Київська Церква
Предстоятель УГКЦ наголосив, що ідея Патріярхату природна для Східних Католицьких Церков. Такими своїми думками Патріярх Любомир поділився під час загальних зборів працівників Патріяршої курії УГКЦ, які відбулися 17 січня в Києві. У роботі засідання взяли участь Предстоятель УГКЦ Патріарх Любомир, голова Патріаршої адміністрації владика Діонісій Ляхович, керівник Патріяршого економату владика Володимир Війтишин, голова Літургійної комісії УГКЦ владика Степан Меньок, а також керівники структурних підрозділів Патріяршої курії. Патріярх Любомир представив історичний шлях розвитку в Католицькій Церкві ідеї Патріярхату як природної для Східних Католицьких Церков. Глава УГКЦ навів декілька історичних фактів з різних періодів, які свідчать, що думка про Патріярхат існувала завжди. Митрополит Йосиф Сліпий, за словами Патріярха Любомира, популяризував ідею Патріярхату. «Відтак важливим моментом у процесі визнання патріяршого устрою УГКЦ є одноголосне прохання про це всіх єпископів, яке написали до Папи Римського в 2003 році», наголосив Предстоятель УГКЦ. Він також підкреслив, що Патріярхат для УГКЦ важливий не тільки для довершення адміністративної структури, а й для отримання видимого символу єдности вірних Церкви — Патріярха.
В УГКЦ створять Колегію головних військових капеланів. Таке рішення було прийнято на I Всеукраїнському з’їзді головних військових капеланів УГКЦ, який проходив 12-13 грудня в Києві. В роботі з’їзду взяли участь представники Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Внутрішніх військ та Державної прикордонної служби, а також головні військові капелани всіх єпархій УГКЦ. Спеціяльним гостем на з’їзді був представник Міністерства оборони Німеччини. За словами о. Любомира Яворського, референта для Збройних Сил України Відділу у справах душпастирства силових структур, «військових капеланів потрібно готувати ще з семінарій, щоб на початку своєї семінарійної формації семінарист міг ознайомитись з таким родом служіння, відчути до нього покликання».
На офіційному рівні відбулася зустріч представників УПЦ МП і УПЦ КП. 20 грудня архиєпископ Переяслав-Хмельницький УПЦ КП Димитрій (Рудюк) побував у Києво-Печерській Лаврі, де зустрівся з Митрополитом Володимиром (Сабоданом) і з благословення Предстоятеля УПЦ КП Патріярха Філарета передав Предстоятелю УПЦ МП офіційний текст Звернення до єпископату, духовенства та вірних, підписаний 14 грудня членами Священного Синоду УПЦ КП. Після цього владика зустрівся з ректором Київської духовної академії і семінарії та головою Синодальної богословсько-канонічної комісії УПЦ МП єпископом Антонієм (Паканичем), під час якої сторони обмінялися думками щодо необхідности впорядкування та унормування української богословської термінології, яка використовується в церковному житті. Також на зустрічі розглянули питання необхідности погодження позицій православних духовних навчальних закладів для їх державної акредитації.
Церква і суспільство
Кабінет міністрів України на своєму засіданні 21 грудня 2007 року призначив новим головою Державного комітету у справах національностей та релігій Олександра Сагана. Олександр Назарович Саган, доктор філософських наук, який до того працював радником Секретаріяту Президента з релігійних питань, народився 1966 року в селі Плоскому біля Крем’янця на Тернопільщині в сім’ї вчителя. 1990 р. закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту ім. Горького. 1994 р. захистив кандидатську дисертацію «Православ’я в контексті розвитку української культури» в Інституті філософії імені Григорія Сковороди НАН України. 2005 р. здобув ступінь доктора філософії. У 2000-2004 роках був керівником двох успішних науково-дослідних україно-польських проектів у галузі дослідження релігії. Автор понад 100 наукових публікацій, у тому числі двох монографій: «Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан» та «Національні Прояви православ’я: український аспект. Викладав у Києво-Могилянській академії та в Академії муніципального управління. Член Української асоціації релігієзнавців та Центрального правління Українського Біблійного Товариства. Науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. Активний учасник Помаранчевої революції. В 2005 році призначений науковим консультантом Президента України з релігійних питань, з 2006 — радник Секретаріяту Президента України. Промотор об’єднання українського Православ’я. В березні 2007 р. на установчому з’їзді Всеукраїнської громадської організації “За помісну Україну!” його обрали заступником голови об’єднання. Одружений, має трьох доньок.
Більше половини українців довіряють Церкві. За результатами соцопитування, яке з 20 по 26 грудня 2007 року провела соціологічна служба Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, повністю довіряють Церкві 30,8% опитаних, радше довіряють, ніжні 35,0%, радше не довіряють — 12,4%, повністю не довіряють Церкві — 11,1% опитаних. Важко відповісти на це запитання було 10,6% громадян. Загалом було опитано 2018 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками.
