Додаткова інформація
| Amount Type | 50 ₴, 100 ₴, 150 ₴, 200 ₴, Інша сума |
|---|
Виставка «Архангел Михаїл – Ангел Перемоги» в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького стала не просто культурною подією, а своєрідною тисячолітньою ретроспективою. Вона завершила кураторську трилогію Марії Гелитович, яка розпочалася ще в 2005 році проєктом «Богородиця з похвалою», продовжилася «Миколаєм з житієм» і нарешті отримала фінальний акорд в образі Небесного воїна.
Виставка «Архангел Михаїл – Ангел Перемоги» (7 листопада – 14 грудня) була приурочена до 120-річчя з часу заснування музею та 160-річчя від дня народження його фундатора – Митрополита Андрея Шептицького. Експозиція побудована в хронологічному порядку, тож так і розповідатиму про неї. Та для мене це ще й особлива історія про те, як змінювався погляд українців на Архистратига-захисника: від безтілесного візантійського посланця через лицаря в латах до сучасного воїна в пікселі.
Меч, що тримає небо (XI–XV ст.)
Для виставки куратори обрали символічну точку відліку – фрески Софії Київської XI століття. Експозицію розпочав високоякісний друк на полотні однієї з найкраще збережених сцен із приділу (бокового вівтаря), присвяченого Архангелу, – «Боротьба з Яковом». Поряд з цією суворою візантійською монументальністю, лінійністю, стриманістю кольору у вітрині предмет, який можна сховати в долоні: двобічна мідна іконка XI століття з Поморян, що на Львівщині. На ній зображений Михаїл з Авакумом, а з другого боку – Спас Вседержитель. Такі іконки наші предки княжих часів носили на грудях як найвищий захист. Вона дихає архаїкою: грубі лінії і міць металу дають відчуття, що цей образ пройшов крізь сотні битв.
Справжньою сенсацією та найдавнішою збереженою іконою «Михаїл з діяннями» є робота з села Сторона на Дрогобиччині (XIV ст.), реставрована до виставки. Вона ламає всі звичні стереотипи про Архангела-мечоносця. На іконі зі Сторони він тримає в руках жезл і зерцало. Поруч на роботі XV століття з Дальової (Лемківщина) Михаїл уже в обладунках. Його постать стає монументальною, стійкою. Він уже не безтілесний, а захисник.
Марія Гелитович звертає увагу на унікальну композицію українських ікон з діяннями, де клейма (сюжети) розташовані навколо центральної постаті у формі перевернутої літери П, а не в замкнутій рамі, як це притаманно балканським і російським. На виставці була представлена унікальна добірка таких пам’яток з Архангелом Михаїлом – 19 із 20 наявних у музейних фондах. Перше діяння Михаїла – перемога над сатаною, останнє – остаточна перемога над злими силами. На виставці розповідали про 20 основних сюжетів, а до п’яти головних створили колажі з докладним текстовим поясненням. Найчастіше присутні в роботах сюжети вигнання Адама і Єви з раю, боротьба з Яковом, жертва Авраама, історія єврейського народу часів патріархів, єгипетського поневолення та вавилонського поневолення. В давніх іконах сюжети переважно базуються на Старому завіті, сцени з Нового з’являються значно пізніше.
Неподалік бачимо ікону Страшного суду (XV ст.) із села Ванівка (тепер Польща). Вона найвелелюдніша в українському іконописі та найдавніша зі збережених ікон Страшного суду в Україні (загалом у колекції НМЛ з таким сюжетом близько 40 образів). Тут Архангел Михаїл веде душі до раю і нарешті скидає злі сили на чолі з Люцифером у пекло.
Також у першому залі демонстрували ікони з моління, зокрема «Спас Нерукотворний» і «Спас на троні з Михаїлом», двофігурні композиції Архангела зі святими Юрієм і Параскевою, які найчастіше трапляються в українському іконописі. Варто зауважити, що другій половині цього періоду притаманна яскрава й багата палітра, а також розквіт української ікони у візантійських традиціях.
Ангел на гробі Господньому і лицар небесний (XVI–XVIII ст.)
Експозиція в другому залі починається з XVI століття, коли в українському іконописі палітра вже більш обмежена, з’являється графіка і починає потужно проявлятися народна течія. Чи не вперше на іконі 1570-х з Наконечного (Яворівщина) з’являється сюжет із Нового завіту – жінки-мироносиці біля гробу Господнього. В Євангелії не сказано, що ангелом був Михаїл, але він є в клеймах Архангела і на згаданій празниковій іконі.
З XVII–XVIII століть збереглися фігури, зокрема двобічні, Ангела на гробі Господньому, які були при Плащаниці. Посилила переконання, що це саме Михаїл, гравюра у київському Служебнику 1629 року з характерним зображенням ангела з піднятими руками, підписана «Архангел Михаїл». Також наприкінці XVI століття з клейм в окремий сюжет переходить «Собор Архангела Михаїла». Одна з найдавніших пам’яток із ним – ікона з Долини.
