УПЦ (МП) поділяє занепокоєння УГКЦ розділенням, однак не приймає «унійних» пропозицій для досягнення єдності. Синод Української Православної Церкви під головуванням Митрополита Київського і всієї України Володимира заслухав Звернення Глави Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира Гузара від 26 квітня 2008 року, в якому була запропонована модель об’єднання українських Церков, що є прямими чи непрямими наступницями Володимирового Хрещення, а також йшлося про подальшу співпрацю між обома Церквами.
В УПЦ наголошують, що реалізація моделі, яку пропонує УГКЦ, залежить від визнання Української помісної Церкви іншими Церквами (Православними і Римо-Католицькою), а можливість цього в УПЦ викликає великі сумніви. Синод УПЦ (МП) підтвердив, що поділяє занепокоєння Предстоятеля УГКЦ розділеннями, які існують в Україні між єдинокровними братами, котрі в минулому сповідували одну віру, але не в усьому може погодитись з баченням УГКЦ способу відновлення втраченої єдності. «Вважаємо, що підняті у Вашому листі питання доцільно розділити на дві групи, а саме: а) питання відновлення єдності між Католицькою та Православною Церквами взагалі та б) питання відновлення єдності між самими православними, православними і католиками східного обряду в Україні. З Вашого листа робимо висновок, що Українській Православній Церкві та іншим деномінаціям, православним за своїм сповіданням, а також всьому православному і католицькому світу пропонується модель відновлення єдності, яка по суті є класично унійною. Перш за все хотіли би наголосити, що такий підхід не відповідає загальному контексту православно-католицького діалогу, завдання якого полягає у віднайденні спільного богословського розуміння догматичних розбіжностей між нашими Церквами, таких як питання про примат в Церкві,
Філіокве тощо. Лише після усунення догматичних відмінностей можливе відновлення єдності між нашими Церквами», — йдеться у відповіді на Звернення Патріарха Любомира.
У документі УПЦ також сказано, що питання «унії» як способу досягнення єдності між католиками та православними розглядалось Змішаною комісією з православно-католицького діалогу у Фрайзингу (Німеччина, 1990 р.) та в Баламанді (Ліван, 1993 р.). Зокрема, в Баламандському документі, стверджують в УПЦ, говориться, що форма «місіонерського апостольства», названа «уніатством», не може бути більше прийнятною ні як метод, ні як модель єдності, що відшукується нашими Церквами. В УПЦ наголошують, що «унійні» пропозиції не лише суперечать згаданим документам, а й є застарілими, тому що були відкинуті в процесі православно-католицького діалогу.
Синод УПЦ наголошує: «УГКЦ не має окремого Статуту і в канонічному відношенні керується Кодексом канонічного права Східних Церков, згідно з яким вона є частиною Католицької Церкви, якою керує наслідник Петра та єпископи, що є в спілкуванні з ним», тому, за переконанням єрархії УПЦ, УГКЦ не має права самостійно виступати з подібними роду пропозиціями.
«Як структурна одиниця Католицької Церкви, УГКЦ очевидно не має права вступати у будь-які канонічні чи літургійні об’єднання, котрі суперечать канонічним нормативам Католицької Церкви. Все це спонукає нас думати, що висловлені у Вашому листі ідеї позбавлені будь-якої еклезіологічної, канонічної чи
літургійної підстави», — сказано у зверненні Синоду УПЦ (МП) до Синоду УГКЦ.
Українська Православна Церква схвалює ідею створення Ради Українських Церков Володимирового Хрещення і сприймає це як добрий знак, що й УГКЦ підтримує цю ініціативу. «Віримо, що такий орган може стати місцем для зустрічей та продуктивної співпраці між нашими Церквами, зазначено у зверненні єрархії УПЦ. Водночас в УПЦ наголосили: «прямою й безпосередньою спадкоємницею Володимирового Хрещення, а також наступницею древньої Київської Митрополії є Українська Православна Церква. Що стосується УАПЦ, УПЦ КП i УГКЦ, то в УПЦ (МП) визнають їх «лише опосередковане, а не пряме відношення до Володимирового Хрещення».
Беручи до уваги стан православно-католицького діалогу, в УПЦ (МП) вважають «більш доцільним, щоб ті вірні УГКЦ, хто ототожнює себе зі східним християнством, повернулись до православ’я, а ті, для яких є дорогим зв’язок з Римською Церквою, перейшли до неї, зберігаючи свій східний обряд». Врешті в УПЦ (МП) запропонували об’єднати зусилля для вирішення суспільних та соціальних проблем.
У наступному числі читайте статтю доктора Мирослава Крокоша, в якій автор аналізує ініціативу Глави УГКЦ.