Народні депутати пропонують нормативно закріпити набуття релігійною організацією статусу юридичної особи. Ці та інші пропозиції передбачено у законопроєкті про внесення змін до Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Зокрема, законопроект (реєстр. № 1276) пропонує внести зміни до статей 13, 14, 15 цього закону, передбачивши, що релігійна організація набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації, тобто з дня внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про її реєстрацію. Крім того, розширюється перелік органів, до яких має право звертатися за необхідними роз’ясненнями орган, який здійснює реєстрацію статуту (положення) релігійної організації.
Президент вніс до Верховної Ради законопроект, що посилює відповідальність за порушення рівноправности громадян за расовою, національною або релігійною ознакою. Запропоновані цим законопроєктом зміни до Кримінального кодексу передбачають посилення кримінальної відповідальности за порушення рівноправности громадян залежно від їх расової, національної належности або ставлення до релігії.
Жертва юних героїв не була марною, оскільки «подвиг героїв Крут став легендою, що надихала на опір окупантам партизанські загони з Холодного Яру й воїнів Української Повстанської Армії, формувала ідеологію Організації українських націоналістів, застерігала творців модерної Української держави від безсилого покладання на порядність і поступливість Росії», — наголосив Архиєпископ Ігор Ісіченко під час поминального Богослужіння з нагоди 90-річчя бою під Крутами. Владика підкреслив, що «90-річчя загибелі юних оборонців української столиці під Крутами ставить перед сучасною людиною важку дилему. Адже воїни з Юнацької школи ім. гетьмана Богдана Хмельницького та Студентського куреня не змогли зупинити большевицької орди, не запобігли російській окупації Києва. Їхня беззахисність виявилася жорстокою розплатою за соціялістичні ілюзії та пацифізм політиків з лівого крила Центральної Ради, за наївну довірливість нашого уряду до північного сусіда». Але, як зауважив архиєпископ, такі факти не повинні розчаровувати людей та зменшувати в їхніх очах вагу подвигу героїв Крут. У своєму Зверненні владика Ігор наголосив: «…Історія боротьби за свободу не закінчилася поразкою визвольних змагань 1917–1921 рр. Кожен із полеглих під Крутами юнаків розкриває перед нами потужний потенціял людської особистости, який звільняється, коли ми зважуємося піднятися понад індивідуалістичний вимір існування й беремо на власні рамена відповідальність за майбутнє свого народу, власної держави. Ваше майбутнє визначатиметься тим, чи згодитеся ви бути заробітчанами на чужині або маріонетками в політичних інтригах, чи ж відважно будуватимете та боронитимете свій дім, керуючись власним сумлінням і пам’ятаючи євангельські слова, на яких виховувалися герої Крут: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 12, 25)».
«Компендіум соціального вчення Церкви» українською мовою представили в Києві 5 лютого. Презентував книгу гість із Ватикану Кардинал Ренато Раффаеле Мартіно, який керував укладенням цього документа. За словами голови Комісії «Справедливість і Мир» УГКЦ д-ра Лесі Коваленко, «”Компендіум соціальної доктрини Церкви” – це концентрований довідник соціяльного навчання Церкви. Добре продуманий текст і покажчик дасть змогу всім зацікавленим легко знайти, що і чому стверджує Католицька Церква». Українська — це 37-ма мова, якою перекладено Компендіум. Український переклад праці підготували Комісія «Справедливість і Мир» УГКЦ та видавництво отців-домінікан «Кайрос» із благословення Синоду єпископів УГКЦ та Конференції римо-католицьких єпископів в Україні. Виступаючи на презентації, Патріярх Любомир відразу розпочав із найбільш наболілого для українського суспільства — корупції: «Одні запитують: звідки це взялося, інші — як позбутися цієї суспільної недуги? Можна багато про це говорити, але я хотів би сказати лише одне: для тих, хто практикує корупцію, основою є скарб, гроші. А, як сказано у Святому Письмі, “де скарб твій, там і серце твоє”». Патріярх наголосив, що Компендіум вчить, як по-євангельськи можна жити у звичайному щоденному житті. Він зазначив: «Якби ми всім серцем прилягли до тих правд, що викладені в цій книзі, що є досвідом Церкви, і сказали, що тут скарб, яким треба жити, тоді таке поняття, як корупція, могло б зникнути». Серед принципів соціального вчення Церкви чільне місце посідає принцип солідарности. У цьому контексті кардинал Мартіно навів дуже важливу для українців цитату з Компендіуму: «ХХ століття було трагічно позначене різними геноцидами: геноцид вірмен, українців, камбоджійців, жителів Африки та Балканського півострова». Також у своєму презентаційному виступі кардинал зазначив, що «соціальна доктрина Церкви — це не лише теоретичні знання, вона існує для застосування на практиці: вона зорієнтована на життя та повинна по-творчому застосовуватися й активно практикуватися».
