Для багатьох неприбуткових організацій «служіння» переважно зводиться до «обслуговування». Однак християнські організації покликані не просто обслуговувати, а бути служителями, проникати в серця, відчувати потреби та допомагати різним особам у подоланні їхніх внутрішніх проблем. Можемо бути певними, що в стосунку до сиріт, неповносправних та інших груп осіб із особливими потребами ми краще розуміємо відмінність між служінням та обслуговуванням. Але коли йдеться про жертводавців, тоді будь-яка певність пропадає.
Кожна успішна неприбуткова організація регулярно надає звіти своїм жертводавцям, відповідає на їхні запитання, навіть періодично надсилає їм листівки чи подарунки. У такий спосіб неприбуткові організації просто обслуговують жертводавців. Але чи цього достатньо? Чи ми справді простягаємо свою руку допомоги нашим жертводавцям? Чи ми служимо їм? Чи знаємо їхні внутрішні потреби?
Сьогодні в Україні багато фундацій та неприбуткових організацій працюють завдяки ґрантам від міжнародних організацій або урядових установ. У цих випадках не завжди легко побачити людей за організаціями. Встановлення реальних взаємин із окремими жертводавцями не є темою саме цієї публікації. Йдеться про поодиноких жертводавців, яких в Україні стає щораз більше тенденція, яка, мабуть, зростатиме.
Якщо ми трактуємо жертводавців просто як банківські рахунки, із нашим служінням є проблеми. Жертводавці це також люди зі своїми потребами, болями, сподіваннями й мріями.
Наприклад, жінка-жертводавиця, дитина якої померла від раку. Вона відчуває біль і хоче, щоб інші матері не пережили чогось подібного. При цьому вона не є лікарем, а тому не може реалізувати свою мрію, покладаючись суто на свої фахові здібності. Якщо особа, яка проводить збір коштів, зрозумівши мотиви жертводавиці, зможе допомогти їй налагодити зв’язок із дитячою лікарнею або з лікарем, який досліджує ракові хвороби, ось тоді можемо говорити про справжнє служіння для жертводавиці. Особи, які проводять збір коштів, — це немов свашки, які уміють розвинути потенціал міцної подружньої пари в ще подекуди цілком не знайомих хлопцеві та дівчині. Лікарня володіє фаховими знаннями для вирішення проблеми, але не має коштів — жертводавець має кошти, проте не має знань — збирач коштів бере участь у служінні, яке полягає у встановленні людських взаємин між ними.
Кожен жертводавець насправді це наш ближній, який має свої потре- би, мрії. Можливо, у цій мрії більше немає сиріт, або вулиці міста оздоблені гарними статуями, або українські жінки мають достатньо знань та сили для вирішення суспільних проблем.
Іноді ці мрії потенційного жертводавця можуть навіть викликати нехіть у шукача коштів. Наприклад, жертводавцем є підприємець, який багато взяв від суспільства, а тепер, коли зрозумів, що пропущено щось важливе, прагне зробити щось добре. Або людина, яка відчуває, що її ніхто не поважає, хоче прославитися та почути своє ім’я на якихось громадських заходах. Як би там не було, ці жертводавці мають свої потреби, і ми не можемо бути справжніми партнерами для них, якщо не розуміємо цих потреб.
Уявімо олігарха, батьки якого померли, і він пропонує вам спроектувати і збудувати великий гранітний монумент на згадку про них. Можна обмежитися виконанням цього завдання, а можна спробувати розвинути ті почуття, якими керується заможний чоловік. Якщо ми справді ставимося до нього з любов’ю, можемо допомогти йому глибше пізнати, скажімо, історію його роду. Якщо ваше служіння було досить ефективним, олігарх врешті-решт дійде до думки, приміром, збудувати чи відремонтувати школу в селі, де він народився. З часом, глибше пізнавши своє коріння, він прийме до серця інші потреби цього села і таким чином стане незмінним його меценатом. Хто обслуговує, той, мабуть, обмежиться будівництвом пам’ятника, але хто намагається виконувати служіння меценатові, той бачить більшу ціль допомагати особі пізнавати себе і реалізовувати своє покликання. Кожен меценат має вдосталь матеріальних ресурсів, через це може скластися враження, що він нічого не потребує. Але в грудях цієї, здавалося б, самодостатньої особи б’ється серце, яке має свої потреби.
Меценати, як і всі решта, прагнуть особистих взаємин, прагнуть бути в контакті з іншими людьми, які мають цікаві проекти. Пізнайте вашого мецената як особу, яка хоче допомогти, і водночас як особу, яка прагне допомоги. Врешті-решт, за такого підходу до справи сам пошук коштів не лише набуде християнського характеру, а й стане успішнішим, жнива помножаться стократ.
Джефрі Вілз, професор Університету Медісон, член сенату УКУ
