Проповідь у Хрестопоклонну неділю

Прийдіть, вірні, поклонімся життєдайному дереву!
На ньому бо Христос, Цар слави, підніс до первісного блаженства
тих, кого ворог віддалив від Бога (Стихира на утрені).

Церква — мати і учителька — уживає Літургію не тільки, щоб нею віддати Богові найбільшу прославу, але теж, щоб при помочі Літургії своїх дітей вчити, духовно формувати і переживати з ними таїнства св. Віри, Літургія — це чудовий засіб, щоб вчити і виховувати.

Знаменитим прикладом і доказом на те є, Дорогі Браття і Сестри, хоч би Великий Піст, який серед багатьох духовних цілей є «часом покаяння», тобто часом духовної надприродньої переміни, щоб душі наші процвітали Божою благодаттю і щоб ми могли зі св. Павлом сказати: «Вже не живу я, а живе в мені Христос» (Гал. 2, 20). Літургія закликає збагатитись духовними подвигами, очистити душу від всякого гріха, щоб стати гідними пережити Христові страсті і стрінути св. Пасху!

Досі ми бачили у цьому пості, як справді методично і мудро св. Літургія ставить нам перед очі справжню побожність-і розкаяння митаря, показує нам, що гріх — це потоптання любови Отця, як це вчинив блудний син і мало не загинув поза батьківським домом, ми бачили нашу відповідальність перед Богом на Його останнім суді, ми бачили практичну програму покаянних діл і зразки правдивої віри і ось в самій середині Посту, сьогодні св. Церква ставить перед нами дуже драматично святий Хрест, Хресне Дерево. Літургія вишуканими поетичними словами каже нам: прийдіть, погляньте, вірні, — то Дерево, на якому Христос приніс вам життя, на ньому вмер, щоб ви жили, то ціна-викуп, який Христос дав за цілий світ, за кожного з вас! Чи є більша любов, чи є більший доказ любови, коли хто своє життя дає за других? Припадьмо зі сльозами і зложім доземний поклін Тому, що таке таїнственне діло вчинив для життя світу! Той Хрест Літургія виносить, ставить його посеред Церкви, подекуди навіть у природній величині, і наші вірні, розуміючи це своєю чутливою вірою, справді зі сльозами приступають і цілують це Дерево, знаючи, що йому завдячуємо наш рятунок-спасення.

1. «Радуйся, Живоносний Христе!» — це літургічний оклик сьогодні в багатьох стихирах і після нього чуємо багато високих висловів на прославу Хресту і про все те, що ми цим Хрестом отримали. Найбільший з тих висловів — «живоносний», «Животворящий Хрест» — тобто той, що оживляє, що приносить життя. Щось було загинуло, всохло, вмерло або ледве при житті осталось перед певною загибіллю — і ось оживає, наново жиє! Що це означає? Про яку смерть ідеться? Очевидно, про смерть духовну, яку приносить гріх, через який душа відвертається від Бога, тратить його і вже більше не живе тим життям, до якого вона сотворена. Це справжня смерть і на іншу назву вислід гріха не заслуговує. Ми бачили напевно спаралізовану людину, яка не може рухнути навіть пальцем — її м’язи чи нерви руху заникли-загинули зовсім. То така людина живе, але в ній завмерла всяка активність, всякий рух.

То смерть діяльности, руху організму. Це справжня смерть частини людини. Такою є теж смерть в душі, коли в ній нема Бога, Божої благодаті, коли гріх в ній зруйнував Божу дію, хоч тіло функціонує. Такими ми були всі перед приходом Христа, такими ми є, коли мали нещастя впасти в тяжкий гріх, який розриває нашу приязнь з Богом. Хто приніс життя душам, хто вернув їм Божу присутність? Христос, дорогі Браття і Сестри, і тільки Хр. Бог міг це зробити. Хотів Він це вчинити на Хресті своєю смертю, як про це каже нам св. Петро у своїм листі: «Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на хрест, щоб ми, вмерши від гріхів, жили для справедливости-праведности, бо ми його ранами зцілились» (1 Пет. 2, 24). Це каже Петро — свідок тієї таїнственної смерти на Голготі. Чи ж не треба нам за те повернене нам життя цілувати в сльозах це дерево, бо ми були вмерли, а ним ми воскресли до життя в Бозі через смерть Ісуса Христа.

