Свіжий номер

3(503)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Пастка успішності

Чому будь-які розмірковування про успіх, незалежно від того, з якою метою ви це робите – пишете філософський трактат чи відповідаєте на невинне запитання дитини, в наш час є небезпечними? Небезпечними не в сенсі загрози самому мислителю, а тому, що майже завжди здаватимуться неповними без… Тут я би хотів залишити невеличку інтригу, запропонувавши читачеві самому проаналізувати інформаційне тло «успіху» і спробувати відшукати незмінний елемент будь-якого розмірковування про успіх. Ми це зробимо трохи далі.

Повернімося, власне, до трактатів, які так полюбляли писати філософи минулого. Спробуйте серед них знайти трактат «Про успіх». Є про мистецтво воєнних перемог, про розраду філософією, про мистецтво лікування та ще багато практичних і не дуже трактатів про все, що завгодно, але не про успіх. Сюрприз? Навряд.

Будь-який трактат із назвою «Про успіх» середньовічному читачеві (та й навіть багатьом сучасним) видаватиметься незрозумілим, а назва його – неповною. Адже про успіх у чому йдеться? «Про успіх за- галом. Про успішний успіх. В житті. В бізнесі. В стосунках», – скажуть вам сучасні мотиваційні спікери та гуру саморозвитку.

Але річ у тім, що успіх сам собою доволі абстрактне і не дуже зрозуміле поняття. З другого боку, ця абстрактність і дозволяє наповнювати зміст усім, чим завгодно, а сучасні засоби масової інформації допомагають «продавати» практично будь- яке наповнення.

І тут ми повертаємося до першого нашого запитання: чому розмірковування про успіх є до певної міри небезпечними? Відповідь проста: від вас обов’язково вимагатиметься рецепт успішності. Не просто поговорити, а запропонувати читачеві алгоритм: роби так – і станеш успішним. Зауважте, мало хто наважиться запитати: успішним у чому і що є мірилом успіху?

 

Що таке «бенчмаркінг», або До чого тут успіх?

Маркетологи і фахівці з продажу часто використовують термін «бенчмаркінг», і я хотів би коротко пояснити, яким чином він може бути пов’язаний із нашим розумінням успіху. Узагальнюючи, бенчмаркінг – це розуміння того, що робиться на ринку, або ще простіше – порівняння себе з іншими гравцями. Береться якийсь показник або величина і все інше порівнюється стосовно неї. В бізнесі успіхом часто вважають не ріст як такий, а зростання у порівнянні з конкурентами.

Це дозволить нам дещо по-іншому глянути на сучасну концепцію «успіху». Якщо проаналізувати, що більшість людей розуміє під цим словом, то, власне кажучи, й отримаємо «бенчмаркінг». Тобто успіх перетворився на порівняння. Мовляв, я успішний тому, що мої показники (дохід, кількість автівок, дипломів чи публікацій) перевищують «середні на ринку». З другого боку, успіх став «товаром», який треба продати, тому й створюється його медійна привабливість.

Звернімося до історії, навіть не до такої далекої. Що було успіхом у повоєнний час? Залишитися живим, зберегти дім, з’єднатися з сім’єю, мати сяку-таку їжу, одяг. Людей, до яких поверталися живі (хоч і покалічені) батьки, яким вдавалося втримати хоч якусь господарку, вважали успішними. Що вважали успіхом у «лихі» 1990-ті? Хоч якийсь «бізнес», що дозволяв не голодувати, вступ у будь-який вищий навчальний заклад, переїзд до великого міста.

Теорія «бенчмаркінгу» у визначенні успіху свідчить про те, що не існує чітких його критеріїв. Це суто індивідуальне сприйняття, на яке впливає оточення, тренди та масова інформація.

Успіх vs Щастя

То чи існує успіх як такий і що таке «успішність»? Якщо проаналізувати сучасні тренди в бізнесі, корпоративній культурі, особистому розвитку, то побачимо, що пік популярності «успіху» вже позаду. Можливо, подекуди за інерцією ще діє мантра про «успішний успіх», але вже стало зрозуміло, що успіх – дуже капризна і заплутана концепція. Тут поєднуються як техніки з продажу (тренінги «Як стати успішними»), так і пригнічені бажання, а то й комплекси, окремих людей. Недаремно існує старий жарт про те, як стати успішним: продати щонайбільше тренінгів про те, як стати успішним.

У наші дні людина все частіше звертається до базового концепту свого буття – щастя. Успіх потребує порівняння (бенчмаркінгу), тла, на якому ми принаймні виглядаємо успішними. Щастя переважно «тихе», вплетене в нашу щоденну дійсність і не потребує фестивальної маніфестації.

Не дивно, що щораз більше досліджень проводять саме про щастя. В корпораціях появляються посади «менеджера зі щастя» (Happiness manager). Ідея проста: успіх – це те, про що нам говорить (або й нав’язує) світ; щастя – це те, що відчуваємо ми, або ж, іншими словами, повнота буття.

Успішність – це свого роду ідеологія, яка лежить в основі «цивілізації споживання», адже саме обсяг споживання в таких світоглядних координатах часто є мірилом «успіху». Щоби краще зрозуміти різницю між успіхом і щастям, достатньо поставити собі запитання: чи завжди успішна людина є щасливою? Чи можна вважати щасливу людину успішною?

Тривалість успіху

Початок спасіння, Нового Заповіту, був дуже провальним. З точки зору логіки людини ніщо не віщувало тривалості цього почину. Маргіналізовані мандрівники народжують свого первістка в геть непривабливих (навіть для того часу) умовах, згодом він збирає гурт таких же маргіналів і помирає ганебною смертю. Це зайняло 33 роки. Надто багато для сучасної людини, яку вважають лузером, якщо до певного віку вона не зробила кар’єри, не придбала житла чи не отримала вагомого статусу з погляду свого оточення.

Але таким чином Творець ввійшов у нашу реальність, зробив нашу історію своєю. Бог, на відміну від відомої стратегії управління змінами «вісім кроків Котлера», не обіцяє швидких перемог. Принаймні ці перемоги не такі атракційні, бо стосуються передусім наших душ. Але Бог на все має час. Причому цю фразу краще інтерпретувати не як «Бог нікуди не поспішає», а як факт, що Бог є Творцем і власником часу, що Він має право вділяти час кожному з нас і кожній події за своїм замислом.

Тому жити повноцінно у кожен конкретний момент – це щастя; оцінювати моменти життя, зі страхом мовлячи: «Як, я й досі не успішний?!» – це погоня за успіхом. Гонитва за ілюзіями найчастіше буває виснажливою, коли всю марноту та ілюзорність людина починає усвідомлювати аж наприкінці свого земного шляху, коли справді не залишається часу на щастя.

Володимир Хіцяк, академічний менеджер програми з управління технологіями, LvBS

Поділитися:

Популярні статті