Свіжий номер

4(504)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Релігійна поезія

Мати

Не забудь же, сину,
Ані на хвилину.
Свою рідну маму
На світі єдину.
Бо не одну нічку
Мама не доспала,
І тебе кормила.
До сну присипляла.
Твоє добро й горе.
Розділяє мати,
І хоче для тебе
Все серце віддати.
Коли твоя ненька
Вже стане старенька.
Пам’ятай же, сину,
Про маму єдину.

* * *

Леся Нікітюк, Підгайці

Тато й мама – це святе від Бога

Якщо образив ти хоч раз в житті
Своїх батьків поганим і злим словом,
На цій планеті місце не тобі,
Ти мешканець землі є випадково.

На світі Божім ти з’явився цім.
Щоб чесно працювати, мирно жити.
І щастя вносити в батьківський дім,
Батьківським словом вміти дорожити.

Бо Заповіді Божі так гласять:
Матусю й батька треба шанувати.
Бо вам батьки ніколи не простять.
Якщо не будете їх поважати.

Свою любов до рідних пронесіть
Через роки, життя свого дороги.
І діточок як «Отче наш» навчіть,
Що тато й мама — це святе, від Бога.

* * *

Богдан Мигаль, Рожище — Україна

Люблю небо України!

Світе милий, як тебе збагнути
зрозуміти велич і красу?…
Й частинку Правди і Добра здобути
Й знайти до щастя стежечку ясну?
Як бистро мчать короткочасні весни.
Минають швидко літа теплі дні
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Скільки ж то весен в вічність промайнуло?
Пройшло вже літо нашого життя…
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…
Хай лазер щастя душу Вам зігріє,
Й прилине радість і палкий привіт.
Хай ваше серце вічно молодіє,
Живіть щасливо понад сотню літ!
Люблю до болю небо України
І чую холод в слові «чужина»,
Хоча й тепліші в світі є країни.
Мені і радість там була б сумна!…

* * *

Шануймо старість

Шануймо старість
— це, старих людей —
за їх прожитість,
працю — часом — без трофей,
вони, фундаменти вкладали,
часом, не їли і не спали,
але, в майбутнє заглядали,
щоб щось у спадщину лишили,
щоб діти, внуки довершили
не тільки в рідній Україні
але, по світу були вмілі,
щоби себе, та проявити
і мову рідну голосити,
і віру пра.. і пра.. дідів;
вони зумили зберігати
не тільки: а ширити й навчати;
Старі у всьому будівничі,
а молоді були, як ми,
та в ті часи, все винесли:
і війни, болі і розрухи
та вірність в серці берегли,
щоб нам все краще донести,
а нині — вже вони старенькі
часом недужі, немічні
і хочуть нашої поваги
за їхню працю у житті.
Колись і ми будемо старими,
Які? Ніхто не знає з нас,
та схочем ласки з молодими
якось ділити в кожен час;
Шануймо старість преславуту,
Як щедру осінь восени,
За шану приймемо заплату
бо всі старі, то це є — ми!

о. Василь Ганішевський
с. Ценів — Україна

 

Поділитися:

Популярні статті