Те дерево Хреста, перед яким стоїмо навколішки сьогодні, немов каже кожному з нас: на ньому Він помер за тебе! Він, Христос, Богочоловік, найкраща істота в історії людства, той, що його знали як найбільшого добродія між людьми, великого Пастиря і Вчителя, про якого св. Петро об’явленням Отця Небесного сказав у присутності усіх учнів: «Ти Христос, Син Бога живого!» (Мт. 16, 16). Він вмирає у жахливих муках на цій поганській шибениці за мене, за тебе, за кожного з нас, за всіх! Св. Павло так реалістично це переживає, роздумуючи: «Навряд чи хто за праведника хотів би вмерти та остаточно ще за доброго може і хто був би готовий вмерти, а Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5, 7). Великий св. Павло своїм умом так розумів те слово — вмер за нас! Тією смертю ми стали знову великими істотами на землі з великими завданнями і великою гідністю дітей Божих, і тієї гідности ніхто нам не може забрати і потоптати! ІІ Ватиканський Собор це з підкресленням вчить: «Христос, що за нас всіх вмер і воскрес, може людині через Духа свого уділити світла і сил, щоб вона була здатна відповісти своєму найвищому покликанню!» (РН ч. 58).

Христос хотів такою смертю за нас вмерти. Така була воля Отця, якій Він підчинився і це була в той далекий час смерть довгого конання, найганебніша, бо нею карали тільки невільників і чужинців за гидкі злочини. Його смерть була тоді глупотою і ганьбою для багатьох, а для нас, християн, те Дерево стало силою Божою і мудрістю (1 Кор. 1, 17-14). Те хресне Дерево стало Його престолом-троном, з якого Він видимо володіє у світі, бо як же ж багато тих хрестів розсіяні по всій землі побожними руками і де їх лихі люди повиривали-поруйнували, вони знову появились, бо хрест — то справді Христовий трон — знак Його володіння на землі, а його кров на ньому — то дорогоцінні самоцвіти-рубіни Його любови до нас, з якою Він за нас вмирав. Христос з Хреста володіє світом, бо на ньому Він світ врятував, нас, людей, здобув для життя вічного, ним переміг диявола і гріх, хрестом переміг і злих людей, що бажали в засліпленні в історії Йому смерти і думали, що смерть стане для Нього ганебним кінцем. А Хрест став Його славою і перемогою, і нашим щастям!

3. Та, мабуть, найбільш зворушливе є інше означення Хресного Дерева, тих двох шматків дерева, на яких був прибитий наш Господь. Ось воно, дорогі Браття і Сестри, у словах самого Христа близько Його страстей: «Син Чоловічий прийшов не щоб йому служили, але щоб послужити й дати життя своє, як викуп за багатьох» (Мт. 20, 28). Викуп? В старину, коли когось засудили на кару смерти, він міг викупитися; коли хтось попав у неволю або був невільником, міг теж викупитись грішми, золотом чи сріблом. Той гріш, те золото був викуп. Христос заплатив Хрестом, Хресним Деревом за нашу волю, за наше визволення. Св. Петро це слово Ісуса запам’ятав, бо потім писав у своїм листі: «І знайте, що ви були викуплені від вашого суєтного життя… не тлінним золотом чи сріблом, але дорогоцінною кров’ю Христа» (1 Пет. 1, 18). Св. Павло над цим викупом роздумує часто у своїх листах і до свого учня Тимотея пише: «Христос Ісус видав себе самого як викуп за всіх» (1 Тим. 2,5). Дорогі Браття і Сестри! Ми куплені Христовою кров’ю, Хресне Дерево — це ціна нашої волі, нашої вічности, нашого спасення! Тому воно в такій пошані серед християн, тому сьогодні припадаємо перед ним ниць, щоб висловити нашу подяку за таке велике визволення, за такий викуп.

Св. Церква своєю Літургією виносить на середину храмів це святе Дерево і говорить до нас: ось ціна, якою ти куплений для вічности! Ось ціна, якою ти викуплений і вже більше ти не раб диявола, не засуджений, а визволений — вільний! Ось ціна того, хто заплатив за тебе любов’ю і посвідчив це своєю кров’ю. Хрест — це великий знак любови, бо тільки з любови можна віддати життя своє за других, як викуп!

Впадемо перед тим животворним Деревом, заплачмо перед ним з вдячністю, бо на ньому помер Він — наш Спаситель, щоб ми жили у вічності в домі Отця Його на віки вічні. Амінь!

о. І. Музичка

Поділитися: