Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі Браття і Сестри!
У важкі двадцяті роки, коли ми змагались за наше «бути чи не бути», Слуга Божий Митрополит Андрей так писав у своїй грамоті заснування Богословської Академії у Львові: «Із зростом освіти та мудрости у нашій Батьківщині росла та кріпшала наша Церква, процвітала наша земля. А коли погасала в часи лихоліття освіта та мудрість на нашій землі, тоді спадала й наша Церква у півмертвоту, відклонювалась від Св. Апостольського Престола, нарід попадав у чуже рабство духа й тіла». Цими словами Слуга Божий ясно й коротко сказав, якого великого значення для кожного народу і для нас зокрема є наука, високі школи. Сьогоднішні часи і погляд на розвиток різних народів це ясно доказують. Наукою нарід підноситься і розвивається і здобуває собі місце серед народів світу. Також у двадцятих роках нашого століття я писав, коли організувалось Українське Богословське Товариство: «Науковою культурною працею ми кладемо чи не найсильніші підвалини нашому національному і державному життю».
З тими думками працювали ми у Львові по великій руїні Першої світової війни і здобули дійсно багато. Друга світова війна це зруйнувала. Вийшовши на волю, почав я працювати дальше із тими самими цілями: піднести нашу науку, зокрема богословську, дати для неї осередок, створити для неї кузню знання. Бог благословив цей задум напевно за молитвами, наших мучеників й ісповідників, зокрема піонера і мецената нашої науки Слуги Божого Андрея. По кількох роках праці на волі вдалось створити три такі осередки для нашого наукового, церковного і монашого життя: Студіон, Український Католицький Університет ім. св. Климента папи і патріярший двір з музеєм при церкві святих Сергія і Вакха в Римі. Їх історія і діяльність вже всім відома.
Кожна наука, мистецтво, мудрість — це плід людського ума, тобто вислід дії великих дарів Божих, що їх вложив Творець в душу людини, яка є образом і подобою Божою, віддзеркаленням Божої Премудрости, як це гарно вчив Слуга Божий Андрей. Ці дари Божі не діють механічно, ці таланти людини потребують праці, заохоти, помочі в розвиткові, а навіть організації, коли йдеться про збірне зусилля тих талантів. Науку розвивають поодинокі обдаровані особи, розвивають групи, суспільство, уряд, підтримують її теж поодинокі особи, яких звемо меценатами, організації і цілий нарід. В нашій історії є стільки прикладів про те, як нашу науку, наших науковців, наші наукові інституції піддержували, допомагали розвивати такі наші світочі як св. Володимир Великий, Ярослав Мудрий, князь Константин Острозький, Митрополит Андрей, Братства, козацька старшина. Таким в наші часи стало Товариство Св. Софія, яке заложив я в тій цілі та в такому нашому історичному дусі. Воно піклуватиметься нашою богословською наукою, нашими різними галузями знання, воно розвиватиме таланти, піддержуватиме їх розвиток, заохочуватиме розвивати Божі духовні дари, щоб не закопувати їх під тиском негожих часів. Велике це завдання і Товариство Св. Софія є першим таким українським Товариством в наших модерних часах з такою благородною і благословенною ціллю.
Всяка наука і її центри вимагають матеріяльного забезпечення для свого швидкого і тривалого росту. Будівлі для цих центрів науки і духовости вимагали певного і забезпеченого легального власника, праця вимагала постійної фінансової піддержки, видавання творів потребувало стало грошей. Коли римські центри ставали замалими, по поселеннях почали творитись Філії Українського Католицького Університету зі своїми будинками, появились нові студитські обителі. Все це вимагало когось, що з людським забезпеченням піддержував би, був би власником і працю постійно скріплював би. Я довго над цим думав, радився з досвідченими правниками і так створив Товариство Св. Софії, що стало в Римі і в деяких країнах власником, адміністратором і промотором для патріярших надбань, що мають справу української науки, зокрема богословської, понести в майбутнє.
Велика відповідальність стоїть перед цим Товариством. Воно оформлене легальними Статутами і визнане найвищими церковними і державними властями. Його членами є особи духовні й світські, що справи Товариства Св. Софії будуть берегти, боронити, розвивати і тим продовжувати та закріплювати те, що змогли ми, при Божій помочі, розпочати для добра нашої Церкви і народу. Тому воно віддане під покров Божої Премудрости-Софії, щоб кожний бачив його релігійний характер і зміст його праці для поширення тієї святої Мудрости, що її так глибоко бачив в науці Слуга Божий Митрополит Андрей.
Про працю Товариства Св. Софія всім вже відомо. Вона не легка і повна жертви, і його члени ведуть її вповні безінтересовно і безкорисно. Тим це Товариство унікальне і повинно викликати пошану та повну співпрацю всіх. Щоб воно могло сповнити ці великі наші завдання, поставлені на початку нашого століття, я прохаю Вашої співпраці, зрозуміння, піддержки. Праця і існування цього Товариства залежатиме від Вас — українського Божого Люду. Вживаючи слів св. апостола Павла, скажу: «Коли ви не тілесні, а духовні, якщо Дух Божий живе в Вас», тоді Товариство сповнить заповіти його основників. «Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить» (Рим. 8,9).
Товариство, врешті, є сторожем і власником патріярших дібр. Це було конечне серед лукавства цього світу. Все хтось посягав на наші добра, все хтось в історії їх забирав собі, привласнював, торгував ними, руйнував їх, віддавав комусь сильнішому для здобуття собі ласки в могутніх, а ми залишались обдертим чоловіком з Христової притчі про милосердного Самарянина. Щоб уникнути сумнівів, острахів, щоб нашу наукову працю поставити на вповні свобіднім ґрунті, чого всяка здорова наука потребує, серед прерізних людських можливостей Товариство Св. Софія є тим обезпеченням, тим певним сторожем надбаного добра. Ви станьте йому помічником у всіх його потребах, і «тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою — у Христа» (Еф. 4, 14-15). Це мій заповіт для Вас!
Благословення Господнє на Вас!
Дано в Римі 15/28 серпня 1981 року
в Празник Успення Пресвятої Богородиці
при соборі Св. Софії.
+ Йосиф,
Патріярх і Кардинал