На початку минулого місяця жовтня представники організацій мирян вернулися з Риму, і привезли зі собою вісті про події історичної ваги – про Синод Українських Єпископів. В слід за тим вірні мали нагоду запізнатись із комунікатом Президії Синоду, із Зверненням Єпископату до Вірних, та із звідомленнями про цю подію очевидців і коментаторів. Нарід зі щирим серцем і радістю прийняв ці події, бо це сповнилось його невідкличне бажання – привернено правопорядок, і осягнено помісність Української Католицької Церкви. Патріярхальну конституцію Української Католицької Церкви прийнято, і передано Святішому Отцеві прохання про підвищення Верховного Архиєпископства до гідности Патріярхату. Юридично Українська Католицька Церква одержала своє завершення патріярхальною конституцією, будучи очоленою Верховним Архиєпископом з патріяршими правами, наданими йому Святішим Отцем. Цю історичну подію осягнено завдяки позитивній поставі більшости наших Владик, яким належить признання й синівська відданість усіх вірних, як також завдяки щирим зусиллям активних мирянських організацій.
Не зважаючи на це, у більшості мирян панує занепокоєння через прояви певної неґації цього історичного здобутку, певних старань шукати якоїсь інтернаціональної обрядової солідарности на американському терені замість помісности, і виявів надмірного прив’язання до Східньої Конґреґації вже після того, як наша Церква унезалежнилась від цієї адміністративної інституції. Пляноване завершення святкувань десятиліття Філядельфійської Митрополії дня 6 і 7 грудня цього року із участю їх Еміненції Кардинала Де Фюрстенберґа дало причину до глибшої застанови вірних над тими фактами політичної натури, які несумісні із новим юридичним положенням у нашій Церкві, ані тим більше із настановою і почуваннями переважаючої більшості мирян.
1. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин був присутний на торжествах у Римі лише до участи в них Святішого Отця, і не був на Синоді Українських Єпископів ні одної хвилини.
2. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин одинокий із нашого Єпископату відмовився підписати прохання до Святішого Отця в справі підвищення нашого Верховного Архиєпископства до гідности Патріярхату.
3. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин не запросив на святкування десятиліття Філядальфійської Митрополії Голови нашої Помісної Церкви Верховного Архиєпископа і Кардинала Кир Йосифа Сліпого, а запросив Римських Латинських Достойників.
4. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин не організував своїх вірних на прощу до Риму на час Синоду Українських Єпископів, і не опікувався, як другі Владики, тими, які там були без його заохоти. Мала участь мирян із Філядельфійської Єпархії могла б бути невірно пояснена як їхня незаінтересованість у Синоді Українських Єпископів.
5. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин відмовився прийняти делегацію від Передсинодального З’їзду Мирян у Філядельфії, і не бажав вислухати її становища до пекучих справ церковного життя.
6. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин прийняв делегацію УККА, але про дійсний зміст авдієнції ніхто не довідався. Преса естаблішменту і власті УККА, за мовчазною згодою Митрополита, закрили перед народом дійсні вислови Кир Амброзія на тему помісности нашої Церкви, і поінформували нарід фальшиво.
7. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин ініціює без порозуміння із Синодом або Верховним Архиєпископом Конференції Представників Східніх Обрядів у ЗСА, не подаючи вірним їх цілі ані програми. Через це багато вірних інтерпретують їх як несумісних із функцією і плянами Синоду Українських Єпископів.
8. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин у Митрополичому органі «Шлях» від 2 листопада 1969 в суперлятивах, і через це невірно, інформує мирян про ролю Східньої Конґреґації, акцентуючи її, а не Синод Українських Єпископів, господарем Української Католицької Церкви.
9. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин акцептує облудні статті в щоденнику «Америка» від 20 листопада 1969 року, про Римо-Католиків Східнього Обряду, – концепт спрямований на відчуження нас від українськости, а зближення з чужинцями під одним Римо-Католицьким дахом.
10. Владика Митрополит Кир Амброзій Сенишин в газеті «Шлях» від 12 жовтня 1969 року подав англійською мовою скрайнє негативну оцінку Синоду Українських Єпископів, називаючи його «мітінґом» і заперечуючи його канонічність і юрисдикцію.
Вельмидостойні Миряни! Вірні Українській Католицькій Церкві і Українському Обрядові! Минув вже час заяв льояльности і благань до Митрополита Сенишина бути нашим добрим Архипастирем, і стати разом із другими нашими Владиками й Верховним Архиєпископом за єдність і помісність нашої знедоленої Матері Церкви. Наші благання не вислухані, і наша воля зігнорована! Ми маємо вже за багато проявів обструкції і ми стоїмо перед небезпекою трагічних посунень у нашій Митрополії. Саме тепер, коли пишним бенкетом і Вашими «дарами любови» бажається переконати Римські власті, що теж є і друга частина вірних, яка не бажає помісности ані патріярхату, прийшов час поставити межі тим злонамірам. Завернімо порожними усі призначені на грудневе торжество конвертки Адресатові, або, для кращої інформації, вложімо туди цю відозву.
Докажімо, що ми є народ, і що ніхто не позбавить нас права мати нашу рідну Церкву. Відстоюймо наше право повною піддержкою акції Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви, і станьмо його послідовниками. Відкиньмо невтральність і пасивність, і будьмо активні в обороні нашої найбільшої духової цінності – нашої Матірної Церкви.
Товариство за Патріярхальний Устрій
Української Католицької Церкви
Листопад, 1969
