Вісті з Риму, грудень 1987 р.
Відколи Папа Іван ХХІІІ почав новітній екуменічний рух і за його слідами пішли отці Другого Ватиканського Собору, Церкви старого і нового Риму старалися знайти дорогу до примирення, пізнання один одного, щоб одного дня дійти до повної єдности і спільного ламання хліба. І так під час своєї подорожі до Святої Землі 5-6 січня 1964 р. папа Павло VІ і патріярх Атенаґорас І зустрілися по довгих століттях на Оливній Горі в Єрусалимі й обмінялися «поцілунком миру». У грудні 1965 р. проголосили ці Церкви скасування обопільних клятв і заявили про забуття церковного поділу в 1054 року. Друга зустріч патріярха Атенагораса І і Папи Павла VІ відбулася в Константинополі в липні 1967 p., а в жовтні того ж року прибув царгородський патріярх до Риму, щоб поклонитися мощам св. верховних апостолів Петра і Павла.
Тим самим шляхом крокують і їх наступники на престолах Царгороду і Риму. В листопаді 1979 р. Папа Іван-Павло II відвідав нового патріярха Дімітріоса І у Фанарі, в Царгороді, а в днях 3-7 грудня 1987 р. приїхав до Папи Івана-Павла II до Риму вселенський патріярх Дімітріос І.
Замешкав патріярх із своїм почотом у Ватикані, у т.зв. «вежі св. Івана» — резиденції, зарезервованій для особливих гостей. Привітав його Папа Іван-Павло II, і вони відбули першу зустріч-розмову. Наступного дня відвідав патріярх базиліку св. Івана Лятеранського, мав зустрічі із студентами богословії, оглянув Колізей, а увечері зустрівся з представниками Римської Курії. В суботу голова царгородської Церкви відвідав катакомби св. Прісцілли, а увечорі патріярх і папа спільно служили вечірню у базилиці Санта Марія Маджіоре.
Та найбільше зворушливою хвилиною була Літургія у базилиці св. Петра в неділю, 6 грудня 1987 р. В притворі ватиканської базиліки патріярха привітав сам Святіший Отець, і відтак обоє ішли до престола, папа в ризах, а патріярх у мантії, благословляючи присутній нарід. Під час Літургії і папа, і патріярх сиділи на однакових тронах перед престолом, спільно відмовили в грецькій мові нікейсько-царгородський Символ віри без додатку «і Сина», у проповідях говорилося про взаємне прощення, братню любов, бажання єдности, взаємну пошану, бажання тісної співпраці, богословського та екуменічного діялогу, а папа висловив жаль, що ще не може спільно принести Безкровну Жертву разом із своїм братом зі Сходу. Після Літургії Папа разом з Дімітріосом І вийшли на балькон базиліки св. Петра, щоб благословити римлян і зібраних прочан. У своєму слові патріярх висловив свою живу тугу за єдністю, підкреслив, що існують чималі труднощі, та й не знати, коли це наше бажання сповниться, та «що у людей неможливо, то в Бога все можливо» (Лк. 18, 27).
Справжній екуменізм поступив у цих днях далеко вперед. В день виїзду папа і патріярх підписали спільну Заяву, в якій підкреслюється конечність продовжувати початий діялог для осягнення спільної цілі — єдности.
Хто був свідком цих подій в Римі, не міг не бачити тоді особливої дії Святого Духа, а кожному українцеві напевно прийшла думка, чи не могли б і ми, українці-католики та православні, так соборно і в любові вшанувати разом святе Тисячоріччя нашого християнства?
