Синод єпископів, послухання в папи Павла VI
в справі визнання патріярхату ПУКЦеркви,
наради священиків і мирян.
З нагоди празника св. Климента Папи, патрона Українського Католицького Університету в Римі, для відзначення 60-річчя єрейських свячень патріярха Йосифа, Голови Помісної Української Католицької Церкви, прибули до Риму Владики: Митрополит Максим Германюк, ЧНІ, Василь Лостен, Ніль Саварин, Ізидор Борецький, Іван Прашко, Ярослав Ґабро і Дмитро Ґрещук. Вони обміркували трудне положення ПУКЦеркви та її проблеми в поодиноких країнах. Інші владики не прибули до Риму, одначе заявили свою солідарність з присутніми владиками.
В середу, 8 грудня 1976 p., початок торжества
Українці католики, з почуттям вийняткової радості, відзначили в Римі 60-ліття священослужіння Отця Йосифа, сповненого на постах ректора Богословії у Львові, науковця, єпископа-митрополита, в’язня в Московських тюрмах і лагерях, Верховного Архиєпископа і Патріярха, Батька українського народу.
В середу, 8-го грудня 1976 p., в дні патрона Українського Католицького Університету св. папи Климента, і в неділю 12 грудня 1976 p., український Божий люд відзначив цей ювілей св. Літургіями, молитвами подяки Богові за це, що дав Отця Йосифа українському народові, дарами на церковні добродійні цілі та даром любови для самого Ювілята, який він теж уживає для потреб Помісної Української Католицької Церкви.
З уваги на заслуги Патріярха Йосифа для Народу і Церкви впродовж 60-річчя його священства, зібрані Владики в Римі прийняли рішення, щоб українські релігійні громади у світі відзначили цей ювілей його священства протягом 1977 p., а зокрема в днях 28 серпня до 4 вересня в свято Успення Пресвятої Богородиці, в якому митроп. Андрей висвятив богослова Йосифа Сліпого на священика в місточку Уневі.
Ювілят — Блаженніший Патріярх Йосиф — відслужив 8 грудня 1976 р.в Патріяршому Соборі св. Софії в Римі благодаренну св. Літургію в сослуженні сімох єпископів, численних священиків і в присутності ок. трьох сотень вірних з Америки, Канади, Австралії і європейських країн. Численна була група з Англії. Сослужителями були митр. Максим Германюк, єп. Ізидор Борецький, єп. Ніль Саварин, єп. Дмитро Ґрещук, єп. Ярослав Ґабро, єп. Василь Лостен і єп. Іван Прашко. В святій Літургії також взяли участь протоархимандрит чину св. Василія Великого о. Ізидор Патрило з Риму, о. мітрат Маріян Бутринський з Чікаґо о. Степан Чміль, піднесений на початку цеї Літургії до гідности мітрата Патріярхом Йосифом, ректор Малої Семінарії в Римі і призначений на архимандрита чину Селезіян, протоієрей о. д-р Іван Гриньох, о. д-р крилош. Володимир Андрушків, о. д-р Музичка, о. д-р Блажейовський та о. Іван Вишковський з Австралії. Учасниками були ще відпоручник єпископа вікарія Риму і акредитовані при Ватикані члени державних амбасад.
Цим разом у св. Літурґії в Патріяршому Соборі, та й у гостині по цій Службі Божій на запрошення Патріярха Йосифа І, взяли участь представники майже всіх українських груп та установ в Римі, ректори семінарій, настоятелі і настоятельки монаших чинів, професори і студенти.
У своїй ювілейній проповіді Патріярх Йосиф згадав кілька епізодів із свого життя, тісно пов’язаних зі змагом за оборону прав українського народу і його Христової Церкви, підкреслюючи потребу віри в слушність української справи, в її перемогу і в світле майбутнє України.
Патріярх накреслив історію християнства України, від мученичої смерти Папи Климентія до останніх десятиліть ісповідництва. У цих останніх позначилися і шістдесять років священства Ювілята, з чого майже третину провів він в домі неволі. Це підкреслили промовці під час гостини. Від єпископату промовляв Владика Ізидор Борецький, від духовенства о. проф. Івань Гриньох. Від. мирян промовляв голова Українського Патріярхального Світового Об’єднання, проф. П. Зелений та д-р Мирослав Навроцький від мирян в ЗСА, інж. Кудлик від Центрального Комітету в Анґлії і Іван Кашуба від Світового Об’єднання Організацій Українського Визвольного Фронту.
При кінці гостини Патріярх Йосиф подякував всім за привіти і побажання.
Бпаженніший Патріярх-Ювілят почував себе піднесено, будучи господарем цього свята в Українському Католицькому Університеті. Він по батьківськи говорив до учнів Малої Семінарії, українських і чужих монахинь чи прочан.
Синодальні наради
Того ж 8 грудня почалися синодальні наради присутніх єпископів короткою сесією, а в наступних днях 9-11 грудня відбувалися по дві сесії. Владики розглянули ряд актуальних справ.