Архангел Михаїл на іконах XVI–XVII століть – вже не просто символ, а грізний страж в лицарських обладунках з піднятим мечем, який спирається на піхви. Цікаво, що саме в цей період клейма на іконах з діяннями стають неймовірно змістовними. Тут виникають і незвичні сценки – з’явлення Архангела Мойсею на горі Синай, зустріч із Валаамом і навіть Адам, який копає землю.
Третя зала пропонує зануритися в український іконопис XVIІ–XVIIІ століть. У роботах XVIІ століття, зокрема малярської майстерні в Судовій Вишні, проглядається бароковість. Михаїл набуває динамічнішої постави, навіть дещо манірної. Він геть юний, його крила розпростерті, а плащ розвівається. На цих іконах вже є пейзажне тло, де зображені одна-дві динамічні сценки. Основні клейма тут – перемога Давида над Голіафом, пророк Даниїл у ямі з левами. Змінюється й тип обрамлення: з’являється аркове, а також глибокі накладні рами, по внутрішніх боках яких розміщені мініатюрні сценки.
А от жертва Авраама є майже на всіх іконах Архангела з діяннями. Та у XVIІ–XVIIІ століттях ця історія постає уже в приділах – на цокольних іконах іконостасів, для прикладу, авторства Марка Шестаковича з Домажиру. Цим майстром захоплювався Михайло Бойчук, копіював його роботи.
Четвертий зал присвячений переважно XVIIІ століттю, коли традиція ікон з діяннями занепадає, натомість з’являється щораз більше робіт із назвою «Собор Архангела Михаїла». До експозиції ввійшла рідкісна ікона Собору архангелів з клеймами із Коропця. А ще робота Марка Шестаковича 1720-х років «Архангел Михаїл з діяннями» з Оряви із рідкісним клеймом Антонія і Теодосія Печерських. Тут Архистратиг зображений у короні, на тлі – міська забудова, схожа на львівські кам’яниці.
На тогочасних роботах на передньому плані зображені, як правило, три ангели, інші стоять рядами за їхніми плечима. Дуже цікава ікона з Розважу, яка може належати автору з жовківської малярської школи. Письменниця Ія Ківа, з якою ми перетнулися на виставці, написала про неї так: «Після зустрічі з цією іконою думаю, що янгол – це дитина, яка взяла до рук зброю і захищає таких самих дітей, як вона сама. Дитина – за силою віри у те, що добро і світло переможуть».
Також у четвертому залі бачимо дві дуже цікаві й незвичні скульптури. Вони динамічні, немов зафіксовані в моменті руху. Це ангели в танці. Одна скульптура дерев’яна, без покриття, друга, де Михаїл стоїть на голові диявола, має багату поліхромію. Поруч двобічна ікона з Лімни на Самбірщині. З одного боку на нас дивиться Михаїл – грізний і впевнений, з другого – воскреслий Ісус.
Від народного мистецтва до авторських творінь (XIX–XX ст.)
П’ятий зал поєднав ХІХ–ХХ століття, професійне й народне мистецтво. Ліворуч від входу, поруч із хоругвами, бачимо прапор «Сокола-Батька». Робота Олени Кульчицької межує з іконами Петра Холодного із Святодухівської каплиці Львівської богословської академії та «Воскресінням» із левом і тризубом, яку він малював для Успенського собору, але до цього храму робота так і не потрапила.
Архангел Михаїл був улюбленим персонажем народних хатніх ікон. Богородиця, Розп’яття Христа і Архистратиг на полотні розміщені біля хоругв. Праворуч від входу до зали бачимо дві рідкісні ікони Михаїла на склі, яких практично немає. Одна з них – «Страшний суд», де Архангел на терезах зважує добрі та злі діяння. Під ними в скляному кубі дерев’яна патеричка з Тернопільщини – теж незвична, бо зазвичай їх роблять із полотна. Такі використовують у Літургії при освяченні Дарів.
Неподалік бачимо кам’яну скульптуру з Демні, яка славилася своїми майстрами-каменярами. Цей витвір первісно стояв на надгробку. «Коли на відео виставки показали лик цього Архангела крупним планом, стало зрозуміло – це не просто народна творчість, це високе мистецтво», – каже кураторка.
Ікона, без якої не було б виставки
На стіні поруч – три ікони. Ліворуч ікона Архистратига з дияконських воріт із Рихтичів, праворуч – із Домажиру. По центру – образ архистратига Михаїла з іконостаса церкви Різдва Христового в Жовкві (кінець XVII ст.), створений видатним іконописцем Іваном Рутковичем. Його Архистратиг – втілення шляхетності. Він зображений у розкішних, майже королівських обладунках. Це лик ідеального воїна – мужнього і сповненого внутрішнього спокою.
Саме цей образ спричинився до організації виставки «Архангел Михаїл – Ангел Перемоги», якої не було в календарному плані НМЛ. Готуючись до випуску срібної пам’ятної монети з Михаїлом, Національний банк України звернувся до музею. В листопаді 2025-го регулятор представив монету номіналом 10 гривень, де на реверсі відтворена саме ця ікона. Марія Гелитович наголошує на глибокому символізмі: на аверсі вміщена молитва Папи Лева XIII, який підтримував Українську Греко-Католицьку Церкву і мав теплі стосунки з Митрополитом Андреєм Шептицьким. Ось вона: «Святий Архангеле Михаїле, борони нас у боротьбі проти підлості та пасток злого духа, будь нашою охороною. Нехай Бог приборкає його, просимо покірно. А Ти, Князю небесного війська, сатану та інших злих духів, котрі кружляють по світу, щоб погубити душі, міццю Божою кинь до пекла. Амінь».
Архангел Перемоги для нових поколінь (ХІХ ст.)
Коли кураторська група працювала над основною частиною виставки, виникла зухвала ідея: а що як показати не лише історію, а й образ Михаїла в сьогоденні? Співкураторка виставки Ольга Горда-Цибко признається, що спочатку була налаштована скептично: «До відкриття залишалося кілька місяців. Я думала: якщо пощастить, зберу робіт десять, якщо є щось готове в митців у майстернях». Проте результат перевершив найсміливіші очікування. За допомоги іконописиці Олі Кравченко створили групу в соцмережах, і професійна спільнота відгукнулася миттєво. Більшість з понад 30 робіт, які відвідувачі побачили в холі музею, створена спеціально для цієї виставки.
Михаїл став відповіддю на виклики великої війни. Більшість з 27 авторів із львівського іконописного середовища Iconart, але є й нові імена. Всі вони рефлексують на тему війни, осторонь якої не можуть стояти.
Сучасний блок відкривається меморіальною частиною – роботами авторів, які відійшли у вічність нещодавно, але встигли закласти фундамент нової української ікони. Найдавніша робота колекціонера, який сам малював ікони, Тараса Лозинського за 1988 рік – Архангел Михаїл на картоні. Його син Остап зібрав величезну колекцію ікон на склі. Він був не лише художником, а й куратором багатьох проєктів у музеї, проводив численні майстерки для дітей і дорослих. А Оксана Винничок привнесла в образ Архангела особливу чуттєвість і колірну насиченість.
Їхні роботи, як і ікони Олександра Бриндікова та Романа Зілінка, є містком між давніми часами і сьогоднішніми. Це доказ того, що традиція не переривається, навіть коли митці йдуть… До слова, готуючись до виставки, пані Ольга кілька разів перечитувала нашу з Романом розмову для «Патріярхату» і надихалася нею, пишучи анотацію до частини експозиції з роботами сучасних митців.
Варто звернути увагу на роботи киянки Катерини Косяненко. Вона переносить святих і Архистратига в жорстоку реальність нашого життя у війні, зображає їх на тлі зруйнованих обстрілами багатоповерхівок і поміж танків. Ліворуч бачимо роботи Костянтина Марковича. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він намалював круглі двобічні ікони Архистратига, на звороті яких розмістив молитву до Михаїла. Їх тиражували як друковані ікони та розповсюджували серед воїнів ЗСУ.
Данило Мовчан через вторгнення відійшов від класичної, традиційної ікони і прийшов до акварельних замальовок образів війни. «Щоразу, коли читаю новини про війну, розумію, що буде його нова рефлексія. Для виставки він намалював «Собор Михаїла» – по центру Архистратиг, а поруч із ним його небесне військо ангелів. Праобразом цього Собору зараз є наші воїни, які воюють за незалежність, право жити і називатися нацією», – каже Ольга Горда-Цибко. З іконопису на склі представлені роботи вже відомих Оксани Тріски та Уляни Креховець. А під час підготовки виставки пані Ольга познайомилась із лікарем Рустамом Жураєвим. Він вчився створення скульптури з каменю в Ярослава Мотики і одну зі своїх робіт надав для експозиції.
Продовження справи Шептицького
Підсумок виставки – це не лише кількість відвідувачів, а й те, що вона спровокувала довгоочікуване поповнення музейних фондів. «Ми зрозуміли, що повинні формувати фонд сучасного іконопису саме зараз, – наголошує Ольга Горда-Цибко. – Так, як це робив Андрей Шептицький: не чекав, поки митці стануть класиками через сто років, а купував роботи сучасників, які були голосом епохи». На сьогодні вже троє митців зголосилися передати свої твори Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького безпосередньо з виставки. Це історичний момент: фонди сакрального мистецтва, які фактично зупинилися у поповненні на початку ХХ століття, з часом збагатяться роботами ХХІ сторіччя. Тож, може, через сотні років майбутні дослідники розглядатимуть їх, як ми сьогодні роздивляємося барокового лицаря Михаїла авторства Івана Рутковича.
Отак і склалася історія від тендітної та водночас міцної мідної іконки ХІ століття, яку княжий воїн ховав під кольчугою, до воєнних ікон 2025 року. Пройшовши всі зали виставки, ми побачили головне: український Михаїл завжди змінювався зовні, але ніколи не змінював своєї суті: він – Архистратиг, той, хто першим вступає у бій із темрявою. Назва виставки – «Ангел Перемоги» виявилася пророчою. Це не просто мистецька назва, а настанова. І кожен, хто боронить свою землю тут чи вже на небі, підтримує військо, зберігає пам’ять – долучається до діянь Архангела Михаїла на землі.
Марічка Ільїна
Поділитися:
