Дорогі і Преосвященні Владики!
Милосердному Богові нехай буде велика і всенародна наша подяка за проведений цей Синод. Бог зглянувся на наші просьби і терпіння і десницею своєю дав нам силу і можливість продовжувати будувати наш Єрусалим.
По віддаленні нашому від нашої Батьківщини — України, по тяжкій руїні нашої Церкви, по дивнім відділенні нас від нашої Церкви Матері — Страдниці, по нашім розсіянні по цілім світі і навіть нашій не малій нехіті бути монолітом під одним проводом, — ми по довгій боротьбі ось разом — Владики Помісної Української Церкви Києво-Галицької Митрополії!
Ми подбали про збільшення нашої єпископської колегії, що живе і діє в єдності із Петровою Столицею, ми журились спільно долею цілої нашої Церкви, ми промовили наше слово до наших вірних в Україну і на засланнях, ми застановились над дальшою нашою спільною працею.
«Дивіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі»! — співав псальмопівець (Пс. 133,1). Як прикро згадувати щось противне, що було і що проминуло. Щоб воно більше не поверталось навіть у почуваннях наших. Пам’ятаймо про це: ми сини великого українського народу, ми діти великої Києво-Галицької Митрополії!
За єдність Церкви і народу — то був мій клич, з яким я почав мою працю на волі. Не дозволив ще Господь здобути всього для цієї єдности. Здобув я, дякуючи зрозумінню слов’янського Папи Івана Павла Другого, визнання наших Синодів, правління нашою Церквою Синодами. Це частинна перемога. Та остає ще багато здобути. Великим нашим завданням — це здобути визнання нашого Києво-Галицького Патріярхату, що є нашим об’єднуючим чинником в Україні і на поселеннях сущих. І всі ми кріпко віримо, що під час понтифікату Папи Івана Павла Другого ми діждемось цього благословенного визнання. Їх Емінецію Кардинала Рубіна прохаємо переказати це наше душевне бажання Святішому Отцеві, а від Вашої Еміненції сподіємося помочі в осягненні цієї нашої цілі.
Та для Вас, Дорогі Владики, повторяю ще раз це, Що сказав я на початку цього Синоду, вживаючи слів святого Павла: Будьте моїми послідовниками! Бережіть спадщину, яку я одержав від моїх світлих попередників. Бережіть її. Не віддайте її в руки лукавих людей! Не сплямте її чужиною! Перенесіть її ненарушеною у вільну нашу Церкву, у вільну нашу Україну. Дай нам, Боже, це сповнити!
Нехай буде Ім’я Господнє Благословенне! Амінь.
Йосиф Патріярх і Кардинал
Ватикан, дня 2 грудня 1980 р. Б.