В справі релігійного й національного виховання української молоді (української школи, навчання релігії, методологія, підручники) вирішено відбути в Римі в останніх днях серпня 1977 року конґрес і семінар педагогів. Порушено також становище традиційних парафій в Америці. Владики дійшли до висновку, що квестіонування правного існування цих парафій викликує замішання і зайві ферменти. Конечно потрібне наладнання цієї справи, маючи на оці добро душ вірних. В тому дусі продискутовано також конфлікт в Англії між Владикою-екзархом та його вірними. Владика Августин Горняк не взяв участи в нарадах ієрархів в Римі. Учасники нарад були майже всі членами Постійного Синоду.
Зокрема обміркували свою спільну відповідь на закиди Східньої Конґреґації Блаженнішому Патріярхові, мовляв він переступає свої прерогативи своїми актами. Ці закиди з’явилися в новій «ноті» Конґреґації, з 4 грудня 1976 p., висланій нашим Владикам напередодні цієї зустрічі в Римі. Учасники наради зайняли спільне становище відносно жонатого клиру в УКЦерквІ, обороняючи привілей нашої Помісної Церкви.
На Синоді обговорено проблему латинізаційних і асиміляційних впливів в ПУКЦеркві, матеріяльне забезпечення і потреби Українського Католицького Університету і його філій та справу Патріяршого Фонду. Присвячено теж належну увагу розглядові важкого положення нашої Церкви і народу в Україні.
Ці та інші справи, обмірковані на своїх нарадах, єпископи ПУКЦеркви вирішили з’ясувати Голові Вселенської Церкви Папі Павлові VI, зокрема справу визнання ним патріярхату ПУКЦеркви.
Неділя 12 грудня. Св. Літургія і ювілейне прийняття
В неділю 12 грудня Блаженніший Патріярх Йосиф відправив знову Архиєрейську Літургію, в сослуженні Владик із Торонта і Екзарха Австралії, та священиків. Під час цієї Літургії наречено митрофорним протоєреєм о. Володимира Андрушкова з Америки.
По цій св. Літургії Патріярх Йосиф дав обід для запрошених гостей, головно чужинців, в авлі Українського Католицького Університету. Були присутніми сім кардиналів, в тому заступник декана Кардинальської Колегії, кард. Селер, префект Східньої Конґреґації кард. Філіппе, кард Піднєдоллі, кол. апостольський делеґат в Канаді, кард. Ваньоці, кол. делеґат у Вашінґтоні, та інші. Серед архиєпископів слід згадати секретаря Східньої Конґреґації архиєп. Бріні та секретаря Папського Синоду Єпископів, архиєп. Рубіна, що належить до польського єпископату і який добре говорить українською мовою. Був ряд інших єпископів, монсеньйорів, а зі світських представник італійського уряду, амбасадор і радники амбасад Італії, Австрії, Німеччини, Чіле, Еспанії, Венесуелі, Арґентіни, Японії, Кореї та інших. Ще були представники інших колеґій, а також професори УКУ. До присутніх високих гостей Блаженніший сказав слова з виразним підкресленням сьогоднішніх потреб нашої Церкви І народу, що зводиться до здобуття волі нашому народові І помісного управління нашої Церкви, щоб вона могла здійснювати свою місію в краю та на поселеннях.
Патріярх казав що він вважає своє прибуття до Риму чудом і великою ласкою від Бога, не так для його особи, але для великого українського народу і його Помісної Церкви, яка сьогодні є Церквою Ісповідників і Мучеників.
Зупиняючись на історичній постаті св. Климента Папи, який у ранній добі Християнства проповідував на засланні, на пограниччі Чорного Моря і своєю наукою та мучеництвом об’єднав Митрополію Київсько-Галицьку й усієї Русі з Римом, Блаженніший Патріярх сказав, що незабаром український народ святкуватиме велику історичну подію — 1 000-ліття хрещення України.
Приймаючи в покорі відзначення Владиками і вірними Помісної Української Католицької Церкви 60-ліття його священства, як службу своїй Церкві, Блаженніший патріярх сказав, що 20 років свого священичого життя він перебув як в’язень, а український народ і Церква в Україні перебувають в ув’язненні до сьогодні.
Вказуючи на проблеми УКЦеркви, над якими радили українські Владики в попередніх днях, Блаженніший Кир Йосиф наголосив, що порятунок цілої Київсько-Галицької Митрополії в Україні і дочерних Церков у різних країнах і континентах є у Патріярхаті, із патріярхально-синодальним устроєм, у повній помісності.
У світі існує багато скомплікованих проблем, — серед українського народу є дві: перша — це національно-політична проблема, що відноситься до свободи і державної незалежности 50-ти мільйонів українців; друга — церковної натури, а саме, визнання Патріярхату Української Католицької Церкви і пошанування усіх законів Східніх Церков, у світлі універсальности Христової Церкви, — закінчив своє глибоке слово Блаженніший Кир Йосиф.
На прийнятті промовляв також найстарший з-поміж кардиналів Селер (хорватської національности), який займає високий пост в Курії, та італійський амбасадор при Ватикані, Помпеді. Кард. Селер гарно і з великим знанням представив обидві святочні нагоди, які зібрали присутніх, віддав пошану й признання Достойному Ювілатові, Ісповідникові віри Блаженнішому Йосифові, а до порушених проблем Блаженнішим сказав, що вони глибоко виношені в серці та цілком виправдані прагнення, яким він бажає здійснення.