Свіжий номер

3(503)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Супроводжувати дітей у ставанні дорослими

Кому з батьків не доводилося червоніти і затинатися, коли в їхніх дітей виникали незручні запитання? Сьогодні тема інтимності та сексуальності ще не належить до тих, де ми почуваємося вільно, спілкуючись із малечею. Але поступ є. Зокрема, приходять на допомогу книжки, які простими словами розповідають про непрості для пояснювання дошкільнятам речі. Християнська література такого плану взагалі неоціненна.

Нещодавно у видавництві «Свічадо» вийшов український переклад книжки «Бог створив усього мене», яку американські фахівці назвали ідеальним запрошенням розпочати розмову з дітьми про їхні тіла та межі. Поява книжки стала поштовхом до проведення онлайн-дискусії на тему «Інтимність і безпека. Як навчити дитину оберігати власні кордони». На цю розмову було запрошено спікерів, так чи інакше залучених до просвітницької роботи щодо статевого виховання дітей. Це Христина Шабат, керівниця Центру гідності дитини Українського католицького університету, співзасновниця мережі дитячих садочків «Пташеня»; Надійка Гербіш, письменниця, перекладачка, кураторка з міжнародних прав американської компанії Mosaic Rights Management; сестра Катерина Молочій, психологиня, монахиня Згромадження сестер-місіонерок Найсвятішого Ізбавителя, координаторка лінії духовно-емоційної підтримки; Наталія Смуток, співзасновниця і керівниця дитячого інклюзивного простору «СвітЛичка»; Богдан Трояновський, засновник і багатолітній директор християнського видавництва «Свічадо». Модерувала дискусію перекладачка книги і представниця видавництва «Свічадо» з міжнародних прав Христина Чолач.

Про що ж дискутували учасники зустрічі? Про те, чи готове наше суспільство взагалі говорити на теми інтимності та безпеки, якщо це стосується дітей, з якого віку починати розмову з ними про сексуальне виховання, як батькам подолати незручність під час таких довірливих розмов тощо.

«Нам некомфортно говорити про статеве виховання, дозрівання чи секс тому, що цю тему виокремлюють як дуже специфічну. Однак статева безпека – це так само природно, як одягати шолом, коли ти їздиш на велосипеді, чи пристебнути пасок безпеки в автівці», – пояснює Христина Шабат. – Наша суспільна освіта і домашнє виховання вчать дітей захищатися від когось, від підозрілих дядьків, від чужих людей, замість того, щоб захищати себе і виставляти свої межі. Таке навчання не має бути спорадичним – потрібно створити комплексну програму, яка охоплювала би дітей, батьків, учителів і була розрахована на кілька років».

Наталія Смуток, мама трьох дітей, поділилася своїм досвідом сімейного виховання щодо сексуальної безпеки та міркуваннями про те, якою могла би бути підтримка з боку вихователів дитячих садочків: «Усі ми знаємо з досліджень, що в дошкільний період формуються головні базові цінності. І тому все, що можемо дати дитині від зачаття до шести років, є інвестицією в її майбутнє. Також треба говорити не лише про те, що сексуальність – це добре, а про те, що це гідність і що твоє тіло створене Богом».

Натомість Надійка Гербіш подала цікаву інформацію стосовно статевого виховання дітей за кордоном на прикладі книжки «Бог створив усього мене»: «Книжка розрахована на дітей двох восьми років. Перед тим, як її створювати, автори вдалися до ширшої дискусії з психологами, вихователями, батьками. Ця книжка не навчає одразу всього, вона дає свободу говорити на теми статевості. Автори книжки пишуть про це, закорінюючись у богослов’я, виходячи з того, що Бог створив усе досконалим. Мої інтимні частини тіла є прекрасними, мені не має бути за них соромно. Ця книжка не лише для того, щоби батьки говорили на такі теми зі своїми дітьми, але й для того, щоб батьки позбувалися своїх комплексів. Ми приділяємо мало уваги сексуальній освіті дорослих, тому так важко порушувати тему інтимності».

Думку своєї колеги підтримав Богдан Трояновський: «Якщо дитина приносить з вулиці якесь слово, яким називають, припустімо, статеві органи, і просить батьків пояснити, що це означає, то батьки губляться і ховають очі. Дитина відчуває, що вона порушила якусь незручну тему, і робить висновок, що наступного разу не треба батьків про це питати. А в тому є велика небезпека, бо її цього навчать, але на вулиці, вульгарно і примітивно. Книжка «Бог створив усього мене» хоче захистити дитину і водночас є профілактичною. Бо найкраще уникнення чогось поганого – це вчасна профілактика. Навчивши дитину долати труднощі, ми виховуємо її зрілою. Що більше, ця книжка вчить, як спілкуватися з дитиною».

І тут важко не погодитися з сестрою Катериною: «Коли батьки дуже бояться дитячих питань і дитина це бачить, то вона ніколи не спитає їх про щось таке особливе, як інтимність. Вона відчуває страх батьків перед невисловленим запитанням. Тому батьки мають заздалегідь готуватися до таких запитань і створити комфортну атмосферу для такого спілкування. Діти, які живуть у надмірно «рожевому» світі, частіше стають жертвами насильства. Бо вони не очікують, що з ними може статися щось погане».

