячністю
Олександра Ковальова
* * *
Христос Рождається!
Вже мабуть скоро рік, як ми одержуємо журнал «Патріярхат» регулярно кожного місяця. Читаємо його цілою родиною та ще даємо читати його своїм знайомим. Хоча ми на Україні, але живемо в доволі складних релігійних та політичних обставинах. Журнал «Патріярхат» служить нам розрадою, моральною піддержкою в нашому житті. Не дивлячись на те, що ми з чоловіком люди вже похилого віку (69 років) та з великим життєвим досвідом (16 років перебування на Колимі), вже ще продовжуємо активно «рухатись». Обставини вимагають цього, і не можемо стояти осторонь тих подій, які відбуваються всюди по Україні. Отже журнал «Патріярхат», як я вже згадувала, додає нам наснаги, віри в поміч і опіку Всевишнього. Безмірно вдячні Вам Ваші співвітчизники за Вашу благородну працю по відродженню так занепалої духовности. Свідомість того, що робите добру справу, хай додає Вам сили, здоров’я, довгих літ життя, щоб Ви ще довго могли сіяти зерно правди, любови, злагоди серед нашого духовно зубожілого народу.
З Різдвом Христовим та Новим Роком!
Христос Рождається!
8.01.1993 р.
Максимович Катерина