Як же подолати незручність у розмові з дітьми на теми сексуального виховання? Поради Богдана Трояновського, батька двох дорослих доньок, видаються дуже слушними: «Спочатку ми можемо бути дезорієнтовані цими дитячими питаннями. Тоді можна сказати дитині, що я подумаю, як тобі відповісти, щоб ти зрозумів. І ми побачимо, як діти вчать нас із ними говорити: вони проситимуть розяснення і уточнення. Треба бути делікатним і не давати забагато інформації. Щодо слів, принесених з вулиці, пояснити, що ми вдома їх не вживаємо, бо це погані слова. Батьки можуть і помилятися, спілкуючись із дітьми на такі інтимні теми, але діти їм це простять, головне  бути з ними щирими. Я розумію твої відчуття, я шаную твої межі й не переступаю їх. Часом ми бачимо, що дитина замкнулася, переживає. Ми її розпитуємо, а вона не хоче розповідати. І це тривожний сигнал для нас. Потрібно знайти спосіб контакту, щоб дитина розповіла про свої проблеми. Можливо, не батькам, а священникові або психологові, або тому, кому вона довіряє. Бо коли вона ці емоції висловить, то шанси допомогти їй більші».

Актуальним було питання дискусії про те, як Церква пропонує нам говорити на теми сексуальної безпеки. «Бог створив наші статеві органи – говорити про це вже є викликом у християнському середовищі, – каже Христина Шабат. – Це може мати значний вплив на віруючих людей, які вже не асоціюватимуть сексуальну безпеку з табуйованістю чи гріхом. Відрадно, що Греко-Католицька Церква вже створила в Україні структури, покликані захищати дітей від сексуального насильства та експлуатації. У кожній єпархії є особа, відповідальна за зголошення таких злочинів, якщо вони траплялися в межах парафії чи спільноти, щоб відбулося правосуддя. На жаль, цього не робить зараз ні держава, ні освіта, ні дитячі гуртки. Це починає робити Церква – повільно, але поступально. Восени заплановано проводити школи для духовних осіб. Не тільки про те, як допомогти жертві, якщо стало відомо про якийсь такий випадок, а як побачити скривджених дітей серед загальної спільноти, які превентивні заходи вживати. Це будуть освітні програми для духовенства і для мирян. Ми готуємо онлайн-курс, який буде цікавим і вчителям, і медикам, і поліції».

Додамо, що Центр гідності дитини УКУ, який очолює Христина Шабат, не лише провадить освітню, наукову та просвітницьку діяльність, а й займається науковими дослідженнями у сфері сексуальних зловживань стосовно дітей. Це єдина установа, яка працює разом із Церквою. Також він спрямовує свою роботу на налагодження міжінституційної праці, зосередженої навколо дитини.

Всі учасники дискусії погодилися з тим, що найефективніший підхід у статевому вихованні – це превенція, коли і діти, і батьки, і вчителі знають правила і знають, як реагувати, коли хтось ці правила порушує. І якщо вже з чотирирічного віку говорити з дітьми про їхнє тіло та безпеку їхнього тіла, то діти знатимуть, що на ці теми можна спілкуватися з батьками. З позиції ж батьків важливо, якщо постійно спілкуватися з дітьми, бути для них друзями, просто бути з ними, не боятися видаватися слабким і визнати, що я чогось не знаю, можна довго залишатися для них авторитетом.

І оскільки превенція, зі слів спікерів, така важлива, то книжка «Бог створив усього мене» відкриває дуже добрі можливості для батьків, учителів, психологів, соціальних працівників, катехитів. Щоби пересвідчитися в цьому, достатньо прочитати відгуки закордонних колег, які оцінили цю книгу з професійного погляду:

Діпак Реджу, пастор Баптистської церкви Капітол-хіл (Вашингтон), автор книги «На сторожі: запобігання та реагування на жорстоке поводження з дітьми в церкві»: «Найперше, що ми можемо зробити, щоби запобігти сексуальному насильству, це поговорити з дітьми про їхнє тіло. Ось чому «Бог створив усього мене» таке цінне видання. Ця проста історія з барвистими малюнками має в своїй основі богословські правди та практичні поради».

Рейчел Хелд Еванс, блогерка і авторка книг «Розплутана Віра» і «Шукаючи Неділю»: «Жива, захоплива і прямолінійна маленька книжка «Бог створив усього мене» – це ідеальне запрошення розпочати розмову з дітьми про їхні тіла та межі. Книга допоможе батькам і дітям визначити коло близьких людей, біля яких діти почуваються у безпеці. Вона заохочує зробити наші домівки та церкви безпечними і повними радості».

 Підсумовуючи дискусію, модераторка Христина Чолач наголосила: «Проблеми починаються тоді, коли ми щось замовчуємо. Тому малими кроками йдемо до того, щоб не мовчати. Навчити дітей розуміти своє тіло, свої межі. Дати дітям інформацію, яка захистить їх не тільки у плані фізичному, а й у плані духовно-емоційному. І допомогти нашим дітям зрозуміти, що Бог створив людину гідною».

Христина Дорожовець, журналістка, редакторка видавництва «Свічадо», мама двох дорослих доньок

Поділитися:

Популярні